Справа 7488-2006                                             Головуючий у 1 інстанції Гончаренко М.Є.

Категорія 16                                                                Доповідач Новосядла В.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

18 жовтня 2006 року                                                                       м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючого Новосядлої В.М., суддів Постолової В.Г., Азевича В.Б.,

при секретарі Панаріній О.В.,

за участю сторін,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» на рішення Дебальцевського міського суду Донецької області від 6 червня 2006 року в справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» принесло апеляційну скаргу на рішення Дебальцевського міського суду Донецької області від 6 червня 2006 року в справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Вказаним рішенням суду був частково задоволений позов і з відповідачів солідарно було стягнуто заборгованість по квартирній платі за період з 1 квітня 2003 року по 1 березня 2006 року у розмірі 4212 гривень 39 копійок.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, оскільки судом першої інстанції був неправильно застосований матеріальний закон і не враховано, що періодична оплата боргу перериває строк позовної давності.

Під час слухання справи в апеляційному суді позивач підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідачі заперечували проти доводів апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів цивільної справи вбачається, що відповідачі проживають у квартирі АДРЕСА_1.

В період з серпня 1998 року по березень 2006 року утворилась заборгованість по комунальним платежам у розмірі 8485 гривень 74 копійки.

Виходячи із встановлених обставин, наданих сторонами доказів, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про стягнення заборгованості у межах строку позовної давності за період з 1 квітня 2003 року по 1 березня 2006 року у розмірі 4212 гривень 39 копійок.

Довід апеляційної скарги про те, що періодична оплата відповідачами комунальних послуг свідчить про визнання ними боргу і тому строк позовної давності переривається, необгрунтований з наступних підстав.

Згідно із копіями особових рахунків на квартиру, заборгованість по комунальним платежам має місце з серпня 1998 року по березень 2006 року.

Відповідачі періодично оплачували вказані платежі.

Так, за період з серпня 1998 року по грудень 1999 року відповідачами була зроблена лише одна оплата комунальних послуг у розмірі 500 гривень у грудні 1999 року, що свідчить про перебіг строку позовної давності з січня 2000 року.

В період з січня 2000 року по грудень 2002 року, тобто протягом трьох років, відповідачами комунальні послуги не оплачувались.

Періодична оплата комунальних послуг проводилась з січня 2003 року по березень 2006 року.

Відповідно до частин 2 і 3 статті 79 ЦК.УРСР в редакції 1963 року, по спорах, в яких однією або обома сторонами є громадяни, перебіг строку позовної давності переривається також вчиненням зобов'язаною особою дій, що свідчать про визнання боргу. Після перериву перебіг строку позовної давності починається спочатку; час, що минув до перериву, до нового строку не зараховується.

Вчинення зобов'язаною особою дій про визнання боргу після спливу строку позовної давності не перериває його перебіг, і тому строк позовної давності не починається спочатку.

Виходячи із вимог вказаної норми права, оплата відповідачами комунальних послуг в грудні 1999 року у розмірі 500 гривень, перериває строк позовної давності з серпня 1998 року і трирічний строк позовної давності закінчується у грудні 2002 року. З січня 2000 року по грудень 2002 року оплата комунальних послуг не проводилась, і тому перериву строку позовної давності за цей час не було.

Перебіг трирічного строку позовної давності в цьому випадку починається з січня 2003 року і закінчується в січні 2006 року.

Оплата відповідачами комунальних послуг в січні - лютому 2003 року не може вважатись як визнання ними боргу за період з серпня 1998 року по грудень 2002 року включно, оскільки проводилась після спливу строку позовної давності.

Позивач звернувся у суд з позовом 3 травня 2006 року.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно враховані строки позовної давності і стягнуто заборгованість в межах строку позовної давності за період з квітня 2003 року по березень 2006 року.

Підстав для скасування рішення суду не встановлено.

У відповідності до частини 1 статті 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» відхилити.

Рішення Дебальцевського міського суду Донецької області від 6 червня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.