УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

12 вересня 2007 року колегія суддів судової палати в кримінальних

справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого, судді      Лагнюка М.М.,

суддів                                              Матієк Т.В., Коваль С.М.

з участю прокурора    Решетняк Н.О.,

засудженого                         ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 12 липня 2007 року, -

встановила: Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженець м. Гомеля, Беларусь, росіянин, громадянин України, освіта середня спеціальна, не одружений, не працюючий, який проживає в АДРЕСА_1, раніше судимий: 3.03.2003 року Святошинським районним судом м.Києва за ст. 309 ч. 2 КК України на 2 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік; 27.09.2004 року Святошинським районним судом м.Києва за ст.ст. 185 ч. 2, 185 ч. З, 309 ч. 2, 70, 71 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільнений 29.12.2006 року умовно-достроково на 1 рік 21 день, засуджений за ч. 2 ст. 190 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України частково приєднано не відбуте покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 27.09. 2004 року і остаточно призначено покарання 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

Як встановив суд, ОСОБА_1 15 квітня 2007 року приблизно о 14 годині, знаходячись біля будинку № 76 по вул. Ірпінській у м. Києві, повторно

Справа № 11-а-1807 Категорія КК: ч.2 ст.190 Головуючий у першій інстанції  Почупайло А.В. Доповідач Матієк T.B.

шляхом зловживання довірою заволодів чужим майном, яке належить ОСОБА_2, чим завдав потерпілому матеріальну щкоду. При цьому ОСОБА_1 15 квітня 2007 року з 12 год. 00 хв. знаходився в приміщенні салону гральних автоматів «Багіра», розташованого по вул. Ірпінській, 76 у м.Києві, де грав на гральних автоматах. Програвши гроші, які знаходились у нього, вирішив шляхом зловживання довірою заволодіти майном свого наочно знайомого ОСОБА_2., який працював охоронцем-оператором у вказаному салоні. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_2та попросив у нього мобільний телефон під приводом зателефонувати своїм знайомим, пообіцявши при цьому одразу ж після розмови повернути мобільний телефон ОСОБА_2., однак у дійсності не маючи при цьому наміру повертати телефон. Не підозрюючи про дійсні наміри ОСОБА_1, ОСОБА_2., будучи введеним в оману, передав ОСОБА_1 свій мобільний телефон «Соні Еріксон К510І». Після цього ОСОБА_1, скориставшись тим, що ОСОБА_2. на деякий час відволікся і не спостерігав за його діями, з метою обернення на свою користь та особистого збагачення, шляхом зловживання довірою ОСОБА_2 заволодівши мобільний телефоном «Соні Еріксон К510І» вартістю 654 грн. 55коп., в якому знаходилась сім-карта «Київстар» ціною 30 грн., на рахунку якого знаходились гроші в сумі 3 грн., з місця скоєння злочину зник, чим завдав потерпілому шкоди на загальну суму 687 грн. 55 коп.

В апеляції засуджений, не оспорюючи фактичні обставини справи і кваліфікацію своїх дій, просить вирок суду змінити, пом»якшити призначене йому покарання за ч.2 ст.190 КК України та за ст.71 КК України, призначивши покарання за сукупністю вироків 2 роки 6 місяців позбавлення волі, посилаючись на те, що суд призначив йому надто суворе покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого і особі засудженого. Апелянт вважає, що суд при призначенні покарання належним чином не врахував те, що він визнав свою вину, щиро розкаявся, матеріальна шкода потерпілому відшкодована, тяжких наслідків від злочину не настало.

В доповненні до апеляції засуджений просить врахувати те, що на момент вчинення злочину він займався суспільно-корисливою працею.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого, який підтримав свою апеляцію з доповненнями до неї, пояснення прокурора, яка вважала вирок суду законним і обґрунтованим, виступи учасників процесу в судових дебатах, останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню, а вирок суду належить залишити без зміни, виходячи з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні шахрайства, тобто у вчиненні заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, повторно за обставин, встановлених судом, відповідає

фактичним обставинам справи і підтверджений доказами, перевіреними судом в порядку ч.3 ст.299 КПК України.

Дії ОСОБА_1 за ч.2 ст.190 КК України кваліфіковані правильно, що в апеляції не заперечується.

Як зазначено у вироку, при призначенні покарання засудженому суд врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, дані про особу винного, який посередньо характеризується за місцем відбуття покарання, скоїв новий злочин в період умовно-дострокового звільнення за попереднім вироком, щире каяття винного, рецидив злочину та обґрунтовано призначив покарання за ч.2 ст.190 КК України у вигляді 2 років 6 місяців позбавлення волі. Таке покарання за своїм видом і розміром є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів та відповідає вимогам ст.65 КК України. Підстав для пом»якшення ОСОБА_1строку позбавлення волі за ч.2 ст.190 КК України колегія суддів не вбачає.

Згідно з матеріалами справи, мобільний телефон був вилучений у особи, якій ОСОБА_1продав цей телефон, матеріальна шкода потерпілому в повному об»ємі не відшкодована, тому прохання засудженого врахувати, як обставину, що пом»якшує покарання, - повне відшкодування ним матеріальної шкоди , не ґрунтується на матеріалах справи.

За даними постанови Ленінського районного суду м. Полтави від 22.12.2006р. ОСОБА_1. 29.12.2006 р. був умовно-достроково звільнений за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 27.09. 2004 року на 1 рік 21 день ( а.с.92) та через нетривалий час, а саме через чотири місяці після звільнення вчинив новий корисливий злочин середньої тяжкості. Наведене свідчить про те, що ОСОБА_1на шлях виправлення не став. За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано на підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків частково приєднав покарання у вигляді одного року позбавлення волі за попереднім вироком. Тому підстав для пом»яккшення ОСОБА_1покарання за сукупність вироків апеляційна інстанція не вбачає. Та обставина, що ОСОБА_1на момент вчинення злочину працював вантажником в магазині, із врахуванням вищевказаних даних про вчинення ОСОБА_1 злочину в період умовно-дострокового звільнення, не є достатньою підставою для пом»якшення йому покарання.

Вирок суду є законним і обґрунтованим, а апеляція засудженого з доповненнями задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 12 липня 2007 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляцію засудженого з доповненнями - без задоволення.