УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 вересня 2007 року колегія суддів судової палати у кримінальних
справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді - Лагнюка М.М.,
суддів - Матієк Т.В., Ноздряков В.М.
за участю прокурора - Решетняк И.О.,
захисників - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
засудженої - ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_1 і засудженої ОСОБА_3 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 20 червня 2007 року,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с.Степок Таращанського району Київської області, росіянка, громадянка України, розлучена, не працююча, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судима,
засуджена за ч. 2 ст. 190 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі; за ч.
З ст. 190 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 70
КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим
остаточно призначено 3 роки 6 місяців позбавлення волі.
Як встановив суд, ОСОБА_3 у грудні 2003 року, знаходячись в приміщенні ЗАТ «Наука-Спорт», розташованого по бул. Вернадського в м.Києві, познайомилась з ОСОБА_4 ОСОБА_3, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на заволодіння чужим майном шляхом обману представилась ОСОБА_4 співробітником Кабінету Міністрів України, хоча
Справа № 11-а-1751 Категорія КК: ч. З ст.190 Головуючий у першій інстанції Сержанюк А.С. Доповідач Матієк Т.В.
такою не являлась, запропонувала свої послуги у придбанні квартири по пільговій ціні, яка нібито перебувала на балансі Кабінету Міністрів України, не маючи реальної можливості цього зробити і не збираючись виконати свої обіцянки. ОСОБА_3 потребувала від ОСОБА_4. на оформлення документів для придбання квартири гроші в сумі 530 грн., паспорта, ідентифікаційний код, не маючи наміру повертати гроші. ОСОБА_4, довіряючи ОСОБА_3 і будучи помилково впевненою в правильності і добросовісності її дій, сприймаючи ОСОБА_3 за службову особу, 7 грудня 2003 року біля 12 год., знаходячись в приміщенні ЗАТ «Наука-Спорт», розташованого по бул. Вернадського в м. Києві, передала ОСОБА_3 гроші в сумі 530 грн., яка ними заволоділа. Згодом ОСОБА_3 паспорт громадянина України ОСОБА_4 повернула і стала ухилятися від зустрічі з потерпілою.
Крім цього, ОСОБА_3 в період часу з 2 грудня 2003 року по 18 грудня 2003 року, знаходячись в квартирі АДРЕСА_2, повторно шляхом обману заволоділа чужим майном, яке належить ОСОБА_5 Так, ОСОБА_3 в грудні 2003 року, знаходячись в приміщенні ЗАТ «Наука-Спорт», розташованого по бул. Вернадського в м. Києві, познайомилась з ОСОБА_5., і з метою заволодіння чужим майном шляхом обману повторно представилась співробітником Кабінету Міністрів України, хоча такою не являлась. При цьому вона запропонувала ОСОБА_5свої послуги у придбанні квартири по пільговій ціні і, яка нібито перебувала на балансі Кабінету Міністрів України, не маючи реальної можливості цього зробити і не збираючись виконати свої обіцянки. ОСОБА_5., довіряючи ОСОБА_6. і будучи помилково впевненою в правильності і добросовісності дій останньої, сприймаючи ОСОБА_3 за службову особу, в період часу з 2 грудня по 18 грудня 2003 року, знаходячись в квартирі АДРЕСА_2 на вимогу ОСОБА_3 передала їй гроші в сумі 630 грн., 340 грн. та 430 грн., а всього 1400 грн., якими ОСОБА_3 заволоділа шляхом обману та обернула на свою користь. Згодом ОСОБА_3 паспорт громадянина України ОСОБА_5повернула і стала ухилятися від зустрічі з нею.
Крім цього, ОСОБА_3 19 грудня 2003 року приблизно о 6 год. 30 хв., знаходячись в квартирі АДРЕСА_3, повторно шляхом обману заволоділа чужим майном, яке належитьОСОБА_7., завдавши їй матеріальну шкоду у великих розмірах. Так, ОСОБА_3 у грудні 2003 року, знаходячись в приміщенні ЗАТ «Наука-Спорт», розташованого по бул.Вернадського в м. Києві, познайомилась з ОСОБА_7. ОСОБА_3, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на заволодіння майном ОСОБА_7, повторно шляхом обману представилась їй співробітником Кабінету Міністрів України, хоча такою не являлась, запропонувалаОСОБА_7. свої послуги у придбанні квартири по пільговій ціні, яка нібито перебувала на балансі Кабінету Міністрів України, не маючи реальної можливості цього зробити і не збираючись виконати свої обіцянки.
ОСОБА_3 потребувала від ОСОБА_7. на оформлення документів для придбання квартири гроші в сумі 7800 грн., а також паспорт, ідентифікаційний код, заздалегідь не збираючись їй повертати гроші. ОСОБА_7, довіряючи ОСОБА_3 і будучи помилково впевненою в правильності і добросовісності її дій, сприймаючи ОСОБА_3 за службову особу, 19 грудня 2003 року біля 6 год. ЗО хв., знаходячись по місцю її мешкання, в квартирі АДРЕСА_3, передала ОСОБА_3. гроші в сумі 7800 грн. Заволодівши таким чином з метою обернення на свою користь та особистого збагачення грошовими коштами на загальну суму 7800 грн. ОСОБА_3 заподіялаОСОБА_7. матеріальну шкоду у великих розмірах. Згодом ОСОБА_3 паспорт громадянина УкраїниОСОБА_7. повернула і стала ухилятися від зустрічі з потерпілою.
В апеляції захисник ОСОБА_1. просить вирок суду змінити, звільнити засуджену від відбування покарання з випробуванням, посилаючись на те, що судом не враховано і не надано належної оцінки обставинам, що пом»якшують покарання, а саме, що ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується позитивно, має постійне місце проживання, щиро розкаялася у вчиненому, на протязі 10 років сама виховувала та утримувала трьох неповнолітніх дітей, має на утриманні матір-пенсіонерку, відсутність обставин, що обтяжують покарання, що, на думку апелянта, давало суду підстави для призначення засудженій покарання без ізоляції від суспільства.
В апеляції засуджена ОСОБА_3 просить вирок суду змінити, застосувати до неї ст. ст.75,76 КК України, посилаючись на те, що вона вину визнала повністю, щиро розкаялась, матеріальну шкоду відшкодувала повністю, активно сприяла розкриттю злочину, що є обставинами, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого та пом»якшують покарання.
Заслухавши доповідача, пояснення захисників і засудженої, які підтримали подані апеляції, пояснення прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляцій і вважала вирок суду законним і обґрунтованим, виступи учасників процесу в судових дебатах, останнє слово засудженої, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають, а вирок суду належить залишити без змін.
Висновок суду у вироку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні зазначених у вироку злочинів при обставинах, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений доказами, детально наведеними у вироку, яким суд дав належну юридичну оцінку, зокрема показаннями підсудної, показаннями потерпілих на досудовому слідстві, оголошеними і дослідженими судом, прибутковими касовими ордерами, угодами про надання права купівлі житла за пільговими цінами, талонами до КПО, висновками криміналістичних експертиз.
Дії ОСОБА_3 за ч.2 ст.190 КК України у вчиненні шахрайства, тобто заволодінні чужим майном шляхом обману, вчинене повторно, а відносно потерпілої ОСОБА_7 за ч.3 ст.190 КК України - у вчиненні шахрайства, тобто заволодінні чужим майном шляхом обману, вчинене повторно, у великих розмірах, кваліфіковані правильно, що в апеляціях не заперечується.
Суд правильно з пред»явленого обвинувачення виключив обставини спричинення потерпілій ОСОБА_5шахрайства у великих розмірах ( в сумі 7800 грн.), як таке, що не інкримінувалося винній ( т.1 а.с.282), а інкримінувалось щодо потерпілої ОСОБА_7, та кваліфікуючу ознаку злочину за ч.2 ст.190 КК України, - як спричинення потерпілим ОСОБА_4 і ОСОБА_5матеріальної шкоди, оскільки ч.2 ст.190 КК України передбачає шахрайство, що завдало значної шкоди. Тобто, кваліфікуючою ознакою ч.2 ст.190 КК України судом правильно вказана лише така ознака, як повторність, про що зазначила засуджена в апеляції.
Згідно з вироком, при призначенні покарання ОСОБА_3 суд врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого, дані про особу винної. Обставинами, що пом»якшують покарання ОСОБА_3, суд визнав допомогу слідству і суду у встановленні істини у справі, погашення матеріальної шкоди, відсутність обставин, що обтяжують покарання, тобто саме ті обставини, на які вказують апелянти. Врахувавши наведені обставини в їх сукупності, суд обґрунтовано призначив покарання у вигляді позбавлення волі в мінімальній межі, передбаченій ч.3 ст.190 КК України. Таке покарання за своїм видом і розміром є необхідним і достатнім для виправлення засудженої і попередження нових злочинів і відповідає вимогам ст.65 КК України.
Колегія суддів не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_3 ст.75 КК України. Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 26 червня 2002 року на підставі ст.ст.1 п.б, 8,11 Закону України «Про амністію» від 5 липня 2001 року ОСОБА_3 була звільнена від кримінальної відповідальності за вчинення понад 15-ти епізодів аналогічних шахрайських дій в період з березня 1997 року по жовтень 2000 року (т.1 а.с.249-258). Не дивлячись на це, через нетривалий час після звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_3 знову почала вчиняти аналогічні злочинні шахрайські дії, застосовуючи такий же механізм їх вчинення - а саме представлялась співробітником Кабінету Міністрів України, хоча такою не являлася. Наведене свідчить про те, що ОСОБА_3 на шлях виправлення не стала і знову вчинила ряд аналогічних епізодів шахрайства.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на грудень 2003 року усі діти ОСОБА_3 були повнолітніми працездатними особами, тому доводи захисника про врахування обставини, що на утриманні ОСОБА_3 знаходилися неповнолітні діти, є безпідставними.
Та обставина, що ОСОБА_3 має матір пенсійного віку, працювала на момент вчинення злочину, не є достатніми підставами для звільнення її від відбування покарання, із врахуванням вищевказаних даних про особу винної, яка на шлях виправлення не стала, має стійку направленість умислу на вчинення шахрайства. За таких обставин не має достатніх підстав для застосування до ОСОБА_3 ст.75 КК України.
Вирок суду є законним і обґрунтованим, а апеляції захисника і засудженої слід визнати необгрунтованими.
Керуючись ст.ст. 365,366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 20 червня 2007 року відносно ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляції захисника ОСОБА_1 і засудженої ОСОБА_3 без задоволення.