Справа №22-1516ас/2006 р.                                              Головуючий у 1 інстанції - Груіцька Л.О.

Категорія - 13                                                                       Доповідач -    Санікова О.С.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

17 жовтня 2006 року                                   Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді:                                        Курило В.П.

суддів:                                                            Санікової О.С, Шамрило Л.Г.

при секретарі:                                               Личкатій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції М.Краматорська Донецької області на постанову Краматорського міського суду Донецької області від 19 червня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до державної податкової інспекції в М.Краматорську Донецької області про визнання неправомірними податкових повідомлень та рішення начальника Краматорської ДПЇ,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2006 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовною заявою до державної податкової інспекції у М.Краматорську про визнання неправомірними податкових повідомлень та рішення начальника Краматорської ДШ і перерахунок податкового податку за 2005 рік з урахуванням витрат, пов'язаних з адвокатською діяльністю, посилаючись на те, що згідно свідоцтва НОМЕР_4 вона є ІНФОРМАЦІЯ_1 та займається незалежною професійною діяльністю. Відповідно до п.2.1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб¹' від 22 травня 2003 року вона є платником податку, як особа, що отримує прибуток від адвокатської діяльності, яку здійснює на території України. Свою податкову звітність вона здійснює відповідно до вимог ст.13 розділу 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 1992 року „Про прибутковий податок з громадян", згідно з яким оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Відповідно до цього податковою інспекцією розроблена форма деларації, яку вона у 2005 році подавала до ДПІ щоквартально.

У лютому 2006 року вона подала до податкової інспекції податкову декларацію за 2005 рік, складену за формою №1; заповнюючи розділ 1.3 декларації вона вказала суму отриманого валового доходу в розмірі 4665 грн., витрати, пов'язані з отриманням прибутку, в розмірі 932 грн. 39 коп.. Сума прибутку, яка підлягає оподаткуванню складає 3732 грн. 61 коп. Вказані видатки складаються, зокрема, з внесків до ПФУ в сумі 662 грн.87 коп., оренди землі в розмірі 269 грн.52 коп. Відповідач своїми повідомленнями від 27 лютого 2006 року та 15 травня 2006 року нарахував суму податкового зобов'язання за 2005 рік в розмірі 606 грн. 45 коп., які за її скаргою рішенням начальника Краматорської ДПІ від 15 травня 2006 року були залишені без змін. Вищенаведене позивачка вважає безпідставним та просить визнати вказані податкові повідомлення та рішення неправомірними та зобов'язати відповідача провести перерахунок прибуткового податку за 2005 рік, враховуючи витрати, пов'язані з адвокатською діяльністю у сумі 932 грн.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачка підтримала свою позовну заяву та просила про задоволення її позовних вимог.

Представник відповідача, заперечуючи проти позовних вимог вказував на те, що відповідно до ст.1 п.1.9 Закону України „По податок з доходів фізичних осіб" адвокатська діяльність позивачки відноситься до незалежної професійної діяльності, оскільки вказаний Закон не містить спецального розділу відносно до оподаткування доходів вказаних осіб, порядок оподаткування її доходів повинен охоплюватися загальними нормами цього Закону, відповідно до якого не передбачено  виключення  із  загального річного  оподатковуваного  доходу  будь-яких витрат, понесених у зв'язку з отриманням доходу, податок здійснюється з валового доходу, отриманого від професійної діяльності.

Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 19 червня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені. Визнані податкові повідомлення НОМЕР_1 та НОМЕР_2 та рішення начальника ДПІ у М.Краматорську НОМЕР_3 неправомірними; зобов'язано державну податкову інспекцію у М.Краматорську провести перерахування податкового податку ОСОБА_1 за 2005 рік з урахуванням витрат, які вона понесла у зв'язку з адвокатською діяльністю по даним декларації за 2005 рік.

На дану постанову суду державна податкова інспекція у М.Краматорську подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В судовому засідання апеляційного суду представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Позивачка в судове засідання апеляційного суду не з'явилась. Про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Заслухавши доповідача, пояснення представників відповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вірно встановивши обставини справи, посилаючись на п.4.4.1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними і державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року, прийшов до помилкового висновку, що якщо норма законів або іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норма законів або різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, рішення приймається на користь платника податків.

У даному випадку судом першої інстанції були порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного її вирішення і відповідно з п.4 ч.І ст. 202 КАС України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 згідно свідоцтва НОМЕР_4 є ІНФОРМАЦІЯ_1 та займається незалежною професійною діяльністю.

Відповідно до п.2.1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року вона є платником податку, як особа, що отримує прибуток від адвокатської діяльності, яку здійснює на території України.

У лютому 2006 року вона подала до податкової інспекції податкову декларацію за 2005 рік, складену за формою №1, в якій вказала суму отриманого валового доходу в розмірі 4665 грн., витрати, пов'язані з отриманням прибутку в розмірі 932 грн. 39 коп., сума прибутку, яка підлягає оподаткуванню складає 3732 грн.61 коп.

Відповідно до ст. 12 ч.І Закону України „Про адвокатуру" оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи ІНФОРМАЦІЯ_1.

Як вбачається з матеріалів справи доходи позивачки це сума коштів, що сплачуються клієнтами за надання послуг правового характеру. Такі доходи повинні бути включені у річну податкову декларацію платника податку і з них слід сплачувати податок.

З Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" вбачається, що позивачка здійснює незалежну професійну діяльність і входить до категорії само зайнятих осіб, які сплачують прибутковий податок з певними особливостями щодо умов оподаткування їх доходів відносно загального порядку, встановленого для фізичних осіб, відповідно до якого не передбачено виключення із загального річного оподатковуваного доходу будь-яких витрат, понесених у зв'язку з отриманням доходу. У даному випадку податок здійснюється з валового доходу, отриманого від професійної діяльності.Згідно п. 7.1 ст.7 з урахуванням п.22.3 ст.22 зазначеного Закону - прибутковий податок повинен складати 13% від об'єкту оподаткування.

Не є обгрунтованими і позовні вимоги позивачки в частині незаконності дій відповідача щодо відмови виключити податкові витрати, пов'язані із сплатою внесків до Пенсійного Фонду, оскільки згідно з п.п.4.3.7 п.4.3 Закону до місячного або річного оподатковуваного доходу не входить сума збору на державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування платника податку, що вноситься за рахунок його працедавця у розмірах, визначених законом. Тобто це стосується найманих працівників, за яких страхові внески вносяться їх працедавцями. Оскільки позивачка не відноситься до вказаної категорії працівників, до неї не можуть бути застосовані ці положення Закону.

Посилання позивачки на Декрет KM України від 26 грудня 1992 року № 13-92 „Про прибутковий податок з громадян" є безпідставним, оскільки відповідно до п.22.10 ст.22 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" він втратив чинність, крім роздіду 1У у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю з урахуванням положень п.9.12 ст.9 зазначеного Закону, а з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не є суб'єктом підприємницької діяльності.

За вказаних обставин, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 198 ч.І п.З, 202 ч.І п.4, 205 ч.І п.З, 207 КАС України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у М.Краматорську задовольнити.

Постанову Краматорського міського суду Донецької області від 19 червня 2006 року скасувати.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до державної податкової інспекції у М.Краматорську про визнання неправомірним податкових повідомлень та рішення начальника Краматорської ДПІ.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання чинності постановою апеляційного суду.