Справа № 202/19223/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 лютого 2013 року

Справа № 2/202/2112/2013

14 лютого 2013 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Колесніченко О.В.,

при секретарі Абаровському І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 27 червня 2009 року перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого сторони мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, однак сімейне життя з відповідачем не склалося через різні характери, непорозуміння на побутовому ґрунті, що призвело до втрати почуття поваги, любові, припинення шлюбних відносин і ведення спільного господарства з січня 2012 року. Спору про поділ майна та місце проживання дитини немає. Вважає, що подальше спільне життя з відповідачем, як подружжя, примирення і збереження шлюбу неможливе, а тому просив шлюб розірвати.

Будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи позивач в судове засідання не з'явився, подавши через канцелярію суду заяву про розгляд справи у його відсутності, наполягаючи на задоволенні позовних вимог з наведених у позові підстав.

Відповідач, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, у поданій через канцелярію суду заяві позов визнала у повному обсязі, зазначивши, що спільне господарство та проживання із позивачем припинені з січня 2012 року та одночасно клопотала про розгляд справи у її відсутності.

На підставі неявки осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, і журнал судового засідання не ведеться.

Суд, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, враховуючи принцип диспозитивності за ст.11 ЦПК України та положення ч. 4 ст.174 ЦПК України, вважає за необхідне ухвалити рішення про задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Положеннями ч. ч. 3, 4 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з 27 червня 2009 року перебувають у шлюбі, зареєстрованому Індустріальним відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис №350, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, залученим до матеріалів справи в копії (а.с. 6). Сторони є батьками, народженої у цьому шлюбі дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, копія якого долучена до матеріалів справи (а.с.5).

Сімейне життя не склалося з причин різних характерів, непорозуміння на побутовому ґрунті, втрату почуття любові сторін один до одного, через що шлюбні відносини та ведення спільного господарства припинені з січня 2012 року та з цього ж часу подружжя проживає окремо. Спір між сторонами з приводу поділу сумісного майна відсутній, як і врегульовано за спільною згодою сторін питання проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 з матір'ю (відповідачем).

Вирішуючи справу, суд зважає на особливий характер сімейних відносин та їх об'єктивну недоступність для оточуючих, при цьому, бере до уваги наявність у подружжя малолітньої дитини, враховує також її інтереси та зазначає про те, що задля охорони її інтересів є кращим проживання в повній родині, проте зауважує, що зазначені вище та дійсні причини позову про розірвання шлюбу, заперечення як позивача, так і відповідача проти збереження шлюбу, вочевидь свідчать про те, що подальше спільне життя сторін як подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам, що мають істотне значення, тому відповідно до ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105, ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України, суд приходить до висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу та, відтак, можливість прийняти визнання позову відповідачем.

З урахуванням клопотання позивача, суд вважає за необхідне судові витрати віднести на його рахунок.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-64, 88, 174, 209, 214, 215, 218, 222 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 27 червня 2009 року Індустріальним відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис №350- розірвати.

Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_2 прізвище - ОСОБА_2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В. Колесніченко