УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«10» листопада 2006р. м.Одеса
Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого судді - Плавич Н.Д.
суддів - Галушко Л.А., Кварталової A.M.
при секретарі - Котової Л.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 20 липня 2006р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Одеського обласного військового комісаріату про визнання права і відшкодування майнової шкоди ,-
ВСТАНОВИЛА:
В червні 2006 року позивачка звернулася до суду із позовом до Одеського обласного військового комісаріату про визнання права і відшкодування майнової шкоди, посилаючись на те, що відповідач при начисленні їй пенсії, порушив чинне законодавство, а саме ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни та їх соціальний захист" і ст.25 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", чим позивачу було нанесено майнову шкоду.
Позивачка просила суд визнати її право на надбавку як інваліда війни 3-ої групи з 01 січня 2000 року у розмірі 433,12грн., з 1 січня 2001 року у розмірі 497,57грн., з 1 січня 2002 року у розмірі 536,00 грн., з 1 січня 2003 року у розмірі 536,00 грн., як інваліда війни 2-ої групи з 6 травня 2004 року у розмірі 996,41грн., з 1 січня 2005 року у розмірі 1162,00 грн., та зобов'язати Одеський обласний військовий комісаріат зробити перерахунок призначеної їй пенсії з урахуванням надбавки встановленої інвалідам війни 3-ої групи з 22 листопада 2000 року у розмірі 433,12 грн., з 1 січня 2001 року у розмірі 497,54грн., з 1 січня 2002 року у розмірі 536,00грн., з 1 січня 2003 року у розмірі 536,00грн. та з урахуванням надбавки встановленої інвалідам війни 2-ої групи з 06 травня 2004 року у розмірі 996,41грн.. з 1 січня 2005 року у розмірі 1162,00грн.
У судовому засіданні позивачка просила також зобов'язати Одеський обласний військовий комісаріат виплатити їй суму, недоотриману по надбавці інваліда війни 3-ої та 2-ої групи за період з 01 січня 2000 року, що утворилася в наслідок перерахунку.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 20 липня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати постанову суду, ухвалити нову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсягу, посилаючись на те, що судом були порушення норми матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Справа №22а-1460/2006р. Головуючий 1 інстанції суддя - Нікітіна C.M.
Категорія № 22 Доповідач суддя - Плавич Н.Д.
Судом 1-ої інстанції встановлено, що позивачка є майором запасу Збройних сил України і пенсіонеркою Міністерства Оборони України. Позивачці був наданий статус інваліда війни 3-ої групи, а з 06 травня 2004р., був наданий статус інваліда війни 2-ої групи та видано відповідне посвідчення НОМЕР_1.
З 1999р. Одеським обласним військовим комісаріатом позивачці виплачується пенсія по вислуги років з урахуванням надбавки як інваліда війни 3-ої групи у розмірі 33,24грн.. а з 06.05.2004р.- як інваліда війни 2-ої групи у розмірі 69,69грн.
Призначення та виплата надбавки до пенсії як інваліда війни визначена і регулюється Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року та Законом України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року.
Відповідно до ст.13ч.4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", інвалідам війни 3-ої групи пенсія або щомісячне довічне грошове забезпечення, яке виплачується замість пенсії, підвищується у розмірі 200 відсотків мінімальної пенсії за віком, та інвалідам війни 2-ої групи - у розмірі 350 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Крім того, ст.25п."в" Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", встановлено, що пенсії інвалідам війни 3-ої групи підвищуються у розмірі 200 відсотків мінімальної пенсії за віком, а пенсії інвалідам війни 2-ої групи-у розмірі 350 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком на період до 01.10.03р. був визначений Постановою Кабінету Міністрів України № 342 від 19.03.96р., № 831 від 26.07.96р. і складав 16,62 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.03р. мінімальна пенсія за віком була встановлена у розмірі 19,91грн. з 01.10.03р.
Згідно ПКМ України № 1 від 03.01.03р. розрахунок надбавок і підвищення пенсій по інвалідності здійснюється виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком у сумі 19,19грн.
Позивачці в період до 01.10.03 р. виплачувалася надбавка як інваліду війни 2-ої групи у розмірі 58,17 грн., що відповідає 350 відсоткам мінімальної пенсії за віком, а з 01.10.2003р. - у розмірі 69,68грн., що також відповідає 350 відсоткам мінімальної пенсії за віком.
Законами України „Про підвищення мінімального розміру пенсії", „Про пенсійне забезпечення", „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2000 рік", „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2001 рік", „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2002 рік", „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2003 рік", „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік", „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік" за станом на 2000-2005р., не передбачена можливість застосування мінімальної пенсії за віком в розмірі прожиткового мінімуму для обчислення пенсії, надбавок до пенсії або щомісячного довічного грошового забезпечення, яке виплачується замість пенсії, в порядку передбаченому Законами України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту., та „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб".
Отже, Постанови Кабінету Міністрів України №342 від 19.03.1996р., №831 від 26.07.1996р. та №1 від 03.01.2003р., при застосуванні для обчислення підвищення пенсії на підставі розміру мінімальної пенсії за віком, згідно із Законами України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб" за станом на 2000-2005р., не суперечили і не мали відношення до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Крім того, згідно ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законом.
Отже ні в ст.46 Конституції України ні в Законі України „Про прожитковий мінімум" не вказано, що розмір пенсії повинен дорівнювати, або бути не меншим від розміру прожиткового мінімуму, а зазначено, що пенсія, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законом.
Відповідно до п.З Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996р. №9 „Про застосування Конституції України при здійснені правосуддя" суд не може застосувати Конституцію України, як акт прямої дії, визнати неконституційними закони чи правові акти, перелічені в ст. 150 Конституції України, оскільки це віднесено до виключної компетенції Конституційного Суду України.
Згідно ст. 150 Конституції України, вирішення питання про відповідність Конституції України актів Кабінету Міністрів України належить до повноважень Конституційного Суду України.
Таким чином, суд відмовляючи у задоволенні позову, правильно виходив з того, що згідно ц.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 15.04.2005р. "Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" ст. 15 Закону України № 2262-ХП передбачено, підвищення пенсій за вислугою років. Зокрема, особам офіцерського складу, прапорщикам та іншим військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом і є ветеранами війни або особам, на яких поширюється дія Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пенсії за вислугою років підвищуються у відсотках від розміру мінімальної пенсії за віком. Таке підвищення провадиться виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком - 19,91грн., встановлено Постановою КМУ №1 від 03.01.03 p., дію якої поширено з 01.10.2003 p., на вказаних осіб Постановою КМУ від 27.08.2003 р. № 1350 "При підвищення рівня пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб".
З огляду на вищевказані обставини, колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішені даної справи не допустив, а приведені в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.195,198ч.1,п.1,200, 205ч.1п.1, 206,254ч.5 КАС України, судова колегія,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2 - відхилити.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 20 липня 2006р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Одеського обласного військового комісаріату про визнання права і відшкодування майнової шкоди - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі одного місяця до Вищого
адміністративного суду України.