Справа 22-1362 ас Головуючий у 1 інстанції Бухтіярова 1.0.
Категорія 36 Доповідач Червинська М.Є.
ПОСТАНОВА Іменем України
16 жовтня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі
Головуючої: Червинської М.Є. Суддів: Алексеева А.В., Стратило В.І. При секретарі Міртіросовій А.Б.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку адміністративну справу за апеляційною скаргою Донецької міської ради на постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 2 червня 2006 року за позовом Донецького міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави до Донецької міської ради, голови Донецької міської ради, виконавчого комітету Донецької міської ради про визнання протиправними рішень ради,
Встановив:
Постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 2 червня 2006 року позовні вимоги Донецького міжрайонного природоохоронного прокурора задоволені, визнанні незаконними та скасовані п.2 рішення Донецької міської ради № 20/16 від 24.06.2005 року „Про делегування виконкому міської ради повноважень щодо зміни цільового призначення земель, погодження місяця розташування об"єктів на земельних ділянках, передачі у власність, надання в постійне користування та оренду, продажу, викупу земельних ділянок, припинення права користування та власності на земельні ділянки, укладення угод про передачу права власності на земельні ділянки" та рішення Донецької міської ради № 21/47 від 30.09.2005 року „Про розгляд протесту Донецького міжрайонного природоохоронного прокурора на рішення Донецької міської ради від 24.06.2005 року №20/16".
В апеляційній скарзі Донецька міська рада просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що висновку суду першої інстанції щодо протиправності рішень ради не відповідають фактичним обставинам справи й вимогам закону.
Суд першої інстанції встановив, що рішенням Донецької міської ради від 24.06.2005 року виконкому ради були делеговані повноваження щодо зміни цільового призначення земель, погодження місця розташування об"єктів на земельних ділянках, передачі у власність, надання у постійне користування та оренду, продажу, викупу земельних ділянок, припинення права користування та власності на земельні ділянки, угод про передачу права власності на земельні ділянки. Суд дійшов до висновку, що при прийнятті рішення рада вийшла за межи своїх повноважень й безпідставно делегувала зазначені помноження виконкому, в той час як такі земельні питання віднесені до виключної компетенції ради. За таких підстав суд дійшов до висновку щодо скасування рішення ради і скасування рішення ради щодо відмови в задоволенні протесту прокурора.
В судовому засіданні представник відповідачів підтримав доводи апеляційної скарги, представники позивача просили скаргу залишити без задоволення.
Заслухавши доповідача, доводи представника відповідачів, представників позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову з наступних підстав:
Відповідно до вимог п.З та 4 чЛ ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело не неправильного вирішення справи або питання.
Апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи й не грунтуються на вимогах матеріального закону.
Встановлено, що рішенням Донецької міської ради від 24 червня 2005 року виконкому Донецької міської ради були делеговані повноваження щодо зміни цільового призначення земель, погодження місця розташування об"єктів на земельних ділянках, передачі у власність, надання в постійне користування та оренду, продажу, викупу земельних ділянок, припинення права користування та власності на земельні ділянки, укладення угод про передачу права власності на земельні ділянки (а. с. 8).
Задовольняючи позовні вимоги прокурора щодо визнання протиправним та скасовуючи зазначене рішення ради, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вирішення зазначених питань щодо земельних правовідносин віднесене законом до виключної компетенції ради, тому ради не мала законних підстав для прийняття такого рішення. Проте висновок суду першої інстанції неможливо вважати обґрунтованим й таким, що ґрунтується на вимогах матеріального закону.
Вимогами ст.1 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що районі та обласні ради це органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад селищ та міст, виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих
функції і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами. Відповідно до вимог ч.2 ст. 2 Закону місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
На підставі зазначених вимог закону створений Донецькою міською радою виконавчий комітет є органом, який здійснює виконавчі функції і повноваження місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. З ст. 10 Закону представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами, частиною 2 статті 11 Закону передбачено, що виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади -також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Апеляційний суд вважає, що місцева рада з врахуванням зазначених вимог Закону делегувала повноваження виконавчому органу ради стосовно передачі земельних ділянок у власність, користування, в оренду, продажу, викупу тощо, при цьому виконавчий комітет є підконтрольним та підзвітним міській раді.
Задовольняючи позовні вимоги прокурора, суд першої інстанції виходив з вимог ст. 26 Закону щодо виключної компетенції ради. Відповідно до вимог п.34 ст.26 Закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Суд вважає, що оскаржуваним рішенням ради від 24.06.2005 року делегуванні повноваження виконкому щодо надання земельних ділянок у користування, власність в оренду, припинення права власності тощо не є такими, які вказаною нормою Закону віднесені до виключної компетенції ради, оскільки не є регулюванням земельних відносин у розумінні зазначених вимог.
Відповідно до вимог ст.З Земельного Кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийняттям відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу. Главою 2 та З ЗК України визначенні повноваження відповідних рад й їх виконавчих органів.
Статтею 12 ЗК України встановлені повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, а саме : розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності та інше.
Главою 3 Земельного Кодексу України встановлені повноваження органів виконавчої влади в галузі земельних відносин, в тому числі ст.13 Кодексу встановлені повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин, а саме : розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
В судовому засіданні не заперечувалось, що на час прийняття рішення суб єктом владних повноважень не відбулося розмежування земель комунальної та державної власності.
За таких підстав і у відповідності з вказаними вимогами закону апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про неможливість делегування радою повноважень виконкому щодо конкретних земельних питань, які виникають в межах міста, неможливо вважати обґрунтованим.
Відповідно до вимог ст.1 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" делеговані повноваження - повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.
Статтею 33 Закону визначенні повноваження виконавчих органів у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, в тому числі п."б" ч.І ст.ЗЗ Закону передбачено, що до відання виконавчих органів належать делеговані повноваження.
На підставі зазначених вимог закону апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції щодо протиправності делегування повноважень виконкому щодо вирішення питань надання земельних ділянок, вилучення та інше в межах міста та щодо неможливості виконкомом виконувати такі делеговані повноваження є помилковим.
Крім того, апеляційний суд вважає, що у відповідності з ч.І, 2 ст. 60 КАС України прокурор може звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах. Прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.
Прокурор посилався на те, пред"явив позовні вимоги в інтересах Донецької міської ради, яка не погоджується в адміністративним позовом і не вважає порушеними свої права та інтереси. Будь-яких доказів та підстав щодо порушення інтересів держави при пред"явленні адміністративного позову, його розгляду в суді прокурор не навів.
Оскільки рішення ради від 30.09.2005 року, яким був відхилений протест прокурора на рішення ради від 20.07.2005 року, зроблене в межах повноважень ради й з врахування відповідності вимогам закону прийнятого радою рішення щодо делегування повноважень, апеляційний суд вважає, що рішення ради від 30.09.2005 року про відхилення протесту прокурора є правомірним.
Оскільки прокурор не довів в судовому засіданні протиправність рішень міської ради, проте суб"єкт владних повноважень довів, що його рішення не суперечать закону й не порушають права та інтереси держави підстав для задоволення адміністративного позову не має.
Керуючись ст.ст. 198, 200 КАС України, ст.ст. 1,10, 33 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", апеляційний суд
Постановив:
Апеляційну скаргуДонецької міської ради задовольнити.
Постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 2 червня 2006 року скасувати.
В задоволенні адміністративного позову Донецького міжрайонного природоохоронного прокурора до Донецької міської ради, виконавчому комітету Донецької міської ради, голови Донецької міської ради про визнання протиправними та скасування п.2 рішення Донецької міської ради від 24 червня 2005 року та рішення від 30 вересня 2005 року відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом місяця з дня набрання законної сили.