Справа № 11-а-1661                                    Головуючий в І інстанції - Скорик В .М.

Категорія - ст. 286 ч. 2 КК України                   Доповідач - Кравченко С.І.

    УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

11 вересня   2007 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

-головуючого судді                          Британчука В.В.

-суддів                                                Стрижко С.І., Кравченка С.І.

-з участю прокурора                        Решетняк Н.О.

- засудженого                                  ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 24 травня 2007 року, згідно з яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та проживає у АДРЕСА_1, громадянина України, раніше не судимого, - засуджено за ст. 286 ч.2 КК України на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 від відбування основного покарання звільнено з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

ВСТАНОВИЛА;

Згідно із вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він

12 листопада 2005 року о 13 годині 10 хвилин, керуючи технічно справним

автомобілем «LDV-400 CONVY», державний номер НОМЕР_1, у світлий час

доби, рухався заднім ходом по асфальтобетонному сухому покриттю

тротуару біля будинку № 8 по вул. Волинській з боку вул. Антонова в

напрямку вул. Мартиросяна у м. Києві. Під час руху у вказаному напрямку ,

ОСОБА_2., грубо порушуючи вимоги п.п. 1.3, 1.5, 1.7, 2.3 (б), 2.10 /6/,

2.10 /в/, 10.1, 10.9, 11.13, 12.1, 12,3 Правил дорожнього руху України,

проявив неуважність до дорожньої обстановки, не врахував дорожні умови,

не обрав безпечну швидкість і рухаючись по тротуару, елементу дороги,

призначеному для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини, заднім

ходом, скоїв наїзд на пішохода, особу похилого віку, ОСОБА_3., внаслідок

чого сталася її смерть, після чого перемістив свій транспортний засіб з місця

пригоди.                                                                                                                             

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичні обставини справи та правильність кваліфікації дій засудженого, просить вирок скасувати та постановити новий, яким ОСОБА_2. призначити покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки. При цьому, апеляція прокурора мотивована тим, що з урахуванням тяжкості злочину, його підвищеної суспільної небезпеки та відношення підсудного до скоєного призначене судом покарання із застосуванням ст. 75 КК України є надмірно м'яким.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подану апеляцію, пояснення засудженого, який просив залишити вирок суду без зміни, провівши судові дебати та надавши засудженим останнє слово, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів уважає її такою, що   задоволенню не підлягає  з наступних підстав.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2. у вчиненні злочину, за який його засуджено, а також правильність кваліфікації дій в апеляції не оспорюється.

При призначенні покарання ОСОБА_2. суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставину що обтяжує покарання, а саме вчинення злочину щодо особи похилого віку і прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

При цьому, рішення суду про можливість звільнення ОСОБА_2. від відбування основного покарання також не суперечить вимогам закону, оскільки відповідно до ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде до висновку про можливість виправлення засудженого від відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. А, як встановлено судом, ОСОБА_2., визнаний винним у злочині, вчиненому з необережності, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, призначене йому покарання не перевищує п'яти років позбавлення волі. Крім того, при апеляційному розгляді справи ОСОБА_2. заявив, що повністю визнає свою вину та розкаюється у вчиненому злочині і обґрунтовуючи своє прохання про залишення апеляції без задоволення надав суду документи, згідно з якими він проживає лише удвох з матір'ю, ОСОБА_4 1935 року народження.

Цивільний позов по справі потерпілою не заявлявся.

Таким чином, наведені в апеляції прокурора доводи щодо призначення засудженому надто м'якого покарання в наслідок неправильного застосування ст. 75 КК України є такими, що не ґрунтуються на законі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 365,366 КПК України колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 24 травня 2007 року відносно ОСОБА_1, - без зміни.