АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11 -778/2006 року Категорія : ст.121ч.2 КК України

 УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 11 жовтня   2006   року

кримінальних справах апеляційного суду    Миколаївської  області у складі:

головуючого:                 Куценко О.В.

суддів:                            Гребенюк В.І., Губи О.О.

за участю прокурора: Данчука В.М.

захисника:                      ОСОБА_1

потерпілої                      ОСОБА_2

засудженого:                 ОСОБА_3

розглянула    у    відкритому    судовому    засіданні    в    м.    Миколаєві, кримінальну   справу    за   апеляцією   захисника   ОСОБА_4    в інтересах засудженого   ОСОБА_3 на вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 26 травня 2006 року, яким засуджений:

ОСОБА_3, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, проживаючий ІНФОРМАЦІЯ_2, не судимий,

-    за ст 121 ч.2 КК України до позбавлення волі на строк 7 років.

Згідно з вироком ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за умисне заподіяння ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили смерть потерпілої, за таких обставин.

9 листопада 2004 року, близько 1-ї години ночі, ОСОБА_3 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в провулку між вулицями Шевченка і Жукова в с Старогорожено Баштанського району, Миколаївської області під час сварки з ОСОБА_5   навмисно наніс їй два удари кулаком в область обличчя, від яких потерпіла впала на землю. В подальшому ОСОБА_3 каменем наніс ОСОБА_5, яка лежала на землі, п'ять ударів в область голови, заподіявши тілесні ушкодження, у виді втисненого перелому луски потиличної кістки з лінійним переломом, субарахноїдального крововиливу в опуклі поверхні обох півкуль головного мозку, забиття головного мозку. В той же час до ОСОБА_3 підійшов ОСОБА_6 і відібрав у нього камінь. Після цього ОСОБА_3 підібрав пластикову пляшку з самогоном, яку з рук випустила потерпіла, і разом з ОСОБА_6 покинув місце злочину.

Від отриманих тілесних ушкоджень у виді перелому кісток зводу і основи черепа в сполученні з забиттям головного мозку й субарахноїдальним крововиливом настала смерть ОСОБА_5.

В апеляції захисник ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_3 просить вирок скасувати і постановити відносно останнього виправдувальний вирок. Апелянт вказує, що за основу обвинувачення ОСОБА_3, суд взяв написану ним явку з повинною, від 1.12.2005 року при його затриманні, його свідчення при допиті в якості підозрюваного та відтворення обстановки та обставин події на досудовому слідстві. На думку захисника, вказані слідчі дії досудовим слідством були проведені з порушенням кримінально-процесуального законодавства. Крім того, посилається на те, що суд не дав належної оцінки поясненням неповнолітнього свідка ОСОБА_6, який, на думку апелянта, оговорив ОСОБА_3 у вчиненні тяжкого злочину. Крім того, апелянт зазначає, що в судовому засіданні ОСОБА_3 вину не визнав і, на думку захисника, під час судового слідства вина ОСОБА_3 не доведена.

В запереченнях на апеляцію захисника ОСОБА_4 потерпіла ОСОБА_2 просить апеляцію залишити без задоволення, а вирок суду - без зміни.

Прокурор приймавший участь в розгляді кримінальної справи , в запереченні на апеляцію захисника, просить вирок суду залишити без зміни, оскільки в судовому засіданні доведена вина ОСОБА_3.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_1, які підтримали апеляцію захисника ОСОБА_4 і просили вирок суду скасувати, заперечення потерпілої ОСОБА_2 проти задоволення апеляції, думку прокурора Данчука В.М. про законність та обгрунтованність вироку щодо ОСОБА_3, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.

Суд правильно встановив фактичні обставини вчиненого ОСОБА_3 злочину.

Висновки суду ґрунтуються на доказах, детально викладених у вироку.

Доводи захисника ОСОБА_4 щодо відсутності доказів винності засудженого ОСОБА_3 г безпідставними.

Гак, на досудовому слідстві ОСОБА_3 неодноразово при допитах в якості підозрюваного, при відтворенні обстановки і обставин події, на очній ставці зі свідком ОСОБА_6, в явці з повинною, а також при розгляді подання слідчого про обрання ОСОБА_3 міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, давав пояснення про вчинення ним злочину за обставин, викладених у вироку. Тобто, під час досудового слідства визнавав свою вину у вчиненому злочині і давав пояснення про те, що 9.11.2004 року під час сварки наніс удари ОСОБА_5: 2 -кулаком в обличчя; 5 - каменем по голові (а.с. 158, 162-163, 164-167, 168-169 та фототаблиці а.с. 170-175, 300-302).

Свідок ОСОБА_6 також на досудовому слідстві підтвердив, що ОСОБА_3 наніс ОСОБА_5 каменем тілесні ушкодження, внаслідок чого та померла (а.с. 146 -149: 164 - 167). Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_6 пояснив, що в листопаді 2005 року, вночі, неподалік від будинку ОСОБА_7, в провулку, який з'єднує вулиці Жукова та Шевченка в с. Старогорожено Баштанського району Миколаївської області, чув як ОСОБА_3 сварився с ОСОБА_5. Потім він підійшов до ОСОБА_3 і бачив, як той підняв з землі пляшку, котра лежала біля ОСОБА_5, а також чув, що потерпіла хрипіла, (а.с. 410).

Крім того, з протоколу судового засідання вбачається, що ОСОБА_3 і ОСОБА_6 спілкувалися між собою до моменту допиту останнього в якості свідка в судовому засіданні (а.с. 411), а потім 19.03.2006 року ОСОБА_6 в судовому засіданні відмовився від своїх свідчень на досудовому слідстві.

А тому, суд обґрунтовано прийшов до висновку, що пояснення свідка ОСОБА_6 на досудовому слідстві є достовірними і відповідають фактичним обставинам справи.

Суд дав також вірну оцінку показанням ОСОБА_3 і ОСОБА_6 на досудовому слідстві, які узгоджуються між собою та співпадають з об'єктивними доказами по справі, дослідженими судом.

Заяви ОСОБА_3 і ОСОБА_6 про застосування до них, під час досудового слідства, недозволених методів слідства, внаслідок чого ОСОБА_3 оговорив себе, а ОСОБА_6 - ОСОБА_3, ретельно перевірялися, визнані необгрунтованими, про що є відповідна постанова компетентного органу (а.с. 336 - 337). Крім того, ОСОБА_3 в судовому засіданні давав пояснення,  іцо до нього не застосовувалось фізичне насильство з боку працівників міліції. Слідчому Дорошенку О.В. він же давав пояснення, що спричинив ОСОБА_5 тілесні ушкодження. Ці пояснення він прочитав, підписав їх, без зауважень. Також, в присутності понятих, при відтворенні обстановки та обставин події за його участю, він добровільно, без примусу, розповідав про обставини та місце вчиненого ним злочину.

Крім того, з пояснень ОСОБА_3, відображених в протоколі судового засідання вбачається, що явку з повинною про нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_5, внаслідок чого та померла, писав самостійно, без будь-яких примусових дій (а.с. 305).

Сукупність зазначених доказів, яким судом дана належна оцінка, спростовує твердження апелянта, що засуджений ОСОБА_3 не спричиняв умисних тілесних ушкоджень ОСОБА_5. від яких настала смерть потерпілої.

Порушень норм кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для скасування чи зміни вироку щодо ОСОБА_3 не встановлено.

Дії засудженого ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 2 ст. 121 КК України правильно.

Покарання засудженому ОСОБА_3 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненою злочину, даних про особу та обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КІІК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляцію захисника ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 26 травня 2006 року відносно ОСОБА_3 без зміни.