Справа 1037ас Головуючий 1 інстанції Мірошниченко В.В.
Категорія 27 Доповідач Новосядла В.М.,
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2006 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі: головуючого судді Новосядлої В.М., судців Постолової В.Г., Азевича В.Б.,
при секретарі Панаріній О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Петровського районного суду м. Донецька від 10 квітня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної Ради м. Донецька про стягнення недоплаченої одноразової щорічної компенсації на оздоровлення,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 10 квітня 2006 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної Ради м. Донецька про стягнення недоплаченої одноразової щорічної компенсації на оздоровлення було відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріли цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що:
позивач є інвалідом 3 групи як учасник ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, має право на щорічну допомогу на оздоровлення. Відповідач сплачував позивачу щорічну допомогу у 2002-2005 роках у розмірах встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. № 836.
Відповідно до статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена щорічна компенсація на оздоровлення, зокрема, інвалідам третьої групи у розмірі 4-х мінімальних розмірів заробітної плати, а інвалідам другої групи - у розмірі 5-ти мінімальних розмірів заробітної плати.
Відповідно до статті 62 названого Закону, застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Статтею 63 зазначеного Закону передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з його реалізацією, здійснюється за рахунок державного бюджету.
Вказані норми Закону не суперечать Конституції України, оскільки статтею 95 Конституції України передбачено, що виключно законом про Державний бюджет України
визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відповідно до статті 116 вказаного Закону, розроблення проекту закону про Державний бюджет України віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, а згідно із статтею 117 Конституції України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України є обов'язковими для виконання.
Таким чином, виходячи з наведеного, суд першої інстанції правильно керувався постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26 липня 1996 року „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції до 12 липня 2005 року.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України № 987 від 20 червня 2000 року "Про затвердження Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення", яка втратила чинність згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2005 р. № 931, тобто діяла на час проведення виплат за 2002-2004 роки, встановлено, що фінансування видатків Фонду здійснюється Державним казначейством України у межах наявних фінансових ресурсів шляхом переказу коштів територіальним управлінням Державного казначейства України на підставі поданого Міністерством надзвичайних ситуацій розподілу коштів Фонду. Перелік видатків на здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, що фінансується з Фонду, затверджується Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Згідно із статтею 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2002 рік", саме на Кабінет Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, покладено обов'язок затвердити розподіл бюджетних призначень на погашення заборгованості із соціальних виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розрізі бюджетних програм.
Статтею 33 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік", визначено, що Кабінетом Міністрів України за узгодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, затверджується розподіл коштів на погашення заборгованості по соціальним виплатам, передбаченим програмою по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, чим підтверджена наявність заборгованості державним бюджетом.
Статтею 28 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік" встановлена необхідність передбачити бюджетні призначення за державною програмою "Соціальний захист та соціальне забезпечення в Україні" у сумі 14108908,1 тис. гривень, з яких на соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначено 1659228,1 тис. гривень, у тому числі соціальні виплати, які здійснюються безпосередньо громадянам, - 1341235,1 тис. гривень, з яких 414279,4 тис. гривень - на повне погашення заборгованості, що виникла у минулі роки. Заборгованість при цьому враховувалася в межах розміру, встановленого вищевказаними постановами Кабінету Міністрів України, в цих розмірах кошти надходили на відповідний рахунок УПСЗН, з якого і проводилися виплати. Проведення виплат бюджетних коштів з інших рахунків, являється порушенням Бюджетного Кодексу України і тягне за собою притягнення до відповідальності.
Відповідно до статті 1 Постанови №526 від 12 липня 2005 року розмір щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам 3 групи складає 90 гривень, яка позивачу була виплачена.
Виходячи із встановлених фактів і наданих сторонами доказів, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.Рішення суду постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не встановлено.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищезазначеними нормами права, не впливають на висновки суду та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 198 ч.І п.2, 200,206 КАС України, апеляційний суд,
УХВАЛ ИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Петровського районного суду м. Донецька від 10 квітня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом місяця з дня набрання нею законної сили.