АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Справа №2018/2-110/11/17
Провадження №22-ц-/790/837/2013 Головуючий 1 інст.- Губська Я.В.
категорія - усунення перешкод Доповідач - Пономаренко Ю.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого :Пономаренко Ю.А
суддів: Кукліної Н.О., Черкасова В.В.,
при секретарі: Гуренко М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2, Харківської міської ради на рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Харківська міська рада, квартирно-експлуатаційний відділ м.Харкова про зобов'язання звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом зносу самовільного будівництва на ній та відновлення межових знаків на самозахваченій частині земельної ділянки, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: Харківська міська рада про поновлення порушеного права, посилаючись на те, що вона є власником будівлі «Г-1» по АДРЕСА_1 і тому набула право власності на земельну ділянку під будівлею, однак було з'ясовано, що межі земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 заходять на земельну ділянку позивача.
ОСОБА_1, діючий в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про зобов'язання звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом зносу самовільного будівництва на ній та відновлення межових знаків на самозахваченій частині земельної ділянки.
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 07.07.2009 року дані справи об'єднані в одне провадження.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 23.11.2011 року первісна позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_2, 3-я особа: Харківська міська рада про поновлення порушеного права залишена без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України. Судом продовжено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_2 зазначав, що ОСОБА_2 надана у строкове тимчасове платне користування земельна ділянка площею 0,0528 га по АДРЕСА_1 на підставі договору оренди землі від 02.06.2006 року. На стадії закінчення розробки та узгодження робочого проекту на будівництво торговельно-офісної будівлі на земельній ділянці він виявив, що на частині орендованої ним ділянки проводиться відповідачем ОСОБА_3 будівництво будівлі, а саме, що будівля під літ.«Г» та «Г-1» знесена та побудована самовільно, без відводу та дозволу.
На підставі визначеного, просив зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом зносу самовільного будівництва на ній та відновити межові знаки на ззмозахваченій частині земельної ділянки. Також, в позову просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони на відчуження та заставу нежитловий будівель по АДРЕСА_1 літ.«Г», «Г-1». Дана редакція позову від 08.12.2008 року є остаточною та була предметом судового розгляду.
Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 22 листопада 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_2 відмовлено.
У апеляційних скаргах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 поставлене питання про скасування рішення суду та постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі, посилаючись на ті обставини, що рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального закону.
В апеляцій скарзі Харківська міська рада також просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Вислухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд обґрунтовано виходив з того, що позовні вимоги про знесення самовільного будівництва на зайнятій земельній ділянці та відновлення межових знаків на самозахваченій земельній ділянці є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вважає, що дані висновки суду є правильними та обґрунтованими і такими, що відповідають фактичним обставинам по справі.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленого цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу ОСОБА_2 була надана у строкове платне користування земельна ділянка несільськогосподарського призначення - землі оборони, землі житлового та громадської забудови, яка знаходиться в АДРЕСА_1 площею 0,0528 га на підставі договору оренди землі від 02.06.2006 року.
Відповідно до договору оренди землі, укладеного між Харківської міською радою та ОСОБА_2 від 02.06.2006 року спірна земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 була надана ОСОБА_2 на підставі рішення ХІ сесії Харківської міської ради ІV скликання від 28.09.05р. «Про припинення та надання у користування земельних ділянок юридичним та фізічним особам для експлуатації та обслуговування будівель і споруд».
Пунктом 2 даної угоди оренди передбачено, що в оренду позивачу передається земельна ділянка площею 0,0528га під забудовою 0,0371га, інших угідь 0,0157га.
Згідно п.3 угоди оренди від 02.06.2006року на земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна - нежитлова будівля літ. «Е-2», яка належить орендареві ОСОБА_2 на праві приватної власності, а також зазначено про відсутність інших об'єктів інфраструктури на земельній ділянці, що передається в оренду.
Таким чином, з наданої угоди вбачається, що земельна ділянка була надана ОСОБА_2 не для забудови, а для обслуговування вже існуючої будівлі літ «Е-2», загальною площею 516,3 кв.м. власниками якої на час укладання угоди оренди були й інші особи, а саме: ОСОБА_4 -100/1000 частин, ОСОБА_5 -315/1000 частин, ОСОБА_1-415/1000 частин на підставі договору купівлі продажу від 8.12.2004 року., ОСОБА_2 мав 10/1000 частин на підставі договору купівлі продажу від 24.04.2004 року.
Судом 1 інстанції під час розгляду справи було правильно встановлено, що відповідачу ОСОБА_3 належить на праві власності будівля літ.«Г-1» по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу будівлі від 19.11.2007 року, який не скасований та не визнаний недійсним.
При купівлі даної будівлі в договорі було зазначено, що її загальний розмір складає 47,4 кв.м. Згідно доказів, наданих до суду під час розгляду справи попереднім власником будівлі «Г-1» ОСОБА_6 з 2003 року по 2007 рік сплачувався земельний податок на землю під спірною будівлею.
Суд 1 інстанції вірно встановив, що спірна будівля літ. «Г-1» по АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3 має загальну площу 47,4 кв.м. Згідно представлених технічних паспортів на цю будівлю її загальна площа не змінювалась та не збільшувалась, що підтверджуються дослідженими в судовому засіданні матеріалами інвентаризаційної справи на це приміщення та представленими сторонами технічними паспортами на приміщення літ. «Г-1», яке було предметом спору.
Згідно поверхового плану та експлікації, які містяться в матеріалах інвентаризаційної справи, рік забудови приміщення літ.«Г-1» - до 1917 року, загальна площа - 47,4 кв.м., заінвентаризована нежитлова будівля з даними розмірами 25.10.2001 року. Судовим розглядом встановлено, що дане приміщення літ. «Г-1» має загальну площу 47,4 кв.м., проводились обстеження згідно технічної документації в 2003, 2007, 2008 роках, не було встановлено зміни площі будівлі. Доказів того, що загальна площа будівлі літ.«Г-1» була збільшена власником або відповідачем ОСОБА_7 суду не надано.
Відповідно до листа інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Харківськеій області від 09.11.2012 року планування приміщення літ.«Г-1» по АДРЕСА_1 відповідають технічному паспорту міськБТІ від 17.07.2009 року і відміток встановленого зразку щодо самовільної реконструкції або перепланування нежитлової будівлі в технічному паспорті відсутня. Також, в даному листі зазначається про те, що в спірному приміщенні літ. «Г-1 «протягом 2008-2010 років було проведено перепланування приміщень вказаної будівлі, улаштування двірних та віконних прорізів, мурування двірного прорізу, однак отримання дозвільних документів в органах держархбудконтролю на дані роботи відповідно до діючого на той час законодавства не вимагалось.
Судова колегія погоджується з висновком суду 1 інстанції, що доводи позивача про те, що будівля літ.«Г-1» по АДРЕСА_1, яка належить відповідачу ОСОБА_3 є самочинним будівництвом, яке порушує права орендаря земельної ділянки - позивача по справі не обгрунтовані та не доведені позивачем належними доказами у відповідності до ст.60 ЦПК України в судовому засіданні.
Згідно ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.
Матеріали справи не містять будь- яких доказів на підтвердження доводів позивача, що діями відповідача ОСОБА_3- власника нежитлової будівлі «Г-1» по АДРЕСА_1, порушують його права на користування орендованої земельної ділянки з цільовим призначенням для обслуговування будівлі літ. «Е-2», або що відповідач ОСОБА_7 перешкоджає йому в обслуговуванні цієї будівлі.
Також судом 1 інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що приміщення літ. «Г-1» по АДРЕСА_1, було забудоване з визначеним розміром загальної площі 47,4 кв.м. значно раніше (до 1917 року), ніж договір оренди землі від 02.06.2006 року, а акт встановлення меж земельної ділянки складений 19.12.2005 року. Даний розмір спірної будівлі - 47,4 кв.м був заінвентарізований 25.10.2001 року.
При наданні позивачу в оренду земельної ділянки в договорі оренди було зазначено про відсутність на надій в оренду земельній ділянці будь-яких споруд, в тому числі і будівлі літ. «Г-1», як самовільної будівлі, бо остання знаходилась за межами наданої позивачу в оренду земельної ділянки.
Колегія суддів вважає правильними висновки суду 1 інстанції про ненадання позивачем доказів на підтвердження того, що відповідачем було самовільно зайнята земельна ділянка, яка надана у користування позивачу та докази на підтвердження того, що межові знаки на ній були знищені саме відповідачем.
На підставі визначеного, суд 1 інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про знесення самовільного будівництва на зайнятій земельній ділянці та відновлення межових знаків на самозахваченій земельній ділянці є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. У зв'язку з чим суд правильно відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст.308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
При такому положенні судова колегія вважає, що суд повно та всебічно дослідив усі обставини по справі, дав їм належну оцінку і постановив законне та обґрунтоване рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального закону.
Доводи, які викладено в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують
В зв'язку з чим судова колегія не вбачає правових підстав для скасування рішення суду і задоволення апеляційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, Харківської міської ради відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2012 року залишити без зміни.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: