^{Апеляційний суд міста Севастополя}

Справа №22ц-1250/2006р.                                            Головуючий

в 1 інстанції Бухарєва Т.І.

категорія 40                                                               Доповідач в апеляційній

інстанції Алєєва Н.Г.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

„23 листопада" 2006 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Севастополя в складі:

головуючого   - Алєєвої Н.Г.

суддів        - Птіціної В.І., Водяхіної Л.М.,

при секретарі - Кравченко О.С.

за участю - ОСОБА_1, представників позивача та відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення місцевого суду Балаклавського району М.Севастополя від 22 вересня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до СВК „Гірний" про визнання звільнення незаконним, зміну формулювання звільнення, стягнення заробітної плати та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до СВК „Гірний" про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати у розмірі 3236 грн та моральної шкоди.

Згодом позивачка змінила вимоги та просила змінити запис в трудовій книжки щодо причин звільнення - „у зв'язку з виходом на пенсію", стягнути невиплачену заробітну плату та моральну шкоду.

Вимоги мотивувала тим, що наказ НОМЕР_1 про звільнення її з роботи ІНФОРМАЦІЯ_1 у СВК „Гірний" винесено з порушенням вимог законодавства, без відома та згоди позивачки, вона вважала себе працівником СВК „Гірний" до 20 січня 2005 року - моменту звернення до відповідача з заявою про звільнення у зв'язку з виходом на пенсію.

Рішенням суду в позові відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду за мотивами позовної заяви, яку суд, на думку апелянта, належно не оцінив.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, судове рішення - скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Згідно зі ст.39-1 КЗпП України, якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Згідно з ч.2 ст.235 КЗпП України, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним, у випадках, коли

це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства.

Із наказу НОМЕР_2 видно, що ОСОБА_1 працювала у відповідача та звільнена з 31.12.2003р. за власним бажанням (а.с.66).

Згідно трудової угоди від 21.01.2004р., позивачка прийнята на роботу в СВК „Гірний" ІНФОРМАЦІЯ_1 на період з 01.01.2004р. по 31.12.2004р. (а.с.58).

Наказом від 29.02.2004р. ОСОБА_1 звільнена з роботи за власним бажанням на підставі поданої нею заяви (а.с.57).

Факт подачі заяви про звільнення за ст.38 КЗпП України позивачка заперечує, стверджуючи, що роботу фактично припинила 20.01.2005р. у зв'язку з досягнення 05.01.2005р. пенсійного віку.

Названі обставини підтверджені:

висновком спеціаліста про те, що підпис в заяві про звільнення з 29.02.2004р. за власним бажанням виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою (а.с.149);

журналом обліку видачі трудових книжок СВК „Гірний", згідно з яким трудова книжка отримана позивачкою 20.01.2005р.;

- паспортом ОСОБА_1, яка народилась 05.01.1950р.

Відповідач не надав доказів як спростовуючих названі обставини, так і підтверджуючих факт вчинення ним дій, направлених на припинення строкового трудового договору (ст.39-1 КЗпП України), у зв'язку з чим колегія вважає, що дію договору продовжено до дня фактичного припинення ОСОБА_1 роботи і отримання нею трудової книжки.

На користь позивачки підлягає стягненню заробітна плата в сумі 836 грн 42 коп за період з 01.01.2004р. по 20.01.2005р. із розрахунку мінімальної заробітної плати на даному підприємстві в сумі 205 грн за період з 01.01.2004р. по 01.09.2004р. і 237 грн з 01.09.2004р. по 20.01.2005р. за мінусом 1912 грн 58 коп фактично отриманих ОСОБА_1 в 2004 році, що не спростовується сторонами (205x8 + 237x4 + 161 (за 20 днів січня 2005 року) = 2749 грн - 1912,58 грн = 836 грн 42 коп) (а.с.88).

Доказів спричинення моральної шкоди ОСОБА_1 суду не надано, через це підстав для задоволення її вимог в цій частині немає.

В силу ст.88 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню державне мито у розмірі 51 грн.

Керуючись ст.308 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення місцевого суду Балаклавського району м. Севастополя від 22 вересня 2006 року - скасувати, ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково, змінити формулювання причин звільнення, вважати ОСОБА_1 звільненою за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію з 20 січня 2005 року, стягнути на її користь з СВК „Гірний" невиплачену заробітну плату у розмірі 836 грн 42 коп.

У решті позову щодо стягнення моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з СВК „Гірний" в дохід держави судовий збір у розмірі 51 грн.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.