Справа №9252                                                       Головуючий у 1 інстанції Воробйов CO.

Категорія 21__________________________________ Доповідач Лукьянова СВ._______________

РІШЕННЯ Іменем України

17 жовтня 2006 року       Апеляційний суд Донецької області у складі :

головуючого судді Зубової Л.М. суддів Лук'янової СВ., Осипчук О.В.

при секретарі Андрусішиній М.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Красноармійську на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 9 серпня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Красноармійську, третя особа відокремлене підприємство шахта „Родинська" ДП „Красноармійськвугілля" про відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд

встановив:

В квітні 2006 року позивач звернувся до відповідача з вказаним позовом, в обгрунтування якого вказав. Що з 8 жовтня 2001 по 25 липня 2003 року він працював на шахті „Родинська" ІНФОРМАЦІЯ_1. 28 листопада 2002 року під час роботи він отримав виробничу травму: гостру черепно-мозкову травму, струс головного мозку, травматичний перелам і вивих зубів. Після проходження лікування у зв'язку із гравмою він став відчувати, що ставма відбилася на його психічному стані: він став дратівливим, у нього змінився характер. Він звернувся до психіатра і був направлений для госпіталізації в медико-психологічний центр Донецької обласної психоневрологічної лікарні, де лікувався з діагнозом: органічний розлад особистості внаслідок перенесеної черепно-мозкової травми на виробництві у 2002 році (депресивно-апатичний, параноідний). 30 листопада 2002 року був складений акт форми Н-1. 5 червня 2003 року МСЕК встановила втрату ним 60% професійної працездатності і 3 групу інвалідності. 18 жовтня 2005 року МСЕК повторно встановила йому 70% втрати професійної працездатності і 2групу інвалідності. Він відчуває себе неповноцінним членом суспільства, оскільки внаслідок стійкої втрати працездатності позбавлений можливості нормально спілкуватися з друзями; порушився звичний спосіб його життя. Отримана травма і її наслідки відбилися на його психічному стані, що також спричиняє йому моральні страждання. Тому у відшкодування моральної шкоди позивач просив стягнути з відповідача 60 тисяч гривень (а.с.2-3).

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 9 серпня 2006 року з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди стягнуто 39 тисяч гривень. Цим рішенням встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з ВП „Шахта Родинська" і під час виконання трудових обов'язків 28 листопада 2002 року отримав травму на виробництві. Рішенням МСЕК від 18 жовтня 2005 року позивачу повторно встановлено втрату 70% професійної працездатності і 2 групу інвалідності, а також необхідність у медикаментозному лікуванні, протезуванні і санації порожнини рота. Через отримане трудове каліцтво позивачу спричинена моральна шкода, оскільки позивач втратив здоров"я, роботу, став непрацездатним; зміна способу його життя спричинила йому фізичні і моральні страждання; порушений його нормальний спосіб життя, нормальні життєві стосунки. Всі ці негативні явища є прямим наслідком виробничої травми. При визначенні суми у відшкодування моральної шкоди суд врахував обставини справи, характер і обсяг фізичних, душевних страждань, які зазнав позивач, їх тривалість стан здоров"я позивача, тяжкість вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках; внаслідок трудового каліцтва позивач став непрацездатним, втратив 70% професійної працездатності, став інвалідом 2 групи, отримав травму голови (а.с.83-87).

В апеляційній скарзі відповідач відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Красноармійську (далі відділення Фонду) ставить питання про скасування рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 9 серпня 2006 року та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову через порушення судом норм матеріального і процесуального права. 1 січня 2006 року набрав чинності Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", п.27 ст.77 якого зупинив норму Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди. Тому суд неправильно застосував норми матеріального права, дію яких було зупинено на 2006 рік вказаним Законом України. Позивач не надав належних доказів у підтвердження факту моральних страждань. Довідка МСЕК про встановлення стійкої втрати позивачем професійної працездатності є підставою для відшкодування йому матеріальної шкоди; ця довідка, а також інші документи, на які послався позивач, не є доказами спричинення йому моральної шкоди. Рішення суду ґрунтується на недоведених та неповно з'ясованих обставинах.. На МСЕК покладено обов'язок встановлення факту спричинення потерпілому моральної шкоди, але позивач такого висновку не надав. Відповідач оплачує медикаментозне лікування позивача, чим полегшує його фізичні і моральні страждання; виплачує позивачу страхові виплати по травмі і виплатив одноразову допомогу з врахуванням 50% вини позивача в нещасному випадку, що з ним стався. Суд завищив суму моральної шкоди і не навів мотивів в обґрунтування стягнутої суми у відшкодування позивачу моральної шкоди (а.с.92-93).

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача повністю підтримав доводи апеляційної скарги; представник позивача не визнав апеляційну скаргу і просив залишити без зміни рішення суду першої інстанції.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції від 9 серпня 2006 року - зміні в частині стягнутої на користь позивача суми через наступне.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін в частині права позивача на відшкодування відповідачем моральної шкоди, завданої виробничою травмою;   встановленим фактам і доказам в цій частині дав правильну правову оцінку і дійшов правильного висновку про те, що здоров'ю позивача шкідливими і небезпечними умовами праці внаслідок виробничої травми, отриманої позивачем 28 листопада 2002 року у зв'язку з чим МСЕК вперше встановила йому стійку втрату професійної працездатності 5 червня 2003 року у розмірі 60% і З групу інвалідності, а 18 жовтня 2005 року - 70% і 2 групу інвалідності, позивачу завдано моральну шкоду. Право позивача на відшкодування моральної шкоди і обов'язок відповідача цю шкоду відшкодувати позивачу випливає із ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності" і Рішення Конституційного Суду України у справі про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004.

Апеляційний суд не приймає доводи апеляційної скарги відповідача про те, що для визнання факту спричинення позивачу моральної шкоди необхідно висновок МСЕК, оскільки такий висновок необхідний у разі відсутності стійкої втрати працездатності, а позивачу спричинена стійка втрата професійної працездатності первинно у розмірі 60%, а в теперішній час - 70%; а також про те, що позивачем не було надано відповідних доказів у підтвердження спричинення позивачу моральної шкоди професійним захворюванням, виходячи з наступного. Згідно ст.57 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів. Сукупність наданих позивачем і досліджених судом першої інстанції доказів: трудова книжка позивача (а.с.4), акт про нещасний випадок на виробництві від 3 листопада 2002 року №31 (а.с.5-6), довідки МСЕК (а.с.7-9), виписки із історії хвороби позивача (а.с.10-19), пояснення представника відповідача, який не оспорював ні один із указаних письмових доказів, пояснення позивача, підтверджують факт завдання позивачу моральної шкоди виробничою травмою, отриманою позивачем 28 листопада 2002 року, у зв'язку з якою 5 червня 2003 року МСЕК вперше встановила позивачу втрату 60% професійної працездатності та 3 групу інвалідності, а 18 жовтня 200 року - 70% та 2 групу інвалідності.

Факт оплати відповідачем медикаментозного лікуванням позивача не є підставою для відмови у задоволенні вказаного позову, оскільки виплата вказаних сум і суми у відшкодування моральної шкоди передбачена Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у якості самостійних виплат.

Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача, що п.27 ч.І ст.77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинив на 2006 рік дію Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки вказаний Закон „Про Державний бюджет" набрав чинності з 1 січня 2006 року, а право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло 28 листопада 2002 року.

Визначаючи розмір суми, яка підлягає стягненню на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував обставини справи, характер і обсяг фізичних, душевних страждань, які зазнав позивач, їх тривалість стан здоров"я позивача, тяжкість вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках; внаслідок трудового каліцтва позивач став непрацездатним, втратив 70% професійної працездатності, став інвалідом 2 групи, отримав травму голови. Але суд першої інстанції при визначенні суми у відшкодування моральної шкоди, спричиненої виробничою травмою, не врахував, що вперше позивачу втрата професійної працездатності встановлена у розмірі 60%; і хоча в теперішній час вказана втрата складає 70%, але її розмір встановлено не безстроково. Враховуючи викладене в сукупності, а також принципи розумності, виваженості і справедливості, апеляційний суд вважає, що рішення суду від 9 серпня 2006 року підлягає зміні в чартині суми, стягнутої з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди. Виходячи із викладеного, апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров"я внаслідок виробничої травми, належить стягнути даадцять п'ять тисяч гривень, оскільки саме ця сума відповідає всім обставинам справи.

У відповідності до вимог ч.З ст.81 ЦПК України, постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів" від 21 грудня 2005 року №1258 з відповідача на розрахунковий рахунок Апеляційного суду Донецької області підлягає стягненню 1 грн. 50 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307 ч.І п.З, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Красноармійську  задовольнити частково.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 9 серпня 2006 року змінити у частині суми, стягнутої на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, і стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Красноармійську на користь Денисенка Костянтина Анатолійовича двадцять п'ять тисяч гривень.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Красноармійську 1 грн. 50 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на розрахунковий рахунок 35228011000992 Апеляційного суду Донецької області; МФО банку 834016 в УДК в Донецькій області; ОКПО 02891428.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.