Справа № 0915/3864/12

Категорія 286 ч.2 КК України

Головуючий у 1 інстанції Хоминець М.М.

Суддя-доповідач Стефурак Є.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

суддів Стефурака Є.М.,

Фіцака Т.Д., Хруняка Є.В.,

з участю прокурора Шутки І.І.

засудженого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу відносно ОСОБА_4 за апеляцією прокурора, який брав участь у справі, на вирок Тисменицького районного суду від 04 грудня 2012 року,

в с т а н о в и л а :

Цим вироком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя АДРЕСА_1, з повною загальною середньою освітою, заступника генерального директора ТзОВ «Торговий сервіс», депутата Івано-Франківської міської ради, одруженого, на утриманні одна малолітня дитина, несудимого, громадянина України, -

засуджено за ст. 286 ч.2 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки.

На засудженого ОСОБА_4 покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Цивільний позов залишено без розгляду.

Запобіжний захід змінено з тримання під вартою на підписку про невиїзд.

За вироком суду ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за те, що він 09 серпня 2012 року близько 17 год. 00 хв., керуючи автомобілем марки «Mersedes-Benz G55AMG» реєстраційний НОМЕР_1 на ділянці автодороги «Мукачеве-Львів» у напрямку м.Львів, що між населеними пунктами Підлісся та Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області, в порушення вимог п.п. 2.3 б), 12.1, 16.11 Правил дорожнього руху України проявив неуважність, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки та допустив зіткнення з автомобілем «Шкода-Октавія» реєстраційний НОМЕР_2. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажирка автомобіля «Шкода октавія» померла в лікарні від отриманих травм. Другий пасажир цього автомобіля отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Не погодившись із вироком, прокурор, подав апеляцію, в якій просить вирок скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням кримінального закону і невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м`якості та постановити новий вирок, яким призначити засудженому більш суворе покарання в межах санкції ст. 286 ч.2 КК України, без застосування ст. 75 КК України.

В апеляційній інстанції ОСОБА_4 та його захисник не погодилися з доводами апеляції прокурора, просять вирок суду залишити без зміни.

Заслухавши доповідь судді Стефурака Є.М., думку прокурора Шутки І.І., який підтримав подану апеляцію, пояснення засудженого ОСОБА_4 та його захисника, які вважають, що апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення, так як судом враховані всі пом»якшуючі вину обставини, зокрема, що засуджений вину визнав, щиро розкаявся у вчиненому, добровільно відшкодував потерпілим матеріальну та моральну шкоду, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши викладені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Доведеність вини ОСОБА_4 і кваліфікація його дій за ст. 286 ч.2 КК України в апеляції не оспорюються, тому вирок в цій частині згідно ст. 365 КПК України не перевіряється.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим, а призначене покарання достатнім і справедливим.

Таких вимог закону при постановленні даного вироку суд дотримався, а тому доводи апелянта про порушення судом вимог ст. 65 КК України, колегія суддів вважає не обґрунтованими.

Рішення суду про звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням відповідає вимогам закону і судом вмотивоване.

Вирішуючи питання про при призначення покарання ОСОБА_4, місцевий суд в повній мірі врахував обставини справи, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують його покарання. Зокрема те, що ОСОБА_4 щиросердечно розкаявся у вчиненому, сприяв судовому слідству, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем поживання та за місцем роботи, позитивно характеризується як президент федерації боксу в Івано-Франківській області, має на утриманні одного малолітнього сина, добровільно відшкодував потерпілим матеріальну та моральну шкоди, про що свідчать розписки, думку потерпілих щодо покарання підсудного, які не настоювали на суворому покаранні засудженого.

Тому суд прийшов до правильного висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Та обставина, що ОСОБА_4 визнав вину повністю тільки в судовому засіданні, на що покликається прокурор в апеляції, з урахуванням наведених судом даних про особу засудженого та обставин справи, не впливає, на думку колегії суддів, на правильність рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Колегія суддів не погоджується із доводами прокурора в тій частині, що відмова від дачі показів на досудовому слідстві на підставі ст. 63 Конституції України, що є його конституційним правом, не може вважатися щирим каяттям в судовому засіданні і в суду не було підстав визнавати його пом`якшуючу обставину.

Як видно з протоколу судового засідання, з самого його початку, ОСОБА_4 вину визнав, щиро розкаявся.

При таких обставинах, а також враховуючи і те, що хоча на досудовому слідстві ОСОБА_4 відмовився від дачі показань відповідно до ст. 63 Конституції України, суд першої інстанції мав право дати оцінку показам засудженого як щире каяття і врахувати як пом`якшуючу обставину при призначенні покарання.

Щире каяття характерне крім визнання вини також готовністю підлягати кримінальній відповідальності. В користь цього говорить той факт, що вирок засудженим не був оскаржений взагалі.

Твердження прокурора, що не було повного відшкодування завданих збитків і суд не мав теж підстав вважати добровільне відшкодування збитків як пом`якшуючу обставину, є безпідставні, так як при дослідженні матеріалів встановлено, що потерпілі подали розписки про повне відшкодування збитків.

Тому, виходячи з викладеного, підстав для скасування вироку через м'якість призначеного покарання колегія суддів не знаходить.

За наведених обставин подану апеляцію слід залишити без задоволення.

К е р у ю ч и с ь ст. ст. 365, 366 КПК 1960 року, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Тисменицького районного суду від 04 грудня 2012 року відносно ОСОБА_4 - без зміни.

Судді Є.М. Стефурак

Т.Д. Фіцак

Є.В. Хруняк

Згідно з оригіналом

Суддя Є.М. Стефурак