УКРАЇНА

 АПЕЛЯЦІЙНИЙ     СУД     ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ     ОБЛАСТІ

Справа № 22-4108/2006 рік                                                                 Головуючий в 1-й інстанції Зайцев В.В.

Категорія   19                                                                                          Доповідач-   Осіяй О.М.

_{РІШЕННЯ}

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2006 року.                                                                   м. Дніпропетровськ

Колегія       суддів   судової   палати   у   цивільних   справах   Апеляційного       суду Дніпропетровської області   в складі:

головуючого    судді - Костюченко Н.Є.

суддів                       - Осіяна О.М., Басуєвої Т.В.

при секретарі              - Качур Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу ВАТ "Павлоградвугілля"

на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 20 березня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до ВАТ "Павлоградвугілля", 3-я особа відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Першотравенську Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, -

встановила:

Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 20 березня 2006 року задоволено частково позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди спричиненої внаслідок внаслідок виробничої травми 12 січня 1996 року, отриманої на підприємстві "ВАТ "Павлоградвугілля". Стягнуто із відповідача на користь позивача 2 550 гривень на відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ВАТ "Павлоградвугілля" ставить питання про скасування рішення суду, та постановленння нового рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки суд не врахував всі обставини у справі, а саме те, що позивач не вимагав поновлення строку позовної давності, а відсутність представника відповідача в судовому засідання позбавила можливості заявити про застосування позовної давності до вказаних правовідносин, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Крім того, суд не врахував норми законодавства, що діяли на час виникнення правовідносин для визначення суми шкоди.

Перевіривши матеріали справи, законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду необхідно скасувати, постановивши у справі нове рішення із наступних підстав.

Постановлюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що під час виконання трудових обов'язків 12 січня 1996 року ОСОБА_1 отримав виробничу травму, в зв'язку із чим за висновком МСЕК від 11.11.1996 року йому було встановлено стійку втрату професійної працездатності 70 % , а тому йому була спричинена моральна шкода. При встановленні факту моральної шкоди та її розміру суд керувався нормами Закону України "Про охорону праці" та Правилами відшкодування шкоди власником підприємства, установи, організації, затвердженими Постановою КМУ №472 від 23.06.1993 року, якими регулювався порядок відшкодування моральної шкоди.

Але задовольняючи позов суд першої інстанції не обговорив питання щодо застосування до вказаних правовідносин вимог закону про строк позовної давності.

Матеріалами справи підтверджується, а сторонами не оспорюється той факт, що виробнича травма була отримана позивачем у 1996 році і того ж року позивачу була встановлена стійка втрата професійної працездатності. З того часу і до моменту звернення із позовом до суду у позивача не було встановлено професійних захворювань чи інших виробничих травм, чого не заперечують і сторони у справі.

Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло у 1996 році, але він звернувся із позовом до суду тільки у серпні 2005 року, тобто через дев'ять років. Ніяких поважних причин пропуску строку позовної давності позивач суду не надавав, а його посилання на те що він хворів, не може бути визнаним як поважна причина, оскільки характер його захворювання не перешкоджав йому своєчасно звернутися до суду із позовом.

Відповідно до вимог ст.71,80 ЦК України 1963 року строк звернення із позовом до суду позивач пропустив без поважних причин.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції слід скасувати, ухваливши у справі нове рішення про відмову в задовленні позову ОСОБА_1 за пропуском строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 71 ЦК України 1963 року, ст.12 Закону України ""Про охорону праці ст. 307, 309,316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ВАТ "Павлоградвугілля" задовольнити.

Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 20 березня 2006 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ВАТ "Павлоградвугілля", 3-я особа відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Першотравенську Дніпропетровської області про відшкодування шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту його проголошення. Судді: