УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2007 року                        Колегія суддів судової палати у кримінальних

справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Ноздрякова В.М.

суддів Коваль С.М., Ковальської В.В.

за участю прокурора  Карпука Ю.А.

захисника   ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за

апеляцією     захисника     засудженого     ОСОБА_1     на     вирок

Шевченківського районного суду м. Києва від 12 червня 2007 року,

встановила:

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 12 червня 2007 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає в АДРЕСА_1, раніше не судимий, засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76, 104 КК України ОСОБА_2. звільнений від відбування покарання з випробуванням - іспитовим строком 1 рік та покладенням обов'язків: повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і роботи, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу цих органів, періодично з'являтися на реєстрацію.

Згідно з вироком ОСОБА_2. засуджений за те, що 23.05.2006 року близько 14 години 30 хвилин, поблизу зупинки тролейбуса № 5 по вул.

Справа № 11-а- 1481 Категорія КК: ч. 2 ст. 186 Головуючий у першій інстанції Тельнікова І.Г. Доповідач Ковальська В.В.

Щербакова, 52 в м. Києві він за попередньою змовою з особою, матеріали стовонно якої виділено в окреме провадження у зв'язку з розшуком, зупинили неповнолітнього ОСОБА_3 та під загрозою застосування фізичного насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, а саме: особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, утримувала потерпілого рукою, відкрито викрали із кишені ОСОБА_3 гроші в сумі 20 грн., пачку цигарок марки "Мальборо" вартістю 4 грн., З цукерки, які не представляють матеріальної цінності, завдавши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 24 грн.

В апеляції на вирок суду захисник засудженого ОСОБА_2.ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати, а справу закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України, посилаючись на малозначність вчиненого засудженим діяння. Апелянт вказує на те, що ОСОБА_2. виконував у вказаному злочині пасивну роль, а саме не погрожував потерпілому та не застосовував до потерпілого насильства, не обшукував його, будучи введеним в оману ОСОБА_4., вважав, що потерпілий винний останньому гроші. Апелянт просить врахувати і той факт, що злочином не було заподіяно істотну шкоду, у зв'язку з чим у справі не заявлявся цивільний позов. Крім того, захисник вказує на позитивні характеристики засудженого, визнання ним своєї вини, відсутність у нього судимостей та на те, що потерпілий ОСОБА_5. підтримав клопотання, заявлене апелянтом в судовому засіданні про закриття справи на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника, який підтримав апеляцію, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції і просив вирок суду залишити без змін, виступи учасників процесу в судових дебатах, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до задоволення частково, а вирок суду належить скасувати з направленням справи на додаткове досудове розслідування, виходячи з таких підстав.

Суд визнав ОСОБА_2. винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України за вчинення викрадення чужого майна, поєднаного з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб і при цьому у вироку не вказав, які дії були вчинені підсудним ОСОБА_2. на виконання об'єктивної сторони злочину. Разом з тим, суд у вироку щодо ОСОБА_2. зазначив, які дії по виконанню об'єктивної сторони злочину були вчинені особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження.

З постанови про пред'явлення обвинувачення ОСОБА_2 та обвинувального висновку вбачається, що у вказаних документах також не

зазначені конкретні дії, вчинені обвинуваченим ОСОБА_2. щодо потерпілого ОСОБА_3, які можуть становити об'єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України. Зокрема, у постанові про пред'явлення обвинуваченні ОСОБА_2 лише констатується факт, що він вступив у попередню змову з особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження та відкрито викрали майно потерпілого і при цьому не вказано у чому проявилась погроза застосування насильства та не розкритий характер насильства, а також не відображений спосіб, у який ОСОБА_2. і особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, заволоділи майном потерпілого.

Що стосується способу заволодіння майном потерпілого, то з матеріалів справи вбачається, що органи досудового слідства цю обставину не встановили, оскільки з пояснень та даних протоколів допиту ОСОБА_2. і ОСОБА_4, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження та потерпілого ОСОБА_3 вбачається, що вказані особи на досудовому слідстві та в судовому засіданні давали різні показання про те, які конкретні дії по заволодінню майном вчиняли ОСОБА_4. і ОСОБА_2. (а.с, а.с. 20,25, 26, 35,64, 78, 87, 93, 103, 191-192, 235-239). Також органами досудового слідства не встановлена та не відображена у постанові про пред'явлення обвинувачення роль ОСОБА_2. у застосуванні погрози на адресу потерпілого.

Отже, досудове слідство, проведене у справі є неповним, а постанова про пред'явлення обвинувачення ОСОБА_2 є неконкретною за змістом, оскільки в ній не наведені дії, які були вчинені ОСОБА_2. та іншою особою, і які складають об'єктивну сторону складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України. Крім того, ОСОБА_2 інкримінується вчинення злочину за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, проте у постанові про пред'явленні обвинувачення ОСОБА_2 також не зазначені дії вказаної особи, які складають об'єктивну сторону злочину.

Недодержання органами досудового слідства вимог ст. 132 КПК України щодо змісту пред'явленого обвинувачення, а саме: пред'явлення ОСОБА_2. неконкретного за змістом обвинувачення колегія суддів розцінює як порушення права на захист неповнолітнього обвинуваченого і ця обставина є підставою для повернення справи на додаткове розслідування, оскільки така неправильність досудового слідства не могла бути усунута в судовому засіданні.

При розгляді справи щодо ОСОБА_2. суд першої інстанції не звернув уваги на вищевказане порушення і постановив вирок, у якому, по суті, вийшов за межі обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_2, оскільки вказав   на  такі   дії  особи,   матеріали  стосовно  якої  виділені  в  окреме

провадження, які не були зазначені у постанові про пред'явлення обвинувачення, але при цьому не вказав які дії були виконані підсудним, що складають об'єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України. Такий вирок суду не може вважатися законним і обґрунтованим, тому вирок підлягає скасуванню, а справа - поверненню на додаткове досудове розслідування.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляцію захисника ОСОБА_1. задовольнити частково.

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 12 червня 2007 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу повернути прокурору міста Києва для проведення додаткового досудового розслідування.

Запобіжний захід ОСОБА_2 - підписку про невиїзд залишити без змін.