Справа №22-ц-1578                     Головуючий у 1-й інстанції   Бурда Б.В.

Категорія 39                               Суддя-доповідач        Ільченко   О.Ю.

УХВАЛА іменем    України

23 листопада 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області у складі:

головуючого -        Смирнова   Т.В.,

суддів -                   Ільченко О.Ю.,   Ведмедь Н.І.,

з участю секретаря

судового засідання -     Пархоменко А.П.

та осіб, які приймають участь у справі    -   позивача та

представника відповідача

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу

за апеляційною скаргою приватного підприємця ОСОБА_1

на рішення Зарічного районного    суду м. Суми від   27 вересня    2006 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки з розрахунком та моральної шкоди , -

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з неї на користь ОСОБА_2 2079,20 грн. заборгованості по заробітній платі, 2065,09 грн. середнього заробітку за час затримки з розрахунком та 500 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної  шкоди, а всього 4644,29 грн.

Вирішено питання про   стягнення з відповідачки судових витрат.

В своїх доводах апелянт посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи , що судом 1 інстанції допущені порушення норм процесуального права. Просила справу надіслати на новий розгляду у зв'язку з не притягненням по справі третьою особою територіальну державну інспекцію праці у Сумській області та не врахування факту про те, що вона провела розрахунок з позивачем .

Судом 1 інстанції було встановлено, що позивач з 29.09.2005 року перебував у трудових відносинах з приватним підприємцем ОСОБА_1 і між ними був укладений трудовий договір у письмовій формі, згідно якого відповідач мала виплачувати позивачу заробітну плату у розмірі 332 грн. на місяць, але не менше ніж встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.( а.с. 6).

В порушення умов договору відповідач, починаючи з 29.09.2005 року і до дня звільнення, 28.03.2006 р., не виплачувала позивачу заробітну плату, а тому на день звільнення мала перед ним заборгованість в сумі 2079,20 грн.

Крім того, всупереч вимогам ст. 116 КЗпП України відповідачка не провела в день звільнення остаточного розрахунку з позивачем, тому на підставі ст. 117 КЗпП України суд стягнув середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та моральну шкоду.

Колегія суддів дослідивши доводи скарги, перевіривши рішення в межах цих доводів, заслухавши пояснення представника апелянта , який підтримав доводи скарги, заперечення позивача дійшла висновку, що скарга підлягає відхиленню виходячи з таких підстав.

Суд 1 інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи і визначився в спірних правовідносинах.

Задовольняючи позов щодо стягнення заборгованості та середнього заробітку за час затримки, суд обгрунтовано виходив з тих обставин, що відповідачка не виплачувала заробітну плату позивачу за весь період його роботи та не розрахувалась з ним при звільненні, тобто вбачається порушення його трудових прав.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Доводи апелянта про те, що позивач отримував заробітну плату не підтверджуються відповідними доказами. Відповідачкою не надано жодного письмового доказу, який би свідчив про факт отримання позивачем коштів за роботу.

Не можна взяти до уваги доводи апелянта про те, що суд не ініціював залучення до справи у якості третьої особи - територіальну державну інспекцію праці у Сумській області.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 35 ЦПК України залучення судом до участі у справі третіх осіб є правом суду, а не обов'язком.

Крім того, залучення третіх осіб може бути за клопотанням сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. В матеріалах справи відсутні будь-які клопотання щодо залучення до участі у справі третіх осіб, тому є безпідставним твердження апелянта про те, що суд вирішив питання про права та обов'язки територіальної державної інспекції праці у Сумській області, оскільки рішенням суду права інспекції взагалі не зачеплені.

Судова колегія погоджується з встановленим судом 1 інстанції розміром моральної шкоди, який складає 500 грн., що відповідає фактичним моральним втратам позивача в даному випадку. При цьому слід взяти до уваги те, що відповідачка не проводила розрахунку на протязі довгого часу, у зв'язку з чим він вимушений був звернутись до територіальної державної інспекції праці у Сумській області, а потім до суду.

Доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків судового рішення і не дають підстав для висновку про неправильне застосування чи порушення норм матеріального і процесуального права судом 1 інстанції, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст. ст. 303,307,308, 313-315    ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 відхилити, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27 вересня 2006 року у даній справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.