справа № 22-4477                                 Головуючий у 1 -й інстанції: Кафідова О.В.

Доповідач: Гончар В.П.    -

УХВАЛА

Іменем України

27 вересня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Гончара В.П. суддів: Слюсар Т.А., Корчевного Г.В. при секретарі: Ліліцькому Р.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 лютого 2007 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України про повернення безпідставно набутого майна, -

встановила:

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 02.02.2007 р. відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2. за довіреністю ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2.

Вважає, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим, постановлене із грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зауважує, що при розгляді справи судом не було взято до уваги висновки, зроблені у рішенні Печерським районним судом м. Києва від 19.12.2003 р. щодо відсутності підстав для покладення на ОСОБА_2. повної матеріальної відповідальності за п.п.1, 2 ч. 1 ст. 134 КЗпП України та наголошує, що ДЦЗ Міністерства праці та соціальної політики України набув зазначені кошти без достатньої на те правової підстави.

Представник Державного центру зайнятості Страхова О.С. у запереченнях на апеляційну скаргу просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду без змін.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2  ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.

В суді апеляційної інстанції представник Державного центру зайнятості Страхова О.С. підтримала подані заперечення на апеляційну скаргу з наведених у них підстав.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, з'ясувавши обставини справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи дійсно ОСОБА_2 з 28.01.2002 р. працював у Державному центрі зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України на посаді водія (а. с. 7).

08.08.2002 р. за актом прийому -передачі ОСОБА_2 прийняв від Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України автомобіль НОМЕР_1 з виначеною комплектацією (а. с. 39).

19.08.2002 p. з вини ОСОБА_2. сталося ДТП, внаслідок якого було пошкоджено автомобіль Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, що підтверджується копією довідки ДАІ Печерського РУГУ МВС України у м. Києві (а. с. 30).

19.08.2002 р. ОСОБА_2 було подано пояснювальну записку першому заступнику ДЦЗ ОСОБА_3 щодо обставин, за яких сталося ДТП та готовності нести покарання за здійснення ДТП, а також сплати за відновлення або заміну Легкової автомашини «Деу Леганза» на нову після висновків, наданих технічною експертизою та спеціалізованою станцією технічного обслуговування (а. с. 31).

29.08.2002 p. ОСОБА_2 на ім'я директора ДЦЗ ОСОБА_4 було подано заяву із проханням дозволити внесенням грошових коштів на ремонт автомашини «Деу Леганза» після скоєного ним ДТП (а. с 32).

ОСОБА_2 за квитанціями до прибуткового касового ордеру 29.08.2002 р. було внесено на рахунЬк ДЦЗ Міністерства праці та соціальної політики України 15 000 грн. та 04.09.2002 р. - 5 000 грн. (а. с. 9).

Відповідно до ч. 5 ст. 130 КЗпП України, працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково.

Суд вірно дійшов до висновку, що ОСОБА_2 в добровільному порядку відшкодував заподіяну шкоду.

Доводи апеляційної скарги з приводу того, що судом не було взято до уваги висновки, зроблені у рішенні Печерським районним судом м. Києва від 19.12.2003 р. щодо відсутності підстав для покладення на ОСОБА_2  повної матеріальної відповідальності за п.п.1, 2 ч. 1 ст. 134 КЗпП України не впливають на законність і обгрунтованність оскаржуваного рішення, оскільки на ОСОБА_2  не покладалася відповідальність за заподіяну шкоду на підставі п.п.1, 2 ч. 1 ст. 134 КЗпП України, а ним, відповідно до матеріалів справи, в добровільному порядку було відшкодовано шкоду, що можливо на підставі ч. 5 ст. 130 КЗпП України.

Виходячи із того, що працівник може добровільно покрити шкоду повністю або частково (ч. 5 ст. 130 КЗпП України) ДЦЗ Міністерства праці та соціальної політики України набув зазначені кошти на законній підставі.

За таких обставин суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на його законність не впливають.

За таких обставин підстави для скасування судового рішення і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 218 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 лютого 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному потдку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.