копія
Провадження № 11-кп/792/2/13
Справа №2215/3879/2012 Головуючий в 1-й інстанції Андрощук Є.М.
Категорія:ч.3 ст.185 КК України Доповідач Ващенко С.Є.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 лютого 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого - судді Ващенка С.Є.,
суддів Бондар В.В., Кобріна І.Г.,
з участю секретаря Купельської Н.П.,
прокурора Смакогуза І.А.,
обвинуваченого ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 13 грудня 2012 року,
в с т а н о в и л а:
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Григорівка Чаплинського району Херсонської області, жителя АДРЕСА_1 зареєстрованого АДРЕСА_2 з середньою освітою, одруженого, непрацюючого, інваліда 3 групи, раніше судимого 18 травня 2006 року Старокостянтинівським районним судом Хмельницької області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, за ч.4 ст.185 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.70 КК України визначено покарання - 5 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.71 КК України остаточно призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі, постановою Шепетівського міськрайсуду від 14.05.2010р. звільнений умовно-достроково з місць позбавлення волі - невідбутий строк покарання - 10 місяців 13 днів,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, і призначено йому покарання у виді 3 років 3 місяців позбавлення волі.
Строк відбуття покарання постановлено обчислювати з 13 грудня 2012р., зарахувавши у цей строк час перебування його під вартою з 28 серпня 2012р.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишено попередній - тримання під вартою.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_3 9000 грн. матеріальної шкоди та 5000 грн. моральної шкоди.
Речові докази по справі - саморобний віз на гумовому ходу, упряж для одного коня без віжок і кантарки вирішено повернути потерпілій ОСОБА_3
За вироком суду 19 серпня 2012 близько 2 години ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, шляхом вільного доступу через незачинені на замок двері, проник в приміщення хліва, розташованого на території будинковолодіння по АДРЕСА_1 належного ОСОБА_3, звідки умисно, таємно, повторно викрав коня коричневої масті, вагою 600 кг, по ціні 20 грн. за 1 кг живої ваги на загальну суму 12000 грн., упряж до коня і шлеї до воза вартістю 1000 грн. та воза на гумовому ходу вартістю 3000 грн., що знаходився на подвір'ї вказаного будинковолодіння, а всього викрав майна ОСОБА_3 на загальну суму 16000 грн.
За змістом апеляції засудженого він просить у ній вирок змінити: застосувати положення ст.69 КПК України і пом'якшити покарання. При цьому просить взяти до уваги те, що він стоїть на обліку в лікарні у неврологічному відділенні, є інвалідом дитинства ІІІ групи, а також врахувати висновок стаціонарної судово-психіатричної експертизи.
В заперечені на апеляційну скаргу прокурор уважає вирок законним, а покарання таким, що відповідає вимогам ст.65 КК України, тому просить залишити її без задоволення, а вирок - без зміни. При цьому прокурор звертає увагу на те, що при призначенні покарання суд врахував дані про стан здоров'я обвинуваченого і ці дані не входять до наведеного у ст.66 КК України переліку обставин, що пом'якшують покарання; що згідно з висновком судово-психіатричної експертизи засуджений є осудним; що самого щирого каяття та сприяння розкриттю злочину для застосування ст.69 КК України недостатньо; що раніше він вчиняв аналогічні злочини; що заподіяна злочином шкода не відшкодована; що ОСОБА_1 вчинив тяжке кримінальне правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років, у стані алкогольного сп'яніння. Акцентує прокурор увагу й на тому, що призначене ОСОБА_1 покарання є наближеним до мінімального.
Потерпіла ОСОБА_3 в заперечені на апеляційну скаргу також просить вирок залишити без зміни, доводів на обґрунтування заперечення не наводить.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку апеляційної скарги з посиланням на зазначені у ній доводи, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали кримінальної справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що вона до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, за вказаних у вироку обставин ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах і сторонами не оспорюються.
Призначене йому покарання відповідає вимогам ст.65 КК України.
Так, при призначенні покарання суд врахував, що ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується позитивно.
Обставинами, що пом'якшують покарання винного, суд визнав те, що він у скоєному щиро розкаявся і активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення.
Вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння правильно визнане судом обставиною, що обтяжує покарання.
Наявність у обвинуваченого інвалідності, про що також зазначено у вироку, та захворювання, у зв'язку з яким він перебуває на обліку в неврологічному відділенні лікарні, на думку колегії суддів, не дають підстав для визнання їх такими, що пом'якшують покарання, оскільки, по-перше, ці обставини можуть оцінюватися лише як дані про особу, по-друге, за наявності у нього судимості, у тому числі за крадіжки коней, це не завадило йому після відбуття покарання в місцях позбавлення волі повторно вчинити аналогічний тяжкий злочин, та ще й у стані алкогольного сп'яніння. До того ж визнавати такими, що пом'якшують покарання, інші обставини, які не передбачені ст.66 КК України, - це право, а не обов'язок суду.
З тих же підстав не можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання, й обставини, зазначені у дослідженому судом першої інстанції висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи, згідно з яким ОСОБА_1 виявляє органічний розлад особистості з помірно вираженими змінами, але цей розлад не залишає та не залишав його можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, тобто відносно скоєного і на теперішній час його можна вважати осудним.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наведені дані про особу винного та обставини, що пом'якшують покарання, навіть з урахуванням його стану здоров'я, дають підстави для призначення йому покарання на строк, визначений судом першої інстанції, але, з урахуванням тяжкості злочину, конкретних обставин, характеру і способу його вчинення, за наявності обставини, що обтяжує покарання, вони не дають підстав для зменшення цього строку, у тому числі й на підставі ст.69 КК України. При цьому колегія суддів виходить і з того, що, відповідно до ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару та виправлення засуджених, а й запобігання вчиненню нових злочинів як самим засудженими, так і іншими особами.
Отже колегія суддів уважає апеляцію засудженого необґрунтованою, а призначене йому покарання - необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, тому підстав для зміни вироку в межах апеляції не убачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Вирок Старокостянтинівського районного суду від 13 грудня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію засудженого - без задоволення.
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області С.Є.Ващенко