УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року листопада місяця 08 дня              Судова колегія судової палати в цивільних

справах апеляційного суду Одеської області

в складі:

головуючого -Суворова В.О.

суддів          -Бітова А.І.

-Градовського Ю.М. при секретарі - Пащенко Т.П.

з участю апелянта - ОСОБА_1, представника ОСОБА_2 ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 грудня 2005 року до справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1,  ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів довічного утримання, дарування та купівлі-продажу, -

ВСТАНОВИЛА:

20  вересня 2002 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер.

4 грудня 2002 року ОСОБА_4 звернулася до суду з заявою про визнання її правонаступницею по справі за позовом ОСОБА_7.

Ухвалою суду ОСОБА_4 була допущена до участі у справі в якості позивача.

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору довічного утримання недійсним, визнання її спадкоємницею за заповітом та зобов'язання нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27 грудня 2005 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів довічного утримання, дарування та купівлі-продажу - задоволений частково.

Суд визнав договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за НОМЕР_1, укладений 5. 05.  1999 року між

Справа №22-2754/2006 р.                                       Головуючий у першій інстанції Погорєлова С.О.

Доповідач Суворов В.О.

ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_1 - недійсним.

Визнав договір дарування від 15. 05. 2003 року, зареєстрований в реєстрі за НОМЕР_2 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 -недійсним.

Визнав договір купівлі-продажу від 05. 06. 2004 року, зареєстрований у реєстрі за НОМЕР_3 укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - недійсним.

В іншій частині позову - відмовив.

24 лютого 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 грудня 2005 року в зв'язку з тим, що рішення суду отримано 27 січня 2006 року, що позбавило його можливості оскаржити його в установлений термін.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13 вересня 2006 року поновлений строк на апеляційне оскарження.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення суду в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняття нового рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 48 ЦК України (редакція 1963 року) нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне                     нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Судовою колегією встановлено, що відповідно до договору довічного утримання від 05 травня 1999 року ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_1 уклали договір про таке, що ОСОБА_7 (якому належить 2/3 частини квартири) та ОСОБА_9 (якій належить 1/3 частина квартири) передають у власність кв. АДРЕСА_1 ОСОБА_1, який зобов'язується довічно повністю утримувати вказаних громадян, забезпечуючи їх харчуванням, одягом, доглядом та необхідною допомогою. Вартість матеріального забезпечення визначена сторонами в розмірі 100 грн. в місяць. Відповідно до Указу Президента України „Про регулювання діяльності нотаріату в Україні" вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_9.

14 вересня 2002 року ОСОБА_7 склав заповіт, відповідно якого все його майно заповідає своїй внучці ОСОБА_4.

20 вересня 2002 р. ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом про розірвання договору довічного утримання, вказуючи, що відповідач не виконує умови договору про довічне утримання.

18 листопада ОСОБА_7 звернувся до нотаріальної контри про з заявою про прийняття спадщини після померлої дружини. 21 листопада 2002 року ОСОБА_7 помер. 4 грудня 2002 року ОСОБА_4 звернулася з зазначеним позовом до суду.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що договір довічного утримання від 05 травня 1999 року є недійсним в порядку ст. 48 ЦК України (в редакції 1963 року), оскільки не відповідає вимогам п. 5 ст. 36 Закону України „Про нотаріат".

Судом встановлено, що 05.05.1999 року між ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_1, був укладений договір довічного утримання, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов'язався довічно повністю утримувати ОСОБА_7 та ОСОБА_9, забезпечувати їх харчуванням, одягом, доглядом та необхідною допомогою, а ОСОБА_7 та ОСОБА_9 передають у власність ОСОБА_1 двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим НОМЕР_4.

20.0.9.2002 року ОСОБА_7 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання, мотивуючи свої вимоги тим, що після смерті дружини ОСОБА_9 відповідач ОСОБА_1 став порушувати умови договору, а саме: не забезпечує його належним харчуванням, лікуванням, не сплачує комунальні послуги за квартиру.

Під час слухання справи в суді першої інстанції позивач змінив свої позовні вимоги і просив визнати спірний договір недійсним та повернути сторони до первинного стану.

В матеріалах цивільної справи відсутні докази неналежного виконання ОСОБА_1. зобов'язань за договором довічного утримання. Невиконання набувачем зобов'язань за договором довічного утримування може бути підставою для його розірвання на вимогу відчужувана, а не для визнання його недійсним.

В обґрунтування вимог про визнання спірного договору недійсним позивач ОСОБА_7 посилався лише на порушення п. 5 ст. 36 Закону України „Про нотаріат", відповідно до якого, угоди довічного утримання не можуть бути посвідчені приватними нотаріусами.

Укладаючи договір довічного утримання, сторони дійшли письмової згоди стосовно істотних умов договору, а саме, щодо видів матеріального забезпечення, яке ОСОБА_1 зобов'язався довічно надавати ОСОБА_7, ОСОБА_9, їх грошової оцінки та оцінки відчужуваної квартири, судова колегія доходить висновку, що договір довічного утримання від 05.05.1999 року був укладений письмово без додержання нотаріальної форми.

 Недодержання нотаріальної форми не може тягти за собою недійсність спірного договору довічного утримання, оскільки відсутні підстави, передбачені ч. 2 ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 року).

Окрім того, суд першої інстанції ухвалив рішення про визнання недійсними договору довічного утримання та інших угод по відчуженню квартири, не врахувавши при цьому, що квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_7 та ОСОБА_9 на праві спільної часткової власності: позивачу ОСОБА_7 належало 2/3 частини квартири, а його дружині ОСОБА_9 - 1/3 частин. На день звернення ОСОБА_7 до суду ОСОБА_9 померла. За свого життя ОСОБА_9 договір довічного утримання не оскаржувала. Таким чином, власність на частину квартири, що належала померлій повинна перейти до відповідача.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що підстави для визнання недійсним договору довічного утримання від 05.05.1999 року, укладеного між ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_1, відсутні.

В позові ОСОБА_4 ставить питання про визнання її спадкоємцем спірної квартири по заповіту від 14 вересня 2002 року, відповідно якого ОСОБА_7 заповів їй усе майно. Але в зв'язку з тим що на думку судової колегії відсутні підстави для визнання недійсним договору довічного утримання від 05 травня 1999 року та власником вказаної квартири є ОСОБА_1 судова колегія приходить до висновку, що в зазначеній частині позову ОСОБА_4 необхідно відмовити.

Судова колегія також звертає увагу на те, що справа була розглянута в відсутність ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які не сповіщалися про час та місце судового засідання, що в відповідності до ст. 311 ЦПК України призводить до скасування рішення з направленням справи на новий розгляд. Але так як на судовому засіданні був присутній представник ОСОБА_6, а ОСОБА_5 та ОСОБА_4 сповіщені належним чином про час та місце слухання справи, апелянт в скарзі просить постановити нове рішення, в матеріалах справи достатньо матеріалів для прийняття рішення, судова колегія, вважає можливим прийняти нове рішення по справі не повертаючи його на новий розгляд.

Таким чином, судова колегія розглянувши справу прийшла до висновку, що судове рішення не відповідає обставинам справи, та виносячи рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 31 травня 2005 року накладений арешт на квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до п. п. 5,6 .ст. -154 ЦПК України питання про скасування заходів забезпечення позову вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання про скасування заходів забезпечення позову.

Якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

В зв'язку з тим, що судова колегія прийшла до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 відповідно до ст. 154 ЦПК України колегія вважає можливим скасувати арешт накладений на кв.АДРЕСА_1.

На підставі ст.ст. 154, 303,304, 307 п. 2, 309 п.3,4, 314,316, 317, 319,323,324,325 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційною скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 грудня 2005 року - скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким:в позовних вимогах ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору довічного утримання, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_8, зареєстрованим в реєстрі за НОМЕР_1 укладеного 05 травня 1999 року між ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_1 -відмовити.

в позовних вимогах ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі продажу кв.АДРЕСА_1, від 15 березня 2003 року, зареєстрованого в реєстрі за НОМЕР_2, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 - відмовити.

в позовних вимогах ОСОБА_4 про визнання визнання недійсним договору купівлі продажу кв.АДРЕСА_1 від 05 червня 2004 року, зареєстрованого в реєстрі за НОМЕР_3, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - відмовити.

в позовних вимогах ОСОБА_4 про визнання її спадкоємцем по заповіту та зобов'язання нотаріуса видати свідоцтво про право спадщини на кв. АДРЕСА_1 - відмовити.

Арешт накладений ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 31 травня 2005 року на кв.АДРЕСА_1 - скасувати.

Виключити з єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна реєстраційний НОМЕР_5.

Рішення може бути оскаржено у двомісячний термін в касаційному порядку до Верховного суду України з дня вступу рішення до законної сили.