Справа №22-1415ас/2006 р. Категорія - 26

Головуючий у 1 інстанції - Реутова В.І. Доповідач -    Санікова О.С

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

17 жовтня 2006 року головуючого судді:

суддів:

Апеляційний суд Донецької області в складі: Курило В.П.

Санікової О.С., Шамрило Л.Г. при секретарі: Личкатій В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прокурора міста Горлівки Донецької області на постанову Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 13 червня 2006 року по справі за позовом прокурора міста Горлівки Донецької області в інтересах ОСОБА_1 до Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення (далі УПСЗН) Горлівської міської ради Донецької області про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 13 червня 2006 року в задоволенні позовних вимог прокурора міста Горлівки Донецької області в інтересах ОСОБА_1 до Центрально-Міського УПСЗН Горлівської міської ради Донецької області про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення, відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду прокурор міста Горлівки приніс апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_1, в якій просив постанову суду скасувати як таку, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просив постановити нове рішення, яким задовольнити вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор міста Горлівки посилався на те, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, інвалідом третьої групи. Відповідно до Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" йому передбачені певні пільги, зокрема, отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати, розмір якої визначається на момент виплати. Оскільки постанови Кабінету Міністрів України, на які посилався суд першої інстанції, суперечать нормам Закону і Конституції України, то вони не можуть бути застосовані при нарахуванні допомоги, гарантованої державою.

У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Інші сторони не з'явились. Про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає за таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які склалися між сторонами і надав їм відповідну оцінку.

При розгляді справи судом було встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, інвалідом третьої групи, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".                                         Відповідно до вимог ст. 48 вищевказаного Закону, зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії, інвалідам третьої групи передбачена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 р. „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Центрально-Міське УПСЗН Горлівської міської ради Донецької області за період 2003-2004 роки виплатило ОСОБА_1 компенсацію у розмірі по 21 грн.50 коп. щорічно, а за період 2005 року - 90 грн.

Суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що такі виплати за 2003-2005 роки відповідають діючому законодавству та не суперечать Конституції України.

Дійсно ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена щорічна компенсація на оздоровлення, зокрема учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії, інвалідам третьої групи у розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати.

Але відповідно до ст. 62 названого Закону, застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Згідно зі ст. 63 зазначеного Закону, фінансування витрат, пов'язаних з його реалізацією, здійснюється за рахунок державного бюджету.

Вказані норми Закону не суперечать Конституції України, оскільки ст. 95 Конституції передбачено, що тільки виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно до ст. 116 Основного Закону, розроблення проекту закону про Державний бюджет України віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, а відповідно до ст. 117 Конституції України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України є обов'язковими для виконання.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України №987 від 20 червня 2000 р. "Про затвердження Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення" передбачено, що фінансування видатків Фонду здійснюється Державним казначейством у межах наявних фінансових ресурсів шляхом переказу коштів територіальним управлінням Державного казначейства на підставі поданого Міністерством надзвичайних ситуацій розподілу коштів Фонду. Перелік видатків на здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, що фінансується з Фонду, затверджується Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, а також Закони України „Про Державний бюджет України" відповідно на 2003-2005 pp., постанова суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для її скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195-196, 198 ч.І п.1, 200, 205 ч.І п.1, 207, 167 ч.4 КАС України, суд,-

У ХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу прокурора міста Горлівки Донецької області в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 13 червня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання чинності ухвалою апеляційного суду.

Головуючий:             Судці: