АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
88000, м.Ужгород, вул.Довженка, 7
Справа № 22-1561/2006 Головуючий у першій інстанції : Писанець К.К.
Доповідач: Фазикош Г.В.
УХВАЛА
20.11.2006 р. м. Ужгород
Колегія суддів цивільної палати апеляційного суду Закарпатської області в складі: Головуючої: Фазикош Г.В. суддів: Павліченко СВ., Куштана Б.П., при секретарі: Талпа С.М. з участю : позивача ОСОБА_1;
представника відповідача Косаревої- Козлової Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 4 вересня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу,-
ВСТАНОВИЛА:
4 вересня 2006 року Ужгородський міськрайонний суд постановив рішення, яким відмовив ОСОБА_1 у задоволені його позову до ОСОБА_2 про стягнення заробітку за весь час вимушеного прогулу, оскільки позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду з даною вимогою.
Позивач не погодився із висновком суду першої інстанції та подав на рішення від 04 вересня 2004 року апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та постановити нове, яким його позовні вимоги задовольнити повністю. Свою позицію апелянт мотивує тим, що, на його думку, суд першої інстанції не з'ясував всі обставини справи та прийшов до неправильного висновку щодо моменту початку перебігу строку звернення до суду.
В судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник відповідача скаргу не визнав та просив її відхилити як необгрунтовану.
Вислухавши пояснення учасників процессу, дослідивши матеріали справи, колегія прийшла до наступних висновків
Суд першої інстанції правильно та повно встановив фактичні обставини справи, в т.ч. і те, що позивач був звільнений відповідачем приватним підприємцем ОСОБА_2 наказом від 30.11.2000 року за власним бажанням. Трудову книжку він дійсно одержав лише 30.11.2005 року, однак до цього часу ні з якими вимогами щодо видачі цієї книжки ні в судовому, ні в позасудовому порядку до відповідача він не звертався. Крім того, як пояснив сам ОСОБА_1 в судовому засіданні в апеляційній інстанції, в період з 30.11.2000 по день звернення ним до суду з даним позовом він фактично працював, в т.ч. за межами кордону України, та мав тимчасові заробітки.
За даних обставин, колегія вважає, що скарга ОСОБА_1 є необгрунтованою і її слід відхилити.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, ст.ст. 47, 233 КЗпП України, колегія
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 4 вересня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу залишити без змін.