Справа № 11-а-1764 Головуючий в 1 інстанції - Губко А.О.
Категорія - ст. 187 ч.2 КК України Доповідач - Кравченко С.І.
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 вересня 2007 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
· головуючого судді Британчука В.В.
· суддів Наставного В.В., Кравченка СІ.
· з участю прокурора Мінакової Г.О.
· засудженого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 14 червня 2007 року, яким -
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Усть - Ілім Іркутської області, Російської Федерації, громадянин України, проживаючий в АДРЕСА_1, раніше судимий: 1 червня 1998 року Новотроїцьким районним судом Херсонської області за ст. 140 ч.2 КК України на два роки та шість місяців позбавлення волі; 20 січня 2001 року Броварським районним судом Київської області за ст. 142 ч.2 КК України на п'ять років позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 22 липня 2006 року по відбуттю строку покарання, - засуджений за ст. 186 ч.2 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України на три роки позбавлення волі.
ВСТАНОВИЛА:
Згідно із вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він будучи неодноразово судимим в тому числі за вчинення злочину передбаченого ст. 142 ч.2 КК України ( в редакції 1960 року), 21 січня 2007 року приблизно о 2 годині ночі, знаходячись на другому поверсі залізничного вокзалу «Київ - Пасажирський», підійшов до раніше незнайомого йому ОСОБА_2 та застосовуючи фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я відкрито заволодів мобільним телефоном та каблучкою із жовтого металу загальною вартістю 750 гривень.
В апеляції прокурор, який брав участь при розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій засудженого, просить вирок скасувати в частині призначення покарання та постановити новий вирок, яким ОСОБА_1. призначити
покарання за ст. 186 ч.2 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі. Апеляція прокурора мотивована тим, що суд при призначенні покарання належним чином не врахував дані про особу підсудного, без належних підстав визнав обставиною, що пом'якшує його покарання відшкодування завданих потерпілому збитків та безпідставно застосував ст. 69 КК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію, пояснення засудженого, який просить апеляцію залишити без задоволення, провівши судові дебати та надавши засудженому останнє слово, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляція прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та правильність кваліфікації його дій в апеляції не оспорюється.
Разом із тим, при призначенні покарання суд допустив неправильне застосування кримінального закону, в наслідок чого призначене засудженому покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого і є несправедливим внаслідок м'якості.
Так, відповідно до ст. 69 КК України суд, за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, умотивуваши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини КК, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин.
Як убачається з вироку при призначенні покарання підсудному ОСОБА_1. обставинами, що пом'якшують його покарання суд визнав те, що він щиро розкаявся у вчиненому злочині та відшкодував завдані збитки.
Але, згідно наявного в матеріалах справи протоколу огляду та вилучення (а.с.9), речі які були відкрито викрадені у потерпілого ОСОБА_2 вилучені у ОСОБА_1 працівниками міліції. Таким чином, визнавати обставиною, що пом'якшує покарання відшкодування завданих збитків не було належних підстав.
Крім того, суд приймаючи рішення про застосування ст. 69 КК України належним чином не врахував дані про особу підсудного, який будучи двічі судимим невдовзі після звільнення з місць позбавлення волі вчинив новий умисний тяжкий злочин.
За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляцію прокурора слід задовольнити, вирок в частині призначеного покарання скасувати та постановити новий вирок.
При призначенні міри покарання ОСОБА_1. суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, наявність по справі обставини, що по пом'якшує покарання, а саме щире каяття, відсутність обставин що обтяжують покарання і вважає необхідним призначити йому покарання у виді позбавлення волі, але в мінімальних межах, передбачених ст. 186 ч.2 КК України.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 378 КПК України, колегія суддів, -
ПРИСУДИЛА:
Апеляцію прокурора задовольнити.
Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 14 червня 2007 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасувати.
Призначити ОСОБА_1. за ст. 186 ч.2 КК України покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.
В решті цей вирок залишити без зміни.
Запобіжний захід ОСОБА_1. залишити тримання під вартою в Київському СІЗО №13 до набрання вироком законної сили.
Вирок може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом одного місяця засудженим ОСОБА_1 починаючи з дня вручення йому копії вироку, рештою учасників процесу в той же строк, починаючи з дня його проголошення, через апеляційний суд .