2-а/463/2/13

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" лютого 2013 р. Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого - судді Мартинишин Я.М.

при секретарі судових засідань Здибель І.І.

за участю: позивача ОСОБА_2

представника третьої особи Сачала І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду в м. Львов адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області, третьої особи Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про скасування постанови про адміністративне правопорушення № 216 від 24.12.2009 року, -

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовом до Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області, третьої особи Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про скасування постанови про адміністративне правопорушення № 216 від 24.12.2009 року.

Свої вимоги мотивує тим, що 24 грудня 2009 року заступником начальника Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області Куцько Ярославом Івановичем винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення № 216, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 170 гривень. Згідно даної постанови, він, нібито, вчинив адміністративне правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 165-2 КУпАП, а саме порушення порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів, а також знижок, націнок, доплат до них. Позивач вказує, що в його діях склад даного адміністративного правопорушення відсутній, а адміністративне стягнення на нього накладено неправомірно, зазначає, що порушень законодавчих актів, що перелічені в постанові про адміністративне правопорушення не здійснював.

Позивач в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, що наведені в адміністративному позові, надав пояснення по суті спору, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце слухання справи. Представник відповідача подав письмові заперечення на адміністративний позов, в яких обґрунтовує правомірність винесення оскаржуваної постанови. На підставі ст.128 КАС України суд вирішує справу на підставі наявних в ній даних доказів.

Представник третьої особи Сачала І.Л., що діє згідно довіреності №33-вих. -29 від 08.01.2013 р. (а.с.118) в судовому засіданні вказав на під ставність та обґрунтованість заявленого позову.

Заслухавши пояснення позивача, представника третьої особ, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24 грудня 2009 року заступником начальника Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області Куцько Я.І. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення № 216, згідно якої ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 165-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 170 гривень.

Державної інспекцією з контролю за цінами у Львівській області в оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_2, працюючи на посаді директора МП «Стихія», допустив порушення порядку застосування тарифів на послуги з оформлення документів дозвільного характеру за період з 01.07.2009 року по 01.12.2009 року, що призвело до отримання необґрунтованої виручки у сумі 16388,03 грн. Крім того, в оскаржуваній постанові зазначено, що позивачем були порушені вимоги ст. 4 ЗУ «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», ст.28 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні, ст. 12 ЗУ «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», вимоги ухвали Львівської міської ради № 816.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з ч. 1 ст. 165-2 КУпАП , порушення порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів, а також знижок, націнок, доплат до них є адміністративним праовпорушенням.

Відповідно до приписів статті 189 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін. Частиною 1 статті 191 Господарського кодексу України унормовано, що державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України

Основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організація контролю за їх дотриманням на території України закріплено в Законі України "Про ціни та ціноутворення", в редакції, що діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з приписами статті 4 Закону України "Про ціни та ціноутворення" здійснення державної політики цін, визначення переліків продукції, товарів і послуг, державні та регульовані ціни і тарифи, на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій, електроенергетики, централізованого теплопостачання, водопостачання та водовідведення,віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України.

Частиною 1 статті 8 вказаного Закону унормовано, що державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. Відповідно до статті 9 Закону України "Про ціни та ціноутворення" державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України. Зміна рівня державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг здійснюється в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які відповідно до Закону затверджують або регулюють ціни (тарифи) (стаття 10 Закону України "Про ціни та ціноутворення").

Суд погоджується з висновками відповідача, що застосування тарифів на послуги з оформлення документів дозвільного характеру має суттєве соціальне значення для населення, а тому потребує державного регулювання, а також невідкладного втручання державних органів, у випадках неправомірного формування чи застосування таких тарифів суб'єктами господарювання.

Разом з тим, суд не погоджується з висновками відповідача про те, що МП «Стихія», директором якого є позивач, надавало послуги населенню з оформлення документів дозвільного характеру. Такі висновки відповідача суперечать ст. 1 ЗУ «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», згідно якої документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Згідно рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 581 від 31.07.2009 року, підприємству позивача надано повноваження, щодо опрацювання документації з виконання ремонтних робіт на території м. Львова, здійснення контролю за дотриманням порядку проведення робіт, термінами, якістю їх виконання та відновлення благоустрою на території м. Львова. За надання цієї послуги виконавчим комітетом ЛМР затверджено тариф у розмірі 350 гривень за послугу для суб'єкта господарювання на одному об'єкті. Видача дозволів здійснюється на безоплатній основі (п.2.2. рішення). У зв'язку з такими змінами в видах діяльності МП «Стихія», виконавчим комітетом вирішено внести зміни до статуту цього підприємства.

З урахуванням наведеного, такі послуги, як опрацювання документації з виконання ремонтних робіт на території м. Львова, здійснення контролю за дотриманням порядку проведення робіт, термінами, якістю їх виконання та відновлення благоустрою на території м. Львова не впливають на видачу уповноваженими органами дозволів, щодо здійснення господарської діяльності суб'єктами господарювання та не пов'язані з видачею цих дозволів. Вказані послуги є необов'язковими для суб'єктів господарювання, а документ дозвільного характеру може бути виданий і без використання суб'єктами господарювання зазначених послуг. Консультації та довідки (опрацювання документації з виконання ремонтних робіт) не є обов'язковими для провадження суб'єктами господарювання певних дій, щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності яких вони не можуть проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

За таких обставин, є спростованим той факт, що рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 581 від 31.07.2009 року, у відповідності до ст. 1 ЗУ «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» є регуляторним актом і набирає чинності у порядку, який визначений ст. 12 зазначеного закону. Вказане рішення виконавчого комітету не є нормативно-правовим актом, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання. Вказаним рішенням, лише розширено перелік видів господарської діяльності, які вправі здійснювати МП «Стихія» та відповідно внесено зміни до статуту цього підприємства.

З урахуванням наведено, в діях позивача відсутні будь-які ознаки порушення дисципліни цін та ціноутворення, а також порушення застосування тарифів. Ціни на послуги з опрацювання документів та здійснення контролю за дотриманням порядку проведення робіт МП «Стихія», як комунальне підприємство - суб'єкт господарювання може встановити самостійно, оскільки на такі послуги відсутні встановлені регульовані чи фіксовані державні тарифи.

Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

З постанови про адміністративне правопорушення, яка є предметом оскарження у даній справі не вбачається тієї обставини, що відповідач під час її винесення керувався нормами законодавства, які наведені вище та здійснив аналіз зазначених законодавчих приписів в сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду доказів порушення позивачем порядку застосування тарифів на послуги з оформлення документів дозвільного характеру за період з 01.07.2009 року по 01.12.2009 року.

Постанова Львівського окружного адміністративного суду від 05.04.2011 року у справі за позовом МП «Стихія» до Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області про скасування рішення № 318 від 11.12.2009 року не може враховуватись судом під час ухвалення даного рішення, оскільки така постанова не набрала законної сили і не має правового значення у даній справи, з огляду на приписи ч. 1 ст. 72 КАС України.

За таких обставин, оцінивши всі зібрані по справі докази, враховуючи обов'язок суб'єкта владних повноважень доводити суду правомірність прийнятого ним рішення, вчинених дії чи бездіяльності, суд приходить до висновку про протиправність постанови про адміністративне правопорушення № 216 від 24.12.2009 року.

Відповідно до ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

За таких обстави, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, якого він просить, суд вважає за необхідним визнати протиправною оскаржувану постанову.

Керуючись ст.ст. 6, 86, 104, 158, 159, 161 КАС України, -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову № 216 Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області від 24.12.2009 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченої за ч.1 ст. 165-2 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі 170 грн.

Постанова остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя