УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2007 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого, судді Лагнюка М.М.
суддів Таргоній С.В. та Матієк Т.В.
за участю прокурора Карпука Ю.А.
засудженого ОСОБА_1
захисника ОСОБА_2
розглянула в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за
апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої
інстанції та засудженого ОСОБА_1 на вирок Святошинського
районного суду м. Києва від 28 квітня 2007 року,
яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, одружений, має малолітню дитину, зареєстрований у АДРЕСА_1, мешкає у АДРЕСА_2, не судимий,
- засуджений за ст. 368 ч.1 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік. Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_1покладений обов'язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи.
Справа № 11-а-1349/07 Головуючий у першій інстанції: Бандура 1.С.
Категорія КК: ст. 368 ч. 1 Доповідач в апеляції: Лагнюк М.М.
Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що він, займаючи посаду старшого оперуповноваженого сектору організації боротьби з незаконним обігом товарів відділу податкової міліції ДПІ у Шевченківському району міста Києві, використовуючи своє службове становище а також надані йому права і повноваження представника влади, в період часу з травня 2005 року по 29 червня 2006 року отримував від ОСОБА_3 хабар на загальну суму 10 000 гривень за нереагування на допущенні ним порушення під час реалізації лікеро-горілчаних виробів та неперешкодженню у здійсненні явно незаконного виду діяльності.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції не оспорюючи фактичних обставин справи просить вирок районного суду скасувати в частині призначення ОСОБА_1. покарання в зв'язку з його невідповідністю ступеню тяжкості злочину та особі засудженого а також в зв'язку з необгрунтованим незастосуванням вимог п. п. З, 4 ст. 76 КК України. Тому просить постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1. за ст. 368 ч.1 КК України покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у органах влади строком на 2 роки На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання строком на 2 роки з покладенням на нього обов'язків передбачених п. п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.
В доповненні до апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції просить вирок змінити та звільнити засудженого від призначеного покарання на підставі Закону про амністію.
Засуджений ОСОБА_1 в своїй апеляції просить скасувати вирок та звільнити його від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки на підставі ст. 48 КК України.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора., який підтримав апеляцію з доповненнями до апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції частково, а в задоволенні апеляції засудженого просив відмовити, пояснення засудженого, який підтримав свою апеляцію та не заперечував проти задоволення апеляції прокурора в частині застосування до нього Закону про амністію, провівши судові дебати, надавши останнє слово засудженому, вивчивши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає до часткового задоволення, а апеляція засудженого ОСОБА_1задоволенню не підлягає з таких підстав.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_1у вчиненні злочину при обставинах, викладених у вироку, ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та перевірених судом за згодою учасників судового розгляду в порядку ч.3 ст. 299 КПК України доказах і в апеляціях не заперечується.
Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_1за ч.1 ст. 368 КК України як одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за невиконання в інтересах того, хто дає хабара будь-якої дії з використанням службового становища є правильною і також в апеляціях не оспорюється.
При обранні ОСОБА_1. покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу засудженого, позитивну характеристику, обставини які пом'якшують покарання, що вперше притягається до кримінальної відповідальності, визнання ним вини і щире каяття, що має на утриманні неповнолітню дитину, відсутність обтяжуючих обставин і призначив винному покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на 1 рік. На підставі ст. 75 КК України суд звільнив ОСОБА_1від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 рік з покладенням на нього відповідно до ст. 76 КК України обов'язку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи.
Призначене ОСОБА_1. основне та додаткове покарання відповідає вимогам закону, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для призначення більш суворого додаткового покарання, а також встановлення більш тривалого іспитового строку при звільненні ОСОБА_1від покарання, як просить в апеляції прокурор, колегія суддів не знаходить.
Крім того, оскільки закон не передбачає обов'язкову кількість покладання на засудженого обов'язків, передбачених статтею 76 КК України, не може визнаватися незаконним вирок і в цій частині.
Колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляції засудженого ОСОБА_1і звільнення його від кримінальної відповідальності в зв'язку зі зміною обстановки на підставі ст. 48 КК України.
Разом з тим доводи прокурора в доповненні до апеляції про застосування до засудженого Закону про амністію заслуговують на увагу.
Враховуючи, що 09 червня 2007 року набув чинності Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року, колегія суддів вважає за можливе застосувати до ОСОБА_1 цей закон, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" від 01.10 1996 року із змінами і доповненнями дія закону про амністію поширюється на злочини, вчиненні до дня набрання ним чинності.
Статтею ст. 1 п. "б" Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року передбачено звільнення від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, які мають неповнолітніх дітей, засуджених за умисні злочини, за які законом
передбачено покарання, менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше п'яти років, та за злочини, вчинені з необережності, за які законом передбачено покарання, менш суворе, ніж позбавлення волі на строк більше десяти років.
Оскільки ОСОБА_1 засуджений за злочин, за який передбачено покарання до п'яти років, що мав місце до набрання чинності Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року, має на утриманні малолітню дитину - Віталія 14 лютого 2001 року народження (а.с.177 т.2) і не позбавлений батьківських прав, він є суб'єктом амністії.
ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про застосування до нього Закону про амністію.
Будь-яких підстав, які б забороняли застосування щодо ОСОБА_1амністії, передбачених ст. 7 Закону України «Про амністію» від 19 квітня 23007 року по справі не встановлено.
За таких обставин апеляція прокурора підлягає до часткового задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 365, 366 КПК України, ст.1
п. «б» Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року, колегія суддів
ухвалила:
апеляції прокурора з доповненнями до апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити частково , засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Святошинського районного суду м. Києва від 28 квітня 2007 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
На підставі ст. 1 п. б Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року ОСОБА_1 звільнити від основного покарання у виді позбавлення волі призначеного вироком Святошинського районного суду м. Києва від 28 квітня 2007 року.