ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2007 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді   Матієк Т.В.

суддів                                  Лагнюка М.М., Ноздрякова В .М.,

за участю прокурора  Решетняк Н.О.

засудженого                       ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за

апеляцією прокурора Юрка Т.Г., який брав участь у розгляді справи судом

першої інстанції, на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 15

березня 2007 року,

встановила: Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Києва, громадянин України, освіта середня, не одружений, працює автомеханіком на СТО (Лугова, 14 в м. Києві), проживає в АДРЕСА_1, раніше судимий: 26.10.1992 року Старокиївським районним судом м. Києва за ч. З ст. 117, ч. 2 ст. 118, ст.42 КК України на 6 років 6 місяців позбавлення волі; 19.06.1998 року Київським міським судом за ч.1 ст. 140, ст. 43 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі,

засуджений за ч. З ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування

покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. На підставі ст. 76 КК

України на нього покладено обов'язки періодично з'являтися на реєстрацію в

Справа № 11-а-1244 Категорія КК: ч.3 ст. 185 Головуючий у першій інстанції Тельникова І.Г. Доповідач Матієк Т.В.

органи кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання.

Згідно з вироком, 18.05.2006 року приблизно о 16 год. 30 хв. ОСОБА_1, знаходячись у приміщенні банку "Надра" по вул. Артема, 15 в м. Києві, підійшов до раніше йому незнайомої ОСОБА_2., яка стояла біля вікна оператора, та таємно повторно викрав у неї жіночу сумочку, в якій знаходилися 5000 доларів СІЛА, що за курсом НБУ складає 25250 грн., гаманець вартістю 50грн., в якому знаходилися гроші в сумі 400 грн., окуляри для зору вартістю 500 грн., пудра вартістю 80 грн., помада вартістю 80 грн., а всього ОСОБА_1. викрав майно ОСОБА_2. на загальну суму 26639 грн., спричинивши останній значну матеріальну шкоду.

В апеляції на вирок прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій ОСОБА_1 просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати, та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 за ч. З ст. 185 КК України покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. Апелянт вказує на те, що призначене судом покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, який має не погашену та не зняту судимість, вчинив новий аналогічний корисливий злочин, на момент вчинення злочину не працював, у вчиненому не покаявся та відшкодував заподіяну потерпілій шкоду лише з метою уникнути суворого покарання.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала подану прокурором апеляцію, пояснення засудженого, який заперечував проти апеляції та просив вирок суду залишити без змін; виступи учасників процесу в судових дебатах та останнє слово засудженого; перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до задоволення, а вирок суду в частині призначеного покарання слід скасувати і постановити новий вирок.

Висновок суду у вироку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину при обставинах, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений доказами, перевіреними судом в порядку, передбаченому ч. З ст. 299 КПК України. Дії ОСОБА_1 за ч. З ст.185 КК України, тобто у вчиненні таємного викрадення чужого майна, що завдало значної шкоди потерпілій, повторно кваліфіковані правильно. Вказаний висновок суду учасниками процесу не заперечується.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що призначене засудженому ОСОБА_1. покарання із застосуванням ст. 75 КК України не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, що відповідно до ст. 367 КК України є підставою для скасування вироку.

У відповідності до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, з урахуванням  тяжкості  злочину,  обставин,  що  пом'якшують  та обтяжують покарання,   має   бути   призначене   покарання,   необхідне   і  достатнє  для  її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з вимогами ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без "відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

При призначенні покарання суд правильно врахував наявність у ОСОБА_1 ряду обставин, що пом'якшують покарання та вірно призначив ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі в мінімальних межах санкції ч. З ст. 185 КК України.

Разом з тим, суд при призначенні ОСОБА_1 покарання не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу винного. Так, відповідно до ст. 12 КК України ОСОБА_1 вчинив злочин, який відноситься до категорії тяжких умисних злочинів. ОСОБА_1 має не погашену та не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення, у тому числі, аналогічного корисливого злочину (а.с.131), що свідчить про те, що ОСОБА_1 на шлях виправлення не став, він на момент вчинення злочину не працював.

Характеристика ОСОБА_1 з місця проживання є формальною і не містить позитивних даних щодо нього (а.с.134). Крім того, з пояснень сусідки, які зазначені в акті стаціонарної судово-психітричної експертизи №376 від 17.10.2006 року вбачається, що ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується негативно, оскільки до нього постійно приходять особи, які вживають наркотичні засоби, він поводить себе ганебно, заважає нормальному життю сусідів (а.с. 88 зворот).

Колегія суддів не погоджується з висновком суду про визнання обставиною, що пом»якшує покарання засудженого, - активне сприяння ним розкриттю злочину, оскільки згідно з матеріалами справи цей злочин був викритий за допомогою відеозапису та фото з камер спостереження в банку «Надра» (а.с.21).

Посилання суду у вироку на те, що після звільнення з місць позбавлення волі ОСОБА_1 тривалий час не порушував кримінальне і адміністративне законодавство України, як на підставу застосування ст.75 КК України, колегія суддів вважає необгрунтованими із врахуванням тяжкості вчиненого ним злочину та наведених в ухвалі даних про особу винного.

За таких обставин, у суду 1 інстанції не було достатніх підстав для вирішення питання про звільнення   засудженого від відбування покарання.

тому, з урахуванням конкретних обставин справи, характеру і ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання відповідає вимогам стіб5 КК України і буде необхідним для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Наявність по справі обставин, що пом»якшують покарання, є підставою для не призначення засудженому покарання у максимальних межах.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відповідність закону і справедливість запропонованого представником державного обвинувачення покарання ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 365, 366, 378 КПК України , колегія суддів -

засудила:

Апеляцію прокурора Юрка Т.Г., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 15 березня 2007 року відносно ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ч. З ст. 185 КК України 4 роки позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 змінити з підписки про невиїзд на утримання під вартою у слідчому ізоляторі №13 Державного департаменту України з питань виконання покарань у м. Києві та Київської області, взявши ОСОБА_1 під варту із залу суду.

Строк призначеного покарання ОСОБА_1 рахувати з 12 вересня 2007 року.

Зарахувати у строк відбуття покарання термін перебування ОСОБА_1 під вартою з 26 червня 2006 року по 29 червня 2006 року.

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок Апеляційного суду м. Києва може бути оскаржений в касаційному

порядку до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня його

проголошення, а засудженим - в той же строк з моменту вручення йому копії

вироку.