11.02.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа №22ц-797/357/2013 р. Головуючий в першій

інстанції Семенуха Т.Б.

Категорія 5 Головуючий в апеляційній

інстанції Володіна Л.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2013 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого - Володіної Л.В.,

суддів - Козуб О.В., Лівінського С.В.,

за участю:

секретаря - Наталевича Д.І.,

представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про припинення права спільної часткової власності, виділення в натурі як окремий об'єкт нерухомості частки з майна, визнання права власності, визначення порядку користування земельною ділянкою, за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про припинення права спільної часткової власності, виділення в натурі як окремий об'єкт нерухомості частки з майна, визнання права власності та визначення порядку користування земельною ділянкою, за апеляційними скаргами ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_6 на рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 16 листопада 2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2011 року ОСОБА_4 та ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, в якому, уточнивши позовні вимоги, просили припинити право спільної часткової власності між власниками будинку АДРЕСА_1 виділити в натурі в окремий об'єкт нерухомості 1/4 частки з вказаного домоволодіння з надвірними побудовами. Визнати за ОСОБА_4, ОСОБА_6 право спільної часткової власності на окремий об'єкт нерухомості у вигляді квартири АДРЕСА_1, визначити порядок користування земельною ділянкою розташованою за адресою: АДРЕСА_1 згідно з частками сторін у спільній частковій власності з урахуванням порядку землекористування, який склався між власниками.

У червні 2011 року ОСОБА_7 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, в якому, уточнивши позовні вимоги, просить припинити право спільної часткової власності між власниками будинку АДРЕСА_1 виділити в натурі в окремий об'єкт нерухомості 1/4 частки з вказаного домоволодіння з надвірними побудовами. Визнати за ОСОБА_7 право власності на окремий об'єкт нерухомості у вигляді квартири АДРЕСА_1 визначити порядок користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 згідно з частками сторін у спільній частковій власності з урахуванням порядку землекористування, який склався між власниками.

Вимоги позовів мотивовані тим, що позивачі мають намір скористатися своїм правом приватизації земельної частки для обслуговування житлового будинку та надвірних побудов і у зв'язку з тим, що співвласники не дійшли згоди щодо розподілу майна, яке знаходиться в спільної часткової власності, розподіл може буди проведений лише за рішенням суду.

Ухвалою Нахімовського районного суду м. Севастополя від 28 квітня 2012 року вказані справи були об'єднанні в одне провадження.

Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 16 листопада 2012 р. позов ОСОБА_4, ОСОБА_6 задоволено частково, у задоволені позову ОСОБА_7 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_6 просять скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні їх позовних вимог про визначення порядку користування земельною ділянкою, ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи тим, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

ОСОБА_7 в апеляційній скарзі ставить питання про скасування зазначеного рішення суду за її позовом, як такого, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, постановлення нового рішення про задоволення її позову.

В судове засідання ОСОБА_7 не зявилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (том 2 а.с.132) (ч.6 ст.74, ч.5 ст.76 ЦПК України). Відповідачі про час та місце розгляду справи повідомлені (том 2 а.с.130-131).

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_7 та апеляційна скарга ОСОБА_4, ОСОБА_6 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно ст.303 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для виходу за межі апеляційної скарги ОСОБА_4, ОСОБА_6, оскільки рішення суду за їх позовом ухвалено з порушенням норм матеріального права.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що будинок АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_10, та складається з чотирьох квартир з прилеглими до них господарськими спорудами, які знаходяться на земельній ділянці площею 2373 кв.м, що перебуває у фактичному користуванні співвласників.

Відповідно до технічного паспорту на вказаний будинок (том 2 а.с.11-20), правовстановлюючих документів ОСОБА_4, ОСОБА_6 належить 1/4 частка будинку з надвірними побудовами (квартира № 3) (том 2 а.с.8); ОСОБА_7 є власником 1/4 частки будинку (квартира № 4) (том 1 а.с.18); ОСОБА_11 та ОСОБА_10 належить квартира № 2 у вказаному будинку, що складає 25/100 його частки; 1/4 частка будинку знаходиться на балансі ПП „Ремснабсервіс", право власності не зареєстровано.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відмовляючи в задоволенні вимог про визначення порядку користування земельною ділянкою, суд першої інстанції правильно виходив з вимог ст.ст. 125, 126 ЗК України, а також того, що ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в порушення ст.60 ЦПК України не довели, що земельна ділянка, на якій знаходиться житловий будинок, виділялась їм у власність або у користування. Останні не надали доказів звернення з цією метою до відповідних органів.

Згідно ст.331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про безпідставність вимог ОСОБА_4, ОСОБА_6 про визнання права власності та виділення в натурі майстерні літ. „Ю", навісу літ. „Я", санвузлу літ. „Ш", навісу літ. „Щ", літньої кухні літ. „Э", оскільки вони є самовільними побудовами.

Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в позові ОСОБА_7 про виділення у власність як окремий об'єкт нерухомості квартири № 4 в житловому будинку АДРЕСА_1 оскільки підтверджується матеріалами справи, що ця квартира самовільно реконструйована шляхом самовільної добудови до неї прибудови літ. „а4". Виділення квартири № 4 без врахування самовільної прибудови літ. „а4" неможливо.

Позивачі в порушення вимог ст.60 ЦПК України не надали доказів, що питання щодо цих споруд було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Доводи апеляційних скарг не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони не спростовують висновків суду та встановлених ним обставин, а зводяться до незгоди з висновками суду та особистого тлумачення позивачами норм права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_4, ОСОБА_6 суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог.

З такими висновками суду не погоджується колегія суддів.

У відповідності до ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Згідно матеріалів справи в правовстановлюючих документах (том 2 а.с.8-10) зазначені приміщення квартири № 3 будинку та прибудови, що знаходяться у власності та фактичному володінні позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_6, тобто у натурі їх частка виділена. Відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_10 мають у власності та користуванні інші частки будинку, а саме квартири № 1, 2, 4 та інші прибудови, що зазначені.

Вказані обставини суд не врахував, дійшов помилковому висновку про наявність спору про виділ частки із майна між співвласниками - сторонами по справі.

Про відсутність спору між сторонами підтвердив в апеляційному суді представник позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_6

Виділивши позивачам ОСОБА_4, ОСОБА_6 У спільну часткову власність, як окремий об'єкт нерухомості квартиру АДРЕСА_1 з зазначеними прибудовами, суд не врахував, що зазначена квартира знаходиться в багатоквартирному будинку, який складається з одної будівлі, а тому квартира не може бути окремим об'єктом нерухомості.

Припиняючи право спільної часткової власності позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_6 на житлової будинок, суд не врахував, що відповідно до ст.364 ЦК України припинення права спільної часткової власності має місце у випадку, коли виділ у натурі частки не допускається та співвласник одержав від інших співвласників грошову або іншу матеріальну компенсацію.

Однак позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_6 мають у власності частку із майна, тому підстави для припинення права спільної часткової власності відсутні.

Суд вийшов за межі заявленого позову та помилково визнав за кожним позивачем ОСОБА_4, ОСОБА_6 Право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 не врахував при цьому, що позов ОСОБА_4, ОСОБА_6 одна до іншої не заявляли, спір між ними відсутній, згідно свідоцтва про право власності на житло (а.с.8) позивачам ОСОБА_4, ОСОБА_6 належить 1/4 частка будинку.

Враховуючи наведене, на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню частково, а саме в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_6

Керуючись ст.ст. 15, 364 ЦК України, ст.ст. 88, 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.ст. 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_6 відхилити.

Скасувати рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 16 листопада 2012 року в частині виділу ОСОБА_4, ОСОБА_6 у спільну часткову власність, як окремого об'єкту нерухомості, квартири АДРЕСА_1 з побудовами, визнання за кожної права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 з побудовами, припинення права спільної часткової власності ОСОБА_4, ОСОБА_6 на житловий будинок АДРЕСА_1

У позові ОСОБА_4, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про припинення права спільної часткової власності, виділення в натурі як окремий об'єкт нерухомості частки з майна, визнання права власності відмовити.

В решті рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 16 листопада 2012 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: /підпис/ Л.В. Володіна

Судді: /підпис/ О.В. Козуб

/підпис/ С.В. Лівінський

З оригіналом згідно

Суддя Апеляційного суду

міста Севастополя Л.В. Володіна