УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2006 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Флісака Р.Й.,
суддів Гандзюка В.П., Іванів О.Й.,
з участю прокурора Хільчука Л.Ф.,
адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2,
потерпілої ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську кримінальну справу за апеляціями потерпілої ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_4 на вирок Коломийського міськрайонного суду від 15 червня 2006 року, -
встановила:
Цим вироком ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель м. Коломиї, українець, освіта незакінчена вища, непрацюючий, розлучений, громадянин України, -
засуджений за ст.121 ч.И КК України на сім років позбавлення волі.
Запобіжний захід залишено тримання під вартою, строк відбуття покарання рахується з 13 вересня 2002 року.
8 строк відбуття покарання зараховано перебування його під вартою з 5 по 15 серпня 2002 року.
Постановлено стягнути із ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 1848грн. матеріальної шкоди 1 тис. грн. судових витрат та 60 тис. грн. моральної шкоди.
За вироком суду ОСОБА_4 засуджений за те, що 5 серпня 2002 року біля 3 год., перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння в квартирі АДРЕСА_1 на грунті особистих неприязних відносин, які виникли між ним та ОСОБА_5, який теж знаходився в квартирі, внаслідок підозри засудженого, що ОСОБА_5 міг бути одним із невідомих, які перед цим побили його, вступив з потерпілим в бійку під час якої став наносити ОСОБА_5 множинні удари руками і ногами по голові і тулубу. Внаслідок чого потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження від яких в період до двох годин наступила смерть.
Справа №11-451/2006р. Головуючий у 1-й інстанції ІР'ятковський В.І.
Категорія ст.121 ч.2 КК України Доповідач: Флісак Р.Й.
В апеляціях:
-адвокат ОСОБА_1 вважає, що засуджений перебував в стані необхідної оборони, оскільки про це свідчить сам ОСОБА_4 та висновок судово-медичної експертизи на його ім"я. Однак, суд не дав належної оцінки цим обставинам. Просить вирок скасувати і провадження по справі закрити за відсутністю в його діях складу злочину.
-засуджений ОСОБА_4 теж ззаначає, що він засуджений необгрунтовано, оскільки перебував в стані необхідної оборони.
Просить вирок скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину.
-потерпіла ОСОБА_3 вказує, що досліджені судом докази свідчать про те, що засуджений вчинив умисне вбивство її сина. Твердження засудженого про те, що потерілий вчинив напад на нього є способом захисту і не відповідають встановленим в суді обставинам. Крім цього вважає, що засудженому призначене надто м"яке покарання. Тому просить вирок скасувати, постановити свій вирок, визнавши ОСОБА_4 винним за ст.115 ч.І КК України та призначити більш суворе покарання.
Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_4, який підтримав апеляцію і просив вирок скасувати, оскільки вважає, що він засуджений необгрунтовано, адвоката ОСОБА_1 з аналогічними доводами, потерпілу ОСОБА_3, яка вважає, що засуджений вчинив умисне вбивство її сина за що повинен нести відповідальність, тому просить вирок скасувати, прокурора Хільчука А.Ф, який вважав вирок законним та обгрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши мотиви і доводи апеляцій, колегія суддів підстав для їх задоволення не вбачає.
Винність засудженого ОСОБА_4 доведена приведеними у вироку доказами, яким суд дав об"єктивну оцінку.
Зокрема, як вбачається з висновку судово-медичної експертизи потерпілому було заподіяно не менше 12 ударів тупими твердими предметами, якими могли бути кулаки рук, носки взуття, а також інші тупі предмети (а.с.129-131).
Сам засуджений ОСОБА_4 пояснював, що він умисно наносив удари потерпілому (а.с.44-47, 89-91).
Крім цього твердженння засудженого про те, що потерпілий прийшов до нього з ножем та напав на нього спростовано ще на досудовому слідстві (а.с.14-15).
З цього приводу суд у вироку обгрунтовано вказав, що з врахуванням наведених обставин, а також фізичних даних потерпілого, твердження засудженого про те, що він перебував в стані необхідної оборони, є надуманим.
В зв"язку з цим апеляції засудженого та захисника задоволенню не підлягають.
Колегія суддів вважає, що не підлягає до задоволення і апеляція потерпілої, оскільки, як правильно встановив суд, в судовому засіданні не здобуто доказів того, що ОСОБА_4 вчинив умисне вбивство потерпілого.
Дії ОСОБА_4 за ст.121 ч.П КК України кваліфіковано правильно, а покарання призначене з урахуванням суспільної небезпечності вчиненого та даних про його особу. При цьому суд врахував ряд пом"якшуючих покарання обставин. Враховуючи вказані обставини, твердження потерпілої в апеляції про м"якіть призначеного засудженому покарання є необгрунтованим.
Підстав для скасування вироку про що йдеться в апеляціях, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 365, 366 КПК України колегія суддів,-
ухвалила
Апеляції засудженого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Коломийського міськрайонного суду від 15 червня 2006 року щодо ОСОБА_4, без зміни.