АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВA

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді - Ященка М.А.,

суддів - Журавля О.О., Тютюн Т.М.,

за участю прокурора - Гуменюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 09 листопада 2012 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий:

25 грудня 2009 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186, ст. 69 КК України на 2 роки позбавлення волі. Звільнений 03 березня 2011 року умовно достроково на 4 місяці 28 днів, -

засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі.

Згідно з вироком суду, 31 серпня 2012 року близько 23-20 год. ОСОБА_1 в вагоні електропотягу на станції «Лісова» КП «Київський метрополітен» повторно таємно викрав у ОСОБА_2 планшетний комп'ютер «Apple iPad2» з підставкою-футляром загальною вартістю 7 279,83 грн., заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.

В поданій апеляції засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини справи та кваліфікацію злочину, просить пом'якшити призначене йому покарання, оскільки вважає його занадто суворим. Як зазначає апелянт, при призначенні йому покарання, судом першої інстанції недостатньо враховані наступні обставини, що його пом'якшують: повне визнання ним вини та щире каяття у вчиненні злочину, який є незначним, та с приводу якого потерпілий претензій немає; те, що на момент вчинення злочину він закінчив Київський професіональний ліцей «Політехнік» та готувався вступати до Київського політехнічного інституту, неофіційно працював укладачем тротуарної плитки; в 16 років втратив матір, а у 18 - батька і являється сиротою. Крім того, розгляд справи був проведений судом в прискореному порядку, без роз'яснення засудженому наслідків такого порядку розгляду справи щодо нього.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, викладені в апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В суді першої інстанції на обговорення учасників судового розгляду ставилося питання про обсяг та порядок дослідження доказів по справі, і при його вирішенні суд врахував пропозицію прокурора, який пропонував допитати ОСОБА_1 та дослідити докази по справі, думку котрого підтримав засуджений (а.с. 118). Тобто судом було прийнято рішення про дослідження доказів по справі в повному обсязі, без застосування положень ч. 3 ст. 299 КПК України 1960 року, а тому послання засудженого на те, що розгляд справи щодо нього був проведений в порядку, передбаченому зазначеною нормою закону, без роз'яснення йому наслідків її застосування, є безпідставними.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 365 КПК України 1960 року, враховуючи, що фактичні обставини справи апелянтом не оспорюються, висновки суду першої інстанції щодо цих фактичних обставин апеляційним судом не перевіряються.

Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, є вірною.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України 1960 року, при цьому судом першої інстанції враховано ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, який є злочином середньої тяжкості, конкретні обставини його скоєння та нетяжкі наслідки; відомості про особу засудженого, який має непогашену судимість за вчинення злочинів проти власності (а.с. 74-80), його молодий вік, задовільні характеристики з місця проживання (а.с. 83). Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_1, судом визнано щире каяття, обставин, які обтяжують покарання засудженого судом не встановлено. В матеріалах справи відсутні будь-які дані про працевлаштування засудженого, а тому судом при призначенні йому покарання вказана обставина правомірно не врахована, як і наміри засудженого вступити до Київського політехнічного інституту, що також не може враховуватися при призначенні покарання.

Правильно врахувавши зазначені обставини в їх сукупності, в тому числи й ті, на які посилається ОСОБА_1 у своїй апеляції, суд першої інстанції прийшов до вірних висновків, що виправлення, перевиховання засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів неможливе без його ізоляції від суспільства, і обґрунтовано призначив ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України покарання у виді позбавлення волі, призначивши його строк ближчий до мінімального, згідно із санкцією зазначеної норми кримінального закону.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для зміни законного і обґрунтованого вироку суду та пом'якшення призначеного ОСОБА_1 покарання, а тому апеляція засудженого задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України 1960 року, п. 15 Перехідних положень КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 09 листопада 2012 року щодо ОСОБА_1залишити без зміни, а його апеляцію - без задоволення.

Судді:

_______________ _______________ _______________

М.А. Ященко О.О. Журавель  Т.М. Тютюн

Справа № 11/796/399/2013

Категорія: ч. 2 ст. 185 КК України

Головуючий у суді першої інстанції - Котович О.Л.

Доповідач - Ященко М.А.