УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2007 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді Ноздрякова В.М.
суддів Коваль СМ., Ковальської В.В.
за участю прокурора Карпука Ю.А.
потерпілої ОСОБА_1
захисника ОСОБА_2
засудженого ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу
за апеляціями потерпілої ОСОБА_1., захисника ОСОБА_2 на вирок
Святошинського районного суду м. Києва від 17 травня 2007 року
встановила:
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 17 травня 2007 року
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований в АДРЕСА_3, проживає в АДРЕСА_1, раніше не судимий, засуджений за ч. 1 ст. 115 КК України на 11 років позбавлення волі.
Згідно з вироком, 02.01.2006 року близько 20 години ОСОБА_3. прибув до квартири АДРЕСА_2, де мешкала його знайома ОСОБА_4, щоб з'ясувати з нею особисті відносини.
У вказаній квартирі в цей час знаходились знайомі ОСОБА_4 -ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7 та ОСОБА_8, яких вона попросила повідомити ОСОБА_3, що вона більше не бажає його бачити.
Справа № 11-а-1439 Категорія КК: ч. 1 ст. 115 Головуючий у першій інстанції Сержанюк А.С. Доповідач Ковальська В.В.
Погодившись допомогти ОСОБА_4, ОСОБА_6., ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відчинили двері квартири та разом з ОСОБА_3. вийшли на вулицю, де повідомили йому, що ОСОБА_4 не бажає з ним більше спілкуватися, після чого, залишивши підсудного на вулиці, попрямували на вантажному ліфті до квартири ОСОБА_4
В цей час ОСОБА_3 також піднявся на іншому ліфті на 11 поверх та попрямував до квартири ОСОБА_4 Побачивши, що за ним в квартиру прямує ОСОБА_6., ОСОБА_3. швидко забіг на кухню вказаної квартири та схопив два ножі. Коли на кухню увійшов ОСОБА_6., підсудний, на ґрунті особистих неприязних стосунків, наніс останньому вказаними ножами удари у життєво важливі органи - живіт та грудну клітину. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_6. через три доби помер у лікарні.
Згідно з висновком експерта ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудей з ушкодженням четвертого лівого ребра, пристінкової плеври та живота, з ушкодженням тонкої кишки та її брижі, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя. Смерть ОСОБА_1 настала від проникаючих колото-різаних поранень грудей та живота з пошкодженням внутрішніх органів і розвитком шоку.
В апеляції потерпіла ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 115 КК України покарання у виді 15 років позбавлення волі.
В апеляції потерпілої вказано, що суд призначив підсудному недостатнє для його виправлення покарання, оскільки при призначенні покарання не врахував того, що підсудний, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинив умисний злочин, направлений на позбавлення життя іншої особи, використовуючи ножі як холодну зброю. Якби ОСОБА_6. ціною власного життя не намагався зупинити суспільно небезпечного ОСОБА_3, то, на думку апелянта, можна стверджувати, що була реальна загроза для вбивства всіх осіб, які перебували у квартирі ОСОБА_4, враховуючи стан підсудного і особливості його характеру. Апелянт звертає увагу на те, що підсудний ОСОБА_3. не визнавав себе винним, в судовому засіданні допускав образливі вислови на адресу потерпілого ОСОБА_1, що свідчить про відсутність каяття підсудного у вчиненому злочині. Також суд мав врахувати стан і моральні страждання рідних та близьких потерпілого ОСОБА_1, викликані його смертю.
В апеляції захисник засудженого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_2. просить вирок суду скасувати та постановити виправдувальний вирок щодо ОСОБА_3, посилаючись на те, що засуджений діяв в межах необхідної оборони.
В апеляції вказується, що ще під час розмови з ОСОБА_1., ОСОБА_7 та ОСОБА_8, яка проходила на підвищених тонах у
дворі будинку, ОСОБА_3. відчув загрозу своєму життю і здоров'ю. Підсудний міг би уникнути суспільно-небезпечного посягання з боку вищевказаних осіб, якби більше не повертався до квартири ОСОБА_4, проте, враховуючи те, що з ОСОБА_4 у нього були давні близькі стосунки (проживав у фактичному шлюбі дев'ять років) і йому не дали переговорити з нею, ОСОБА_3. вирішив піднятись у квартиру з метою переговорити з ОСОБА_4 особисто.
Згідно з показами підсудного ОСОБА_3 перед входом до квартири його побили, наносячи удари спочатку в ліве око, а потім руками і ногами в різні частини тіла. А коли він забіг у квартиру і взяв в руки ножі, то ОСОБА_6. відразу кинувся до нього, про що підтвердили на досудовому слідстві свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Слідом за ОСОБА_1. до ОСОБА_3 кинулись ОСОБА_7 і ОСОБА_8, які в судовому засіданні пояснили, що на той момент вони ще не знали про те, що ОСОБА_3. заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_1 Коли ОСОБА_1. кинувся на підсудного, то він наштрикнувся на ножі.
З цього апелянт робить висновок про те, що у квартирі ОСОБА_4 на ОСОБА_3 був вчинений хуліганський напад та він діяв у стані необхідної оборони. Апелянт зауважує, що, можливо, така оборона з боку підсудного була уявною, проте у жодному разі він не вчинив умисне вбивство. Захисник вважає, що беручи до уваги ту обставину, що підсудний захищався від нападу трьох молодих, здорових та кремезних чоловіків, знаряддя захисту -ножі, відповідали нападу та характеру небезпеки, яка загрожувала підсудному і лише таке знаряддя давало ОСОБА_3 реальну можливість ефективно попередити суспільно-небезпечне посягання з боку нападників. А ОСОБА_1. отримав поранення тому, що він першим кинувся до підсудного.
Крім того, поза увагою суду залишилось те, що ОСОБА_3. у шкільному віці переніс черепно-мозкову травму, що могло вплинути та медичний стан здоров'я підсудного, але суд не задовольнив клопотання захисника про призначення судово-медичної експертизи для перевірки стану здоров'я підсудного.
Також суд не задовольнив клопотання захисту про відтворення обстановки і обставин події для усунення розбіжностей у показах свідків.
В апеляції звертається увага на відсутність у прокурора чіткої позиції в питанні кваліфікації дій ОСОБА_3, оскільки в судовому засіданні прокурор неодноразово міняв обвинувачення з ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 121 КК України і навпаки. При цьому зазначається, що якщо навіть припустити, що мало місце умисне заподіяння тілесних ушкоджень, то це умисне заподіяння тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони.
Заслухавши доповідача Ковальську В.В., пояснення потерпілої ОСОБА_1., захисника ОСОБА_2 і засудженого ОСОБА_3, які підтримали свої апеляції і заперечували проти задоволення апеляцій процесуальних противників, прокурора Карпука Ю.А., який заперечував проти задоволення всіх апеляцій і просив вирок суду залишити без змін, виступи учасників
процесу в судових дебатах та останнє слово засудженого ОСОБА_3 перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції до задоволення не підлягають, а вирок суду належить залишити без змін, виходячи з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні, зазначеного у вироку злочину при обставинах, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений перевіреними в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами: показами свідків ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8., про обставини події, які викладені у фабулі справи, висновками судово-медичних експертиз, поясненнями судово-медичних експертів Загребського А.А., Мірошниченка О.О., даними проколу огляду місця події.
Дії ОСОБА_3. за ч. 1 ст. 115 КК України кваліфіковані правильно.
Посилання захисника засудженого на те, що ОСОБА_3. заподіяв потерпілому тілесні ушкодження, перебуваючи в стані необхідної оборони є безпідставними.
Так, показаннями допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8. спростовуються пояснення підсудного ОСОБА_3 про те, що його били біля квартири ОСОБА_4, а у квартирі ОСОБА_6. нападав на підсудного. При цьому ОСОБА_7 і ОСОБА_8 підтвердили ту обставину, що коли вони забирали ножі у ОСОБА_3, то повалили його на підлогу і при цьому наносили йому удари, у тому числі і по голові та ОСОБА_3. вдарився головою об стіну, коли падав на підлогу.
Матеріалами справи не підтверджується та обставина, що з боку потерпілого і свідків на адресу ОСОБА_3 висловлювались будь-які погрози та потерпілий ОСОБА_6. і свідки вчинили неправомірні дії проти підсудного, тому висновок суду, викладений у вироку, про те, що ОСОБА_3. не перебував у стані необхідної оборони, оскільки не було суспільно-небезпечного посягання на його охоронювані законом права і інтереси с правильним і таким, що ґрунтується на матеріалах справи.
Також є правильним і обґрунтованим висновок суду щодо кваліфікації дій підсудного за ч. 1 ст. 115 КК України як навмисне вбивство з точки зору відмежування вказаного злочину від злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесні ушкодження.
Так, згідно з висновком судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_1 настала від проникаючих колото-різаних поранень грудей і живота з ушкодженням внутрішніх органів, які могли виникнути при обставинах вказаних у постанові про призначення експертизи, тобто при обставинах, встановлених судом. Між спричиненими потерпілому колото-різаними пораненнями і смертю потерпілого встановлений прямий причинно-
наслідковий зв'язок. Судово-медичний експерт виключив можливість чаиодіяння потерпілому тілесних ушкоджень внаслідок того, що він наштрикнувся на ножі, як про це пояснював ОСОБА_3.
За обставинами справи підсудний ОСОБА_3. забіг на кухню, де взяв два столові ножі, якими умисно завдав потерпілому ОСОБА_1 удари у життєво важливі органи - груди і живіт, причому, ці удари були завдані з такою силою, що призвело до утворення раньових каналів, довжиною приблизно 4 та 13 сантиметри і поранення внутрішніх органів потерпілого. І Іанесення ударів потерпілому підсудним було припинено внаслідок того, що свідки ОСОБА_7 і ОСОБА_8 забрали у підсудного ножі. Враховуючи таку поведінку підсудного, спосіб заподіяння тілесних ушкоджень і знаряддя злочину, а також кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, завданих потерпілому суд обґрунтовано дійшов до висновку про те, що ОСОБА_3. мав умисел на позбавлення життя потерпілого.
Розглядаючи справу щодо ОСОБА_3, суд не допустив неповноти, однобічності судового розгляду та порушень вимог кримінально-процесуального закону. Зокрема, що стосується стану здоров'я підсудного ОСОБА_3 з огляду на те, що він переніс черепно-мозкову травму, то по справі була проведена комплексна психолого-психіатрична експертиза, при проведенні якої дана обставина була врахована і підстав для призначення судово-медичної експертизи з приводу перенесеної підсудним травми не було. Тому суд обґрунтовано відмовив захиснику у задоволенні клопотання про призначення такої експертизи. Також в судовому засіданні не було встановлено підстав для проведення відтворення обстановки і обставин події з участю свідків, тому суд також правильно відмовив захиснику у задоволенні клопотання про дачу доручення слідчим органам в порядку ст. 315-1 КПК України щодо проведення таких слідчих дій.
При призначенні покарання ОСОБА_3 суд врахував тяжкість вчиненого злочину, особу підсудного, який характеризується позитивно, вперше притягується до кримінальної відповідальності; стан здоров'я підсудного, який переніс черепно-мозкову травму та його сімейний стан, а саме: батько підсудного є ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; відсутність обставин, що пом'якшують покарання та обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та обґрунтовано призначив покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 115 ЮС України.
Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_3 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Обставини, на які посилається у своїй апеляції потерпіла ОСОБА_1 були повністю враховані судом при призначенні ОСОБА_3 покарання, тому колегія суддів не знаходить підстав для скасування вироку в частині
призначення покарання та необхідності застосування більш суворого покарання.
Керуючись ст.ст. 365,366 КПК України колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляції потерпілої ОСОБА_1. і захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Святошинського районного суду м. Києва від 17 травня 2007 року щодо ОСОБА_3 - без змін.