Справа № 11-а-1528 Категорія: ст.ст. 364 ч.1, 190 ч.1 КК України
Головуючий у першій інстанції Педенко A.M.
Доповідач Шальнєва Т.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2007 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді: Бєлан Н.О.
суддів: Шальнєвої Т.П., Слинька С.С.
за участю прокурора: Козія В.В.
захисника: ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_2 на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 31.05.2007 року.
Цією постановою кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця м. Києва, громадянина України, який працював начальником відділу ліцензування територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у м. Києві, раніше не судимого,
у вчинені злочинів, передбачених cm. 190 ч.1, 364 ч.1 КК України, закрита
Цією ж постановою скасовано постанови слідчого прокуратури м. Києва Довшина Н.В. від 30.12.2006 року про накладення арешту на майно ОСОБА_3. та від 28.12.2006 року про відсторонення ОСОБА_4. від посади начальника відділу ліцензування територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у м. Києві Міністерства транспорту та зв'язку України.
За матеріалами справи вбачається, що ОСОБА_3., працюючи на посаді начальника відділу ліцензування територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у м. Києві Міністерства транспорту та зв'язку України, будучи службовою особою, шляхом обману заволодів грошовими коштами ОСОБА_2 в сумі 2160 грн. та 230 доларів США, що по курсу Національного банку України становить 1161,5 грн., а всього загальної суми 3321,5 грн., пообіцявши останній посприяти у вирішенні питання про видачу дублікатів ліцензійних карток на транспортні засоби до ліцензії НОМЕР_1 від 07.06.2006 року, тим самим, заподіявши шкоду потерпілій ОСОБА_2 на вищевказану суму, тобто, вчинив злочин, передбачений ст. 190 ч. 1 КК України.
Крім цього, ОСОБА_3., своїми діями, пов'язаними із заволодінням грошовими коштами, шляхом обману, з використанням службового становища, всупереч інтересам служби, заподіяв істотну шкоду охоронюваним законом правам та державним інтересам у вигляді підриву авторитету державного органу, тобто вчинив зловживання службовим становищем - злочин, передбачений ст. 364 ч.1 КК України.
Закриваючи справу, суд першої інстанції в постанові від 31 травня 2007 року послався на те, що ОСОБА_3. вчинив злочин вперше, свою вину визнав, щиро розкаявся, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має на утриманні двох неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_5, 1992 року народження, та доньку - ОСОБА_6, 2003 року народження, вчинені ним злочини відповідно до ст. 12 КК України віднесені до невеликої тяжкості, через що, суд визнав можливим звільнити ОСОБА_3. від кримінальної відповідальності у зв'язку із дійовим каяттям.
В апеляції потерпіла ОСОБА_2 порушила питання про скасування постанови як незаконної, посилаючись на те, що під час досудового слідства ОСОБА_3. не сприяв розкриттю злочину, не визнав себе винним, був впевнений у тому, що не буде нести відповідальність за вчинений злочин та, на сьогоднішній день, не відшкодував їй нанесену моральну та матеріальну шкоду.
Крім того, потерпіла ОСОБА_2 в своїй апеляції зазначає, що суд не врахував, відповідно до ст. 67 КК України, обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_3., а саме: вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного, ступінь тяжкості вчинених злочинів, і тим самим, закриваючи кримінальну справу, та.. звільняючи ОСОБА_3. від покарання неправильно застосував кримінальний закон та допустив істотне порушення кримінально-процесуального закону.
На апеляцію потерпілої ОСОБА_2 захисник ОСОБА_1. подав заперечення, в яких він просить постанову суду першої інстанції відносно ОСОБА_3. залишити без зміни, а апеляцію потерпілої ОСОБА_2, - без задоволення.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію потерпілої та просив постанову скасувати, пояснення захисника ОСОБА_1, який вважав постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, а апеляцію такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 45 КК України, звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із дійовим каяттям допускається лише у випадку, коли особа щиро покаялась, активно сприяла розкриттю злочину й повністю відшкодувала заподіяні нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Ці три умови є обов'язковими складовими дійового каяття особи.
За відсутності однієї з них звільнення особи за цією підставою недопустиме.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3. дійсно є особою, що не має судимості, злочини, передбачені ст.ст. 190 ч.1, 364 ч.1 КК України він вчинив вперше. Ці злочини, відповідно до вимог ст. 12 КК України, відносяться до злочинів невеликої тяжкості.
Між тим, зазначивши у постанові про те, що ОСОБА_3. щиро покаявся, суд першої інстанції у мотивувальній частині постанови не вказав у чому саме полягає його дійове каяття та, які дані про це свідчать.'
Не зазначив у постанові суд першої інстанції також, які дії ОСОБА_3. він визнав такими, що активно сприяли розкриттю злочину.
Із мотивувальної частини постанови суду не вбачається, що ОСОБА_3. повністю відшкодував заподіяні збитки або усунув заподіяну шкоду.
При розгляді справи судом першої інстанції не було з'ясовано чи має потерпіла ОСОБА_2 претензії щодо ОСОБА_3. по відшкодуванню матеріальної чи моральної шкоди, чи готова особа, яка звільняється від кримінальної відповідальності у зв'язку із дійовим каяттям, відшкодувати завдані нею збитки.
Із протоколу судового засідання вбачається, що потерпіла ОСОБА_2 під час розгляду справи заперечувала проти застосування щодо ОСОБА_3. ст. 45 КК України, тобто, проти звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із дійовим каяттям, але з яких підстав вона заперечувала судом першої інстанції під час розгляду справи з'ясовано не було.
При цьому, як вірно зазначено в апеляції потерпілої ОСОБА_2, суд належним чином не врахував суспільну небезпечність вчинених ОСОБА_3 злочинів, які спрямовані проти авторитету органів державної влади.
Крім того, в резулятивній частині постанови, суд, на порушення вимог ст. 45 КК України, зазначив лише про закриття кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_3. за ст.ст. 190 ч.1, 364 ч.1 КК України, але не вказав з яких підстав кримінальна справа підлягає закриттю.
Таким чином, закриваючи кримінальну справу та звільняючи ОСОБА_3. від покарання суд допустив істотне порушення кримінально-процесуального закону та неправильно застосував кримінальний закон.
За таких обставин, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд до Солом'янського районного суду м. Києва в іншому складі суду.
При новому розгляді справи потрібно врахувати певні особливості характеру вчинених злочинів, конкретні обставини, що визначають ступінь їх суспільної небезпечності та інші вимоги ст. 45 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію потерпілої ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 31 травня 2007 року щодо ОСОБА_3 про закриття кримінальної справи на підставі ст. 45 КК України, -скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до Солом'янського районного суду м. Києва в іншому складі
суду.