Справа № 1003/775/2012 Головуючий у І інстанції Сливка

Провадження № 11/780/130/13 Доповідач у 2 інстанції Авраменко М.Г.

Категорія 4 13.02.2013

??????????????????????????????

УХВАЛА

Іменем України

13 лютого 2013 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Габрієля В.О.,

суддів - Авраменка М.Г., Димарецького В.М.,

з участю прокурора - Стаховської Н.О.,

захисника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2012 року, яким засуджено, -

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Білої Церкви, Київської області, українця, громадянина України, з середньою освітою непрацюючого, не одруженого, прож.: АДРЕСА_2 раніше не судимого, -

- за ч. 2 ст. 121 КК України до восьми років позбавлення волі.

На користь НДЕКЦ при ГУ МВС в Київській області з ОСОБА_3 стягнуто 6746,81грн. за проведення у справі судової молекулярно -генетичної експертизи.

Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів.

В С Т А Н О В И Л А :

Згідно вироку суду, ОСОБА_3 визнано винним і засуджено за те, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 в період часу з 11 год. до 23 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на місці тимчасового проживання, в АДРЕСА_1, під час сварки з власником квартири ОСОБА_4, яка виникла на грунті раптово виниклих неприязних відносин умисно наніс ОСОБА_4 численні удари кулаками та ногами в область голови та тулуба, не менше восьми ударів кулаками правої та лівої руки в обличчя та голову і не менше трьох ударів п'ятою правої ноги в область грудної клітини, заподіявши останньому, згідно висновку судово - медичної експертизи № 276-73 від 02.09.2010р., небезпечні для життя тяжкі тілесні ушкодження у виді крововиливів під м'якими мозковими оболонками, субдуральних крововиливів та у шлуночки головного мозку; крововиливів у м'які покриви голови та обличчя; переломи кісток носа; синців та саден на голові і на обличчі; переломів 4, 5 та 7 ребер справа; крововиливів у м'яких тканинах навколо переломів; синців і саден на тулубі та кінцівках, від яких останній у ніч з ІНФОРМАЦІЯ_2 помер на місці події.

Відповідно до висновку судово - медичної експертизи № 276-23 від 02.09.2010 року смерть ОСОБА_4 настала від внутрішньочерепної травми з субдуральними гематомами. Ушкодження, заподіяні ОСОБА_4 тупими предметами та мають прямий причинний зв'язок з настанням його смерті.

Засуджений, не погоджуючись з вироком суду подав апеляційну скаргу.

В своїй скарзі засуджений заперечує свою причетність до вказаного злочину та зазначає, що працівники міліції незаконно його затримали та із застосуванням фізичної сили змусили оговорити себе в заподіянні тілесних ушкоджень ОСОБА_4

Про застосування недозволених методів дізнання та досудового слідства неодноразово повідомляв МВС України та Генеральну прокуратуру України, однак на його скарги не було ніякої реакції і справу було направлено до суду. При першому розгляді справи суд направив її на додаткове розслідування, але апеляційний суд скасував цю постанову і направив справу на новий розгляд. Інший склад суду, не розібравшись у фактичних обставинах справи зайняв сторону обвинувачення, не звернув уваги на порушення і фальсифікацію матеріалів справи, виніс обвинувальний вирок.

Вважає, що під час судового слідства пред'явлене йому обвинувачення не знайшло свого підтвердження, оскільки слідчим і прокурором не було дотримано вимог ст. 22 КПК України про повноту і об'єктивність розслідування.

При розгляді справи в суді він навів незаперечні доводи своєї непричетності до скоєного злочину. Свідки допитані в суді давали суперечливі покази, які відрізняються від матеріалів справи. Не було допитано всіх свідків. Суду не було надано речових доказів його причетності до цього злочину, не було проведено комплексних судово - криміналістичної та фізико - технічної експертиз. В основу вироку суд поклав припущення, що не базуються на матеріалах справи.

Просить вирок скасувати, а справу направити на додаткове розслідування і змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на підписку про невиїзд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та його захисника, які підтримали вимоги та обставини викладені в апеляції, заперечення прокурора про відсутність підстав для скасування вироку суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, висновок суду про доведеність обвинувачення ОСОБА_3 в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4, що спричинили його смерть ґрунтується на зібраних у справі доказах які всебічно перевірені в судовому засіданні і яким суд дав належну оцінку відповідно до вимог ст. 67 КПК України.

Так, судово - медичною експертизою установлено, що смерть потерпілого настала від внутрішньо - черепної травми з субдуральними гематомами, на що вказують: крововиливи у шлуночки головного мозку, крововиливи у м'які покрови голови та обличчя, перелом кісток носу; синці та садини на голові та обличчі; набряк - набубнявіння головного мозку; рідкий стан крові.

Характер внутрішньо - черепної травми дає змогу вважати, що потерпілий не міг здійснювати активні дії.

Допитаний в судовому засіданні судово -медичний експерт ОСОБА_5 роз'яснив і доповнив свій висновок, що після внутрішньо -черепної травми потерпілий ходити не міг.

Суд правильно оцінив докази і навів у вироку мотиви, з яких він відкинув покази засудженого про його непричетність до скоєного злочину та взяв до уваги висновки судових експертиз та покази свідків.

Дії ОСОБА_3 відповідно до встановлених фактичних обставин справи правильно кваліфіковані за цим обвинувачення за ч. 2 ст. 121 КК України.

Вирок відповідає вимогам ст. ст. 323, 327, 334 КПК України (1960р.)

Доводи апеляції засудженого, про те що він не вчиняв злочину, щодо потерпілого ОСОБА_4 і що останньому тяжкі тілесні ушкодження були заподіяні за межами його квартири, а також те, що суд необґрунтованого його засудив є безпідставними і спростовуються наведеними у вироку доказами.

Даних, які указували б на необ'єктивність при судовому розгляді справи не виявлено.

Заяви засудженого про самообмову в скоєнні вказаного злочину під впливом фізичного та психологічного тиску з боку працівників міліції були предметом перевірки органів прокуратури, за результатом якої прийняті відповідні процесуальні рішення.

На думку колегії суддів, у справі є достатньо доказів про винність ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого йому злочину, окрім визнання ним своєї вини на початковій стадії досудового слідства., про що зазначено у вироку.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (1960р.), колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

апеляцію засудженого залишити без задоволення, а вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2012 року, щодо ОСОБА_3 без зміни.

Головуючий

Судді