УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/191/203/13Головуючий суду першої інстанції:Біленко Л.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.

"05" лютого 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим міста Феодосіі у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.

СуддівПриходченко А.П., Самойлової О.В.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Регіонального центру з гідрометеорології в Автономній Республіці Крим про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 10 грудня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Регіонального центру з гідрометеорології в Автономній Республіці Крим про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 7018,44 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 12 липня 1979 року вона працювала у Регіональному центрі з гідрометеорології в Автономній Республіці Крим, востаннє на посаді техніка - лаборанта 1 категорії в Комплексній лабораторії нагляду за забрудненням природного середовища морської гідрометеорологічної станції «Опасне». Наказом № 150/к від 06 серпня 2012 року вона була звільнена з роботи за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників. Позивач вважає, що її звільнення є незаконним, оскільки вона мала переважне право на залишення на роботі перед іншим техніком - лаборантом. До того ж у судовому засіданні у суді першої інстанції позивачка зазначила, що її звільнення з роботи відбулося із порушенням порядку вивільнення, передбаченого ст.ст. 49-2, 41-43 КЗпП України.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 10 грудня 2012 року у позові відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

В якості доводів апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилковому висновку про те, що позивачка була належним чином попереджена про наступне вивільнення, оскільки лише в повідомленні від 30 травня 2012 року було зазначено про звільнення позивачки за скороченням штату з 25 липня 2012 року, з яким не була ознайомлена остання. Крім того, згідно вказаного повідомлення позивачка попереджалася про наступне звільнення менш ніж зав два місяці.

Також на думку апелянта, суд першої інстанції необґрунтовано послався на рішення профспілкового комітету від 13 листопада 2012 року про згоду на її звільнення за скороченням штату, не звернувши уваги на те, що така згода профспілки повинна бути саме на час проведення звільнення.

В запереченнях на апеляційну скаргу Регіональний центр з гідрометеорології в АР Крим просить її відхилити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 з 12 липня 1979 року перебувала у трудових відносинах з Регіональним центром з гідрометеорології в АР Крим, з 01.12.2012 року на посаді техніка - лаборанта 1 категорії в Комплексній лабораторії нагляду за забрудненням природного середовища морської гідрометеорологічної станції «Опасне».

Наказом № 150/к від 06 серпня 2012 року позивачка була звільнена з роботи з 06 серпня 2012 року за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для поновлення позивачки на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що стало підставою для відмови у задоволенні позову.

З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з такого.

Підстави і порядок поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначені ст. 235 КЗпП України, згідно якої у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до п1 ч.1. ст. 40 КЗпП України у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом.

У пункті 19 Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Штат працівників - це сукупність посад, встановлених штатним розписом підприємства. Тому скорочення штату являє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами.

Згідно Положенню про Регіональний центр з гідрометеорології в АР Крим вказаний центр є державною бюджетною організацією, знаходиться у сфері управління МНС України та безпосередньо підпорядковується Українському гідрометеорологічному центру МНС України. Відповідно до п. 7.3. Розділу 7 Положення начальник Регіонального центру з гідрометеорології в АР Крим розробляє проекти штатного розкладу та структури і подає їх до Українського гідрометеорологічного центру МНС.

Як правильно встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, 17 травня 2012 року директором Українського гідрометеорологічного центру МНС України було надіслано до Регіональний центр з гідрометеорології в АР Крим штатний розгляд, затверджений заступником Міністра надзвичайних ситуацій України на квітень - грудень 2012 року, згідно якого посада техніка - лаборанта 1 категорії в Комплексній лабораторії нагляду за забрудненням природного середовища морської гідрометеорологічної станції «Опасне» скорочувалась.

Наказом заступника директора Регіонального центру з гідрометеорології центру в АР Крим від 21 травня 2012 року № 97/к у зв'язку зі змінами штатно-окладного розкладу з 21 травня 2012 року зі штату Регіонального центру з гідрометеорології центру в АР Крим зокрема виведено посаду техніка - лаборанта 1 категорії (а.с. 28).

З вищенаведених обставин випливає, що суд першої інстанції дійшов правильному висновку про те, що у Регіональному центрі з гідрометеорології в АР Крим дійсно мали місце скорочення штату працівників.

Позивачем не надано суду фактичних даних, які б спростовували вищенаведений висновок.

Регіональним центром з гідрометеорології в АР Крим були виконанні вимоги ст. 49-4 КЗпП України щодо надання первинній профспілковій організації інформації про майбутнє звільнення працівників та строки його проведення, про що свідчить протокол профспілкового комітету від 22 травня 2012 року (а.с. 31).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

25 травня 2012 року було оформлено письмове попередження про скорочення штату та звільнення, в якому зокрема зазначені вакантні посади, існуючі на цей час у Регіональному центрі з гідрометеорології в АР Крим (а.с. 29).

Актом від 25 травня 2012 року, складеним комісією в складі п'ятьох осіб, зафіксовано, що позивач була ознайомлена із вищезазначеним попередженням і відмовилась у підпису (а.с. 30).

Згідно повідомлення від 30 травня 2012 року, яке направлено на адресу позивачки поштою (а.с.8,9) ОСОБА_6 повідомлена про наступне звільнення з роботи за скороченням штату з 25 липня 2012 року.

Крім того, позивач в суді першої інстанції визнала, що 25 травня 2012 року її особисто попереджував про звільнення безпосередній начальник - ОСОБА_8

Таким чином, факт попередження позивачки за два місяця до звільнення, враховуючи також дату її фактичного звільнення - 06.08.2012 року, підтверджено матеріалами справи, а тому висновок суду першої інстанції щодо дотримання відповідачем вимог закону про попереджання позивачки про наступне вивільнення є обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги в цій частині є неспроможними.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством (ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України).

Згідно ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Проте з матеріалів справи, зокрема із штатних розкладів вбачається, що посада на якій працювала позивач: техніка - лаборанта 1 категорії в Комплексній лабораторії нагляду за забрудненням природного середовища морської гідрометеорологічної станції «Опасне» була лише одна, а тому суд першої інстанції правильно зазначив про відсутність підстав вважати порушеним переважне право позивача на залишення на роботі.

Також правильному висновку дійшов суд першої інстанції про те, що відповідачем були дотримані вимоги щодо пропонування працівникові іншої роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України). Зокрема про це свідчить попередження (а.с.29).

З пояснень позивачки, наданих суду першої інстанції вбачається, що відповідачем їй пропонувалася лише робота не у Комплексній лабораторії нагляду за забрудненням природного середовища морської гідрометеорологічної станції «Опасне», де вона працювала, на що остання відмовилась.

Також з матеріалів справи вбачається, що вакантні посади, яким би позивачка відповідала за своєю спеціальністю чи професією у Комплексній лабораторії нагляду за забрудненням природного середовища морської гідрометеорологічної станції «Опасне», на час її звільнення були відсутні.

Відповідно до вимог ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті (ч. 9 ст. 43 КЗпП України).

З аналізу вищенаведених норм закону випливає, що правове значення при вирішенні спору має факт наявності чи відсутності згоди виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення працівника на час розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що 13 листопада 2012 року профспілковим комітетом на своєму засіданні було прийнято рішення про надання згоди на звільнення позивачки за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції необґрунтовано послався на рішення профспілкового комітету від 13 листопада 2012 року.

Також є неспроможними доводи апеляційної скарги про те, що позивач була звільнена з порушенням строку, встановлено ч. 8 ст. 43 КЗпП України, згідно якої власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

У вищезазначеній нормі закону йдеться про згоду виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення працівника. Таке рішення було прийнято профспілковим комітетом лише 13 листопада 2012 року, тобто вказаний строк порушений не був.

Посилання апелянта на рішення профспілкового комітету від 22 травня 2012 року не заслуговують на уваги, оскільки на вказаному засіданні розглядалось питання згідно ст. 49-4 КЗпП України, про що свідчить зміст протоколу (а.с. 31).

Отже аналіз зібраних по справі доказів, які всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо досліджені судом з додержанням правил належності доказів та допустимості правил доказування, враховуючи достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, свідчить про те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що при звільненні ОСОБА_6 відповідачем не було допущено порушень вимог закону, які б могли стати підставою для поновлення позивачки на роботі та як наслідок стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не містять правових підстав для скасування чи зміни рішення суду.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, фактичні обставини, належно оцінив докази, надані сторонами та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення без змін рішення суду.

На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 10 грудня 2012 року - відхилити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 10 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.

Судді:

Т.С. Авраміді А.П. Приходченко О.В. Самойлова