УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 серпня 2007 року     Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Бартащук Л.В.

суддів Коваль СМ., Ковальської В.В.

за участю прокурора Карпука Ю.А.

захисника ОСОБА_1

підсудного ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за: апеляцією

засудженого ОСОБА_2 на вирок Шевченківського районного суду м.

Києва від 27 квітня 2007 року    ,

встановил а:

:  Вироком Шевченкіеького районного суду м. Києва від 27 квітня 2007 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, прож. в АДРЕСА_1, судимий: 4.03.1996 року Московським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 140, ч. 1 ст. 229-6, 42 КК України на 2 роки позбавлення волі; 20.10.1999 року Харківським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 229-6 КК України на 3 роки позбавлення волі; 18.07.2000 року Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 229-6 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі; 7.08.2003 року Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 309 КК України на 3 роки позбавлення волі; 23.02.2005 року   Шевченківським   районним   судом   м.

Справа №11-а-1408  Категорія КК: ч. 2 ст. 185 Головуючий у першій інстанції Чуйко О.Г. Доповідач Ковальська В.В.

Києва за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України з випробуванням - іспитовим строком на 2 роки засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України на два роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано невідбуте покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 23.02.2205 року і остаточно призначено покарання - три роки шість місяців позбавлення волі.

Задоволені цивільні позови, заявлені по справі і з ОСОБА_2 стягнуто на користь ВАТ «ЦУМ» 1645 гривень 80 копійок та на користь ЗАТ «Гранд Галерея» 438 гривень на відшкодування матеріальної шкоди.

Згідно з вироком ОСОБА_2. засуджений за те, що 3.06.2005 року він, перебуваючи в приміщенні відділу «Чоловічі сорочки» ВАТ «ЦУМ», розташованого в м. Києві по вул. Б.Хмельницького 2, у примірочній зняв за допомогою плоскогубців сигнальні кліпси та цінники з трьох чоловічих сорочок на загальну суму 481 гривня, які заховав собі під куртку та виніс з відділу.

16.06.2005 року та 20.06,2005 року ОСОБА_2. з цього ж відділу аналогічним способом: викрав ще три та дві чоловічі сорочки, вартістю, відповідно 542 гривні 80 копійок та 622 гривні 80 копійок.

Також 16.06.2005 року; підсудний аналогічним способом викрав з магазину ЗАТ «Гранд Галерея», розташованого в м. Києві по вул. Хрещатик 27 два ремені, вартістю 438 гривень.

В апеляції на вирок суду засуджений ОСОБА_2.:, не заперечуючи доведеності його вини та правильності кваліфікації його дій, просить пом'якшити призначене йому покарання, посилаючись на те, що він щиро розкаявся у вчиненому злочині та хворіє на ряд невиліковних, тяжких захворювань. Також апелянт вважає, що судом було порушено його право на захист, оскільки суд не взяв до уваги його клопотання про запит в медичну частину СІЗО про стан його здоров'я.

Заслухавши доповідача, пояснення апелянта та його захисника, які підтримали апеляцію засудженого, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, вважаючи вирок суду законним і обґрунтованим, виступи учасників процесу в судових дебатах та останнє слово підсудного; перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає, а вирок суду належить залишити без змін, виходячи з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного   у   вироку   злочину,   при   обставинах   встановлених   судом,

відповідає   фактичним   обставинам   справи   і   підтверджений   доказами, перевіреними судом в порядку, передбаченому ч. З ст. 299 КПК України.

Дії ОСОБА_2; за ч. 2 ст. 185 КК України кваліфіковані правильно.

Розглядаючи справу, суд не допустив порушень вимог кримінально-процесуального закону, зокрема права на захист підсудного, посилання в апеляції засудженого на те, що суд не задовольнив його клопотання про .витребування медичної довідки з СІЗО є безпідставним, оскільки з протоколу судового засідання вбачається, що таке клопотання підсудним не заявлялось. Разом з тим, суд за своєю ініціативою витребував медичну довідку про стан здоров'я з Київського Центру профілактики та боротьби зі СШДом, в якій зазначений розгорнутий діагноз ОСОБА_2 (а.с. 177).

При призначенні покарання суд, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину особу винного, який є раніше неодноразово судимим, хворіє на тяжкі хвороби, обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття і обґрунтовано призначив покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України.

Також суд правильно призначив ОСОБА_2 покарання за правилами ст. 71 КК України, оскільки він вчинив новий умисний злочин в період випробування, встановленого попереднім вироком суду.

Обставини, на які посилається засуджений у своїй апеляції, а саме: щире каяття та стан його здоров'я були повністю враховані судом першої інстанції при призначенні покарання, тому колегія суддів вважає, що підстав для пом'якшення покарання ОСОБА_2 немає.

Таким чином, підстав для зміни вироку щодо ОСОБА_2 з мотивів пом'якшення покарання немає.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляцію ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 27 квітня 2007 року щодо ОСОБА_2 - без змін.