УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«25» жовтня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді - Шестакової Н.В.

Суддів                        - КателінаВ.П.

- Летягіної О.В.

При секретарі - Войциховській Е.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Алуштинська державна нотаріальна контора про визнання угоди дійсною, визнання права власності на частку жилого будинку, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 20.02.2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просив суд визнати укладеним в дійсності договір купівлі-продажу 1/5 частки жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1, укладений 13 липня 1973 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4; визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/5 частину жилого будинку АДРЕСА_1. Визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за законом на 1/5 частку жилого будинку АДРЕСА_1.

Вимоги мотивовані тим, що в 1973 році між матір'ю позивача ОСОБА_4 і матір'ю відповідачки ОСОБА_3 був укладений і фактично виконаний договір купівлі-продажу 1/5 частки жилого будинку АДРЕСА_1. Підтвердженням зазначеної обставини є розписка ОСОБА_3 про отримання грошей за 1/5 частку спадщини і заява ОСОБА_4 в нотаріальну контору, в якій вона просила оформити право власності на цю частину будинку на своє ім'я, оскільки заплатила за неї ОСОБА_3 500руб. Таким чином, сторони повністю виконали умови - продавець ОСОБА_3 отримала гроші, а покупець - ОСОБА_4, прийняла майно і сплатила обумовлену сторонами суму. Поведінка ОСОБА_3 після отримання грошей свідчить про визнання нею факту укладення договору, в будинку вона не проживала, в БТІ право власності не оформляла, не пред'являла ніяких вимог відносно спірної частки будинку і після смерті ОСОБА_4 в 1978 році. її дочка ОСОБА_2 не знала про наявність у власності матері будь-якого нерухомого майна, не вказала про частину будинку у своїй заяві про прийняття спадщини. Право на спадщину на 1/5 частину домоволодіння ОСОБА_2 отримала за ініціативою нотаріуса значно пізніше, за додатковою заявою.

Рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 20.02.2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Справа № 22-3649/2006 р.               Головуючий у першій інстанціїХотянова В.В.

                         Доповідач Летягіна О.В.

На рішення суду подана апеляційна скарга ОСОБА_1 у який він просить рішення суду скасувати, як такого, що не відповідає обставинам справи, ухваленого без урахування наданих доказів, та ухвалити нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апелянт вважає, що висновки суду не відповідають наданим їм доказам, тому що зазначені їм факти, докази, та поведінка ОСОБА_3 вказують на укладення договору купівлі-продажу.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційною скарги, вислухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

. Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що договір купівлі продажу жилого будинку укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації і наявність розписки ОСОБА_3 на отримання грошей в сумі 500 руб. від ОСОБА_4 не може бути підставою для визнання договору купівлі продажу 1\5 частки будинку дійсним і таким , що відбувся. Крім того, оскільки до моменту смерті ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не були оформлені права на вказане майно, 1\5 частка будинку не могла перейти ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_4.

Не обґрунтованими вважав суд і доводи позивача про те, що ОСОБА_3, а після її смерті ОСОБА_2, в будинок не вселялися, спадковим майном не користувалися, в той час як ОСОБА_1 прийняв майно в вигляді 1\5 частки будинку.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів. З матеріалів справи вбачається, що на підставі свідоцтва про право на спадщину від 13 червня 1973 року ОСОБА_4 придбане право власності на 1\5 частку жилого будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_3 на 1\5 частку будинку, ОСОБА_1 на 1\10 частку будинку, як спадкоємцями ОСОБА_5\а.с.16\. Власником 1\2 частки будинку залишилась ОСОБА_4 як дружина, що пережила чоловіка.

У 1978 році померла мати позивача ОСОБА_4 і ОСОБА_1 прийняв в порядку спадкування майно, що належало їй та складало 1\2 і 1\5 часток жилого будинку, згідно свідоцтва про право на спадщину від 11 грудня 1986 року \ а.с.7\.

6 квітня 1986 року померла ОСОБА_3 і спадок прийняла ОСОБА_2, яка 17 лютого 1987 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1\5 частку будинку \а.с.8\.

Позивач в обґрунтування своїх доводів вказує на те, що ОСОБА_2 не мала можливості прийняти спадщину в вигляді 1\5 частки будинку від ОСОБА_3, так як остання продала цю частку будинку ОСОБА_4, про що свідчить розписка.

В матеріалах справи дійсно є розписка від 13.06.1973 року зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_3 отримала 500 рублів від ОСОБА_4. за 1\5 долю що належало їй від спадщини після смерті батька ОСОБА_5\а.с.13\.

Крім того, в матеріалах справи є копія заяви ОСОБА_4 від 13.06.1973 року нотаріусу Ялтинської нотаріальної контори в якій вона вказує, що сплатила ОСОБА_3 500 рублів за її частку спадщини, в зв'язку з чим просить оформити на її ім'я усе домоволодіння , що раніше належало на праві власності ОСОБА_5 та їй \ а.с. 14\. Ніяких відміток про те, що заява була подана до нотаріальної контори, на ній не має. До того ж, таку заяву повинна подати до нотаріальної контори продавець ОСОБА_3, а не покупець ОСОБА_4

Виходячи з положень ст.227 ЦК України \ в редакції ЦК 1963 року \ договір купівлі - продажу жилого будинку  повинен бути нотаріально засвідченим,

Справа № 22-3649/2006 р.                     Головуючий у першій інстанції Хотянова В.В.

Доповідач Летягіна О.В.

коли хоча    б одна з сторін є громадянин. Недотримання      цієї   вимоги тягне недійсність договору \ стаття 47 цього кодексу \.

Стаття 47 ЦК України \ в редакції 1963 року \, передбачає, що нотаріальне засвідчення угод обов'язково лише в випадках, що вказані в законі. Недотримання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч.2 ст.48 цього кодексу. Коли одна з сторін повністю ці частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення , а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд може за вимогами сторони, що угоду виконала визнати цю угоду дійсною.

Судом було встановлено, що з дня написання розписки з 13.06.1973 року і до смерті ОСОБА_4 у 1978 році, ні покупець ОСОБА_4, ні продавець ОСОБА_3 ніяких дій по належному оформленню угоди купівлі - продажу ні здійснювали.

Позивачем суду до того ж не надано ніяких доказів того, що одна з сторін виконала повністю чи частково угоду, а інша ухилялася від нотаріального оформлення угоди.

За таких обставин колегія суддів вважає рішення суду про відмову ОСОБА_1 про визнання угоди купівлі - продажу квартири дійсною, та іншім позовним вимогам, законним та обгрунтованим і підстав для задоволення апеляційної скарги не знаходить.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303,304,308,313,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити. Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 20.02.2006 року - залишити без змін

Справа № 22-3649/2006 р.               Головуючий у першій інстанції Хотянова В.В.

Доповідач Летягіна О.В.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Верховного суду України.