РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

__________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/191/283/13Головуючий суду першої інстанції:Бриндя М.А.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Полянська В. О.

"19" лютого 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим міста Феодосіі у складі:

Головуючого суддіПолянської В.О.,

СуддівМоісеєнко Т.І., Редько Г.В.,

При секретаріКувшиновій А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 17 грудня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_7 (правонаступником якої є ОСОБА_6.), в якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 9 653 грн. 71 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 24 вересня 2007 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_7 (правонаступником якої є ОСОБА_6.) був укладений кредитний договір № 002-11129-240907. Згідно цього договору було відкрито картковій рахунок НОМЕР_1 у національній валюті України - гривні. У відповідності до Договору, відповідач зобов'язана щомісяця, в строки визначені Правилами, здійснювати погашення частини суми заборгованості за Кредитною лінією, яка виникла за попередній звітний місяць, сплачувати всю суму процентів, нарахованих за користування кредитною лінією за попередній звітний місяць, та всю суму пені, яка нарахована у разі порушення строків сплати заборгованості за Кредитною лінією.

Відповідач свої обов'язки згідно з умовами кредитного договору належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на 09 липня 2012 року утворилася заборгованість у розмірі 9 653 грн. 71 коп., яка складається з тіло кредиту 3 343, 08 грн., заборгованості за відсотками 2 444,32 грн., заборгованості за комісіями 3 868, 31 грн. та пені 225, 00 грн.

Ухвалою Нижньогірського районного суду АР Крим від 07 листопада 2012 року до участі у справі в якості правонаступника залучений ОСОБА_6

Заочним рішенням Нижньогірського районного суду АР Крим від 17 грудня 2012 року позов ПАТ «Дельта Банк» задоволений. Стягнено з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 9 653 грн. 71 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 17 грудня 2012 року та ухвалення нового - про задоволення позовних вимог частково.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення суперечить вимогам діючого законодавства. Вирішуючи питання, суд не звернув уваги на те, що правовідносини між ОСОБА_7 та Банком були припинені відповідно до ст. 608 ЦК України, оскільки кредитор померла ІНФОРМАЦІЯ_1., та прийшов до помилкового висновку про стягнення відсотків, пені, комісії за час після припинення дії договору. На час смерті ОСОБА_7 заборгованість за кредитним договором складала: тіло кредиту - 3 343, 08 грн., проценти - 90,42 грн., пеня - 75,00 грн., комісія - 133,39 грн., а разом 3641, 89 грн.

Апелянт зазначає, що суд, у порушення ст. 88 ЦПК України, неправомірно стягнув витрати пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача до суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк», суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_7, отримавши кредит, належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання щодо його повернення і тому стягненню підлягає сума заборгованості станом на 09.07.2012р.

З таким висновком не може повністю погодитися колегія суддів, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Тобто належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту та сплата відсотків за користування кредитними коштами в строки, у розмірі та в валюті, визначеними кредитним договором.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24 вересня 2007 року між ОСОБА_7 та ПАТ «Дельта Банк» був укладений кредитний договір № 002-11129-240907, за умовами якого Банк відкриває картковий рахунок в національній валюті (п.1.2), відкриває кредитну лінію на загальну суму 30 000 грн. та на день укладення цього договору встановлює ліміт кредитної лінії на рахунок в сумі 3000 грн.(п. 1.3), кредитування рахунку в межах кредитної лінії здійснюється протягом 364 календарних днів (п. 1.4), держатель сплачує банку проценти за користування кредитною лінією (п.2.3), держатель картки зобов'язаний щомісяця здійснювати погашення заборгованості у вигляді обов'язкового мінімального платежу, складові якого зазначаються у тарифах, а також здійснювати погашення в повному обсязі заборгованості за Овердрафтом яка виникла за попередній звітний місяць сплачувати всю суму процентів (п.2.5), у разі порушення строків виплати заборгованості та процентів за користування нею,, держатель сплачує банку пеню в розмірі в строки та порядку які визначені правилами та тарифами (а.с. 6).

Вирішуючи питання щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_7 своїх зобов'язань за договором кредиту належним чином не виконувала, допустила порушення умов договору щодо повернення кредиту. Проте, визначаючи суму, яка підлягає стягненню з правонаступника, суд не звернув увагу на положення ч.1 ст. 608 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Позивач вважає, що станом на 09.07.2012р. зобов'язання не виконуються належним чином, у зв'язку з чим за кредитним договором утворилась заборгованість у сумі 9 653 грн. 71 коп., яка складається з тіла кредиту 3 343, 08 грн., заборгованості за відсотками 2 444,32 грн., заборгованості за комісіями 3 868, 31 грн. та пені 225, 00 грн.

Після звернення з вимогою до позичальника, стало відомо, що ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1., що підтверджується актовим записом про смерть №10 від 05.05.2010р. (а.с.26).

З відповіді державної нотаріальної контори Нижньогірського району АР Крим від 01.11.2012 року вбачається, що після смерті ОСОБА_7 заведена спадкова справа №406/2010. З заявою про прийняття спадщини звернувся син померлої ОСОБА_6 Спадкове майно складається з земельної ділянки, розташованої на території Якимівської сільської ради Нижньогірського району АР Крим та грошових внесків. Правовстановлюючі документи на спадкове майно для видачі свідоцтва про право на спадщину до нотаріальної контори не подавались, спадкова справа не закінчена (а.с.27).

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що єдиним спадкоємцем майна померлої ОСОБА_7 є її син ОСОБА_6, який відповідно до вимог ст. ст. 1269, 1270 ЦК України прийняв спадщину.

За правилами статей 1216,1218,1231 цього Кодексу спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. До спадкоємця переходить обов'язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом зі спадкодавця за його життя .

У відповідності до вимог наведених норм закону кредитор спадкодавця має право на задоволення своїх вимог за рахунок спадкового майна шляхом звернення стягнення на це майно в установленому законом порядку. Спадкоємці боржника при умові прийняття спадщини є боржниками кредитора в межах вартості майна, одержаного в спадщину, і несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і штрафи тільки у тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися для сплати спадкоємцям.

Отже, вимоги Банку про стягнення заборгованості в розмірі 9 653 грн. 71 коп., яка утворилася станом на 09 липня 2012 року, не можуть бути задоволені, оскільки згідно з п. 32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя, інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Суд першої інстанції на вказані норми закону уваги не звернув і дійшов неправильного висновку про задоволення вимог ПАТ «Дельта Банк» в повному обсязі.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки відповідно до п.п. 3,4 ч.1ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, згідно п.п. 3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильність застосування норм матеріального або процесуального права.

Отже, рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 17 грудня 2012 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ «Дельта Банк».

Враховуючи, що станом на час смерті ІНФОРМАЦІЯ_1. у ОСОБА_7 за кредитними зобов'язаннями була заборгованість у сумі 3641, 89 грн., яка складається: тіло кредиту -3343,08 грн., пеня - 75 грн., комісія - 133,39 грн., відсотки - 90,42 грн., що підтверджується розрахунком Банку (а.с.6), колегія суддів вважає, що саме ця сума підлягає стягненню зі спадкоємця ОСОБА_6 Вимоги Банку про стягнення нарахованих пені, комісії, процентів за користування кредитними коштами після смерті позичальника не можна визнати обґрунтованими.

Доводи апелянта щодо незаконності рішення суду в частині стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача до суду у розмірі 900 грн., колегія суддів вважає обґрунтованими оскільки розподіл вказаних витрат не передбачений ст.ст. 84-88 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь ПАТ «Дельта Банк» мають бути стягнуті судові витрати у розмірі 214,60 грн., сплачені позивачем при зверненні до суду з позовом.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.3,4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії,

В И Р І Ш И ЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Заочне рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 17 грудня 2012 року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, якім позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 3641 грн. (три тисячі шістсот сорок одна грн.) 89 коп. але в межах вартості майна, одержаного в спадщину, та на повернення судового сбіру 214 грн. 60 коп., а всього 3856 грн. (три тисячі вісімсот п'ятдесят шість грн.) 49 коп.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

В.О.Полянська Т.І. Моісеєнко Г.В.Редько