Справа № 22-7679/2006 р. Головуючий у 1 інстанції Кішкіна І.В.
Категорія 21 Доповідач Санікова О.С.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів Санікової О.С, Шамрило Л.Г.
при секретарі Личкатій В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гірницького районного суду м.Макіївки Донецької області від 15 червня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гірницькому районі м.Макіївки Донецької області, Макіївської міської виконавчої дирекції* обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, управління Пенсійного Фонду України в Гірницькому районі м.Макіївки Донецької області, третя особа відділення державного казначейства у м.Макіївці, про спонукання провести розслідування нещасного випадку на виробництві, складання актів за формою Н-1, Н-5, оплаті лікарняного листка, виплаті одноразової допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, грошової допомоги,-
ВСТАНОВИВ: В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Гірницького районного суду м.Макіївки Донецької області від 15 червня 2006 року, яким йому повністю відмовлено в задоволенні його позовних вимог, - та постановити нове рішення, яким зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гірницькому районі м.Макіївки провести розслідування нещасного випадку, скласти акт за формою Н-5, Н-1 пра нещасний випадок на виробництві, оплатити лікарняний лист у розмірі 1 500 грн.; зобов'язати виплатити одноразову допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю в розмірі 100 % середнього заробітку /оподатковуваного доходу у розмірі 7 033 грн.30 кой.; зобов'язати щомісячно виплачувати грошову допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до встановлення інвалідності в розмірі 31 731 грн.
В обгрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що судом першої інстанції ухвалено рішення на порушення ст.ст.46, 67, 3, 8 Конституції України, ст.25 Загальної декларації прав людини, ст. 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права та ст.16 Конвенції СНД про права і основні свободи людини; судом неправильно не застосований Указ Президента України від 3 липня 1998 року „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", на момент прийняття якого діяв один Фонд обов'язкового державного соціального страхування, який гарантував соціальний захист, до якого надходило 15% зі сплати єдиного податку, тому позивач вважає, що є застрахованою особою і тому відділення виконавчої дирекції Фонду соціального срахування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гірницькому районі м.Макіївки повинно скласти акт про нещасний випадок, який стався з ним під час виконання роботи і оплатити всі передбачені Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" виплати; вважає, що його вини в тому, що зазначений Фонд не отримував частку від 15% з оплати єдиного податку, немає.
В судовому засіданні апеляційного суду позивач підтримав доводи апеляційної скарги,
просив її задовольнити.
Представники відповідачів - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гірницькому районі м.Макіївки, управління Пенсійного Фонду України в Гірницькому районі м.Макіївки, третя особа - відділення Державного казначейства у м.Макіївці заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованним.
Макіївською міською виконавчою дирекцією Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності надійшов лист про розгляд справи у відсутності представника виконавчої дирекції.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є суб'єктом малого підприємництва та сплачує єдиний податок на підставі Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 3 липня 1998 року, згідно з яким відділення державного казначейства наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку: до місцевого бюджету -43%, до Пенсійного Фонду України - 42%, на обов'язкове соціальне страхування - 15% /у тому числі до державного Фонду сприяння зайнятості населення - 4%/ для відшкодування затрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат зумовлених народженням та похованням.
9 лютого 2004 року з ОСОБА_1 стався нещасний випадок під час ремонту
автомобіля, який використовується ним для підприємницької діяльності, у зв'язку з чим він знаходився на лікарняному з 9 лютого по 1 липня 2004 року. ОСОБА_1 звертався до відповідачів з заявами про оплату лікарняного, виплату одноразової допомоги, грошової допомоги за період з 9 лютого по 1 липня 2004 року, а також щомісячних платежів; до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гірницькому районі м.Маківки він звертався ще і з вимогою скласти акт за формою Н-1, Н-5. В задоволенні заяв ОСОБА_1 було відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції обгрунтував свої висновки тим, що з єдиного податку, який сплачував позивач, не передбачено перерахування коштів до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, в той час, як перелік джерел надходжень вказаного Фонду є вичерпним та кошти з єдиного податку, які сплачені суб'єктом малого підприємництва ОСОБА_1, до них не належать, крім того, позивач добровільно не застрахувався та не сплачував внески до ФССНВВ.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 просив зобов'язати провести розслідування нещасного випадку, скласти акт за формою Н-5 і Н-1, зобов'язати оплатите лікарняний лист в розмірі 1500 грн., виплатити одноразову допомогу у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності в розмірі 100% середньої заробітної плати /неоподатковуваного доходу/ в розмірі 7 033 грн. 30 коп. та щомісячно виплачувати грошову допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до встановлення інвалідності в розмірі 31 731 грн. саме відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Макіївки на підставі ст.4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне страхування, ст.ст. 21, 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворюванння, які спричинили втрату працездатності", п.п.2,6 Указу Президента України від 3 липня 1998 року.
Проте посилання позивача на зазначені правові норми не є підставою для задоволення його позовних вимог, оскільки вони регулюють порядок надання соціальних послуг в тому випадку, коли особа має на це право.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 є суб'єктом підприємницької діяльності з січня 2000 року і вибрав для себе спрощену систему оподаткування шляхом сплати єдиного податку.
Нещасний випадок з позивачем стався у лютому 2004 року, тобто в період дії спеціального Закону, який регулює правовідносини по відшкодуванню шкоди у разі нещасного випадку.
Так відповідно до ст. 8 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,які спричинили втрату працездатності", який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають: особи, які працюють на умовах трудового договору; учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики /стажування/, виконання робіт на підприємствах; особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами. Відповідно до ст. 11 зазначеного Закону України добровільно, за письмовою заявою, від нещасного випадку у Фонді соціального страхування від нещасних випадків можуть застрахуватися: священослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах; особи, які забезпечують себе роботою самостійно; громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності. Строк страхування розпочинається з дня, який настає за днем прийняття заяви, за умови сплати страхового внеску.
Згідно Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою KM України від 21 серпня 2001 року № 1094 дія цього Положення поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, на осіб, в тому числі іноземців та осіб без громадянства, які є власниками цих підприємств або уповноваженими ними особами, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які відповідно до законодавства використовують найману працю, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно за умови добровільної сплати ними внесків на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а також на осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, які працюють на умовах трудового договору /контракту/, проходять виробничу практику або залучаються до праці.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 не був зареєстрований у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, не сплачував страхові внески на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
Указом Президента України від 3 липня 1998 року „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" /в редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 року/ встановлений вичерпний перелік видів податків і сборів /обов'язкових платежів/, платником яких є суб'єкт підприємницької діяльності, який сплачує єдиний податок. В зазначеному переліку відсутній вид податку на загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання.
Відповідно до ст.35 ч.І Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" допомога надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати /доходу/, у разі настання в неї тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві.
Згідно з Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 листопада 2001 року № 455 тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.
В лікарняних листках, наданих позивачем ОСОБА_1 причина звільнення від роботи зазначена „нещасний випадок на виробництві" і проставлений шифр „04".
Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунок і виплату соціальних послуг з коштів Пенсійного Фонду. Види пенсійних і соціальних послуг, які здійснюються Пенсійним Фондом, зазначені у ст.9 зазначеного Закону. Проте оплата лікарняного, виплата одноразової допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та грошової допомоги зазначеною нормою не передбачені.
Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав вірну правову оцінку та дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1. Висновки суду грунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам Законів, які регулюють правовідносини по виплаті грошових коштів у зв'язку з втратою працездатності.
Доводи апеляційної скарги позивача про те, що в даному випадку необхідно застосувати норми Указу Президента України від 3 липня 1998 року, оскільки він як суб'єкт малого підприємництва сплачував внески на соціальне страхування, частку яких відділення державного казначейства повинно було перераховувати Фонду від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, є безпідставними, оскільки зазначений Указ не передбачає відрахування страхових внесків саме на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і крім того, з 1 квітня 2001 року діє спеціальний Закон, який регулює порядок надання соціальних виплат у разу нещасного випадку або професійного захворювання, який передбачає виплату страхових виплат саме за умови внесення страхових внесків саме на державне соцальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Рішення суду постановлене з додержанням вимог матеріального та процнсуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч.І п.1, 308 ч.І, 314 ч.І п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-
У ХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Гірницького районного суду м.Макіївки Донецької області від 15 червня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена
безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання
ухвалою законної сили.