Справа № 22-ц-7088/12 Головуючий у І інстанції Соловей Г.В.

Провадження № 22-ц/780/661/13 Доповідач у 2 інстанції Данілов О.М.

Категорія 4 19.02.2013

_______________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

Іменем України

14 лютого 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Мережко М.В.,

суддів: Данілова О.М., Суханової Є.М.,

при секретарі: Цицюрському А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання договору купівлі-продажу частково недійсним та визнання права власності на частину житлового будинку, виселення з частини житлового будинку, -

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним і визнання права власності на 1/2 частину спадкового майна, мотивуючи вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_5.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, яка складається із житлового будинку, розташованого за адресою: будинок АДРЕСА_1.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 є відповідач по справі та міг бути батько позивачки ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Після смерті ОСОБА_5 відповідач ОСОБА_2 пообіцяв позивачці, що після відповідного оформлення документів вищезазначений будинок сторони оформлять на двох, так як позивачка є донькою брата відповідача.

Однак, через деякий час позивачка дізналася, що її дядько ОСОБА_2 вирішив позбавити її будь-якої частки у спадковому майні.

Просила визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину від 11 травня 2012 року видане Фастівською міською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_2, а саме на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_5, що складається із 1/2 частини житлового будинку, розташованого за адресою: будинок АДРЕСА_1.

В ході судового розгляду позивачка збільшила позовні вимоги, посилаючись на те, що 27 серпня 2012 року ОСОБА_2 продав спірний будинок ОСОБА_3

27 серпня під час укладення договору купівлі-продажу спірного житлового будинку відповідач повідомив нотаріусу неправдиві свідчення про те, що відчужуваний житловий будинок до посвідчення вказаного договору в спорі, під арештом не перебуває.

Просила також визнати частково недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1, посвідчений 27 серпня 2012 року приватним нотаріусом Фастівського міського нотаріального округу ОСОБА_7, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2012 року позов ОСОБА_4 задоволено частково та визнано свідоцтво про право власності на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_2 на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 видане 11 травня 2012 року Фастівською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого за №1-733 частково недійсним. Визнано частково недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку від 27 серпня 2012 року на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 посвідченого ОСОБА_7, приватним нотаріусом Фастівського міського нотаріального округу Київської області та зареєстрованого за №2066. Встановлено додатковий строк - три місяці ОСОБА_4 на прийняття спадщини після смерті її бабусі ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з часу набрання рішенням законної сили. В іншій частині позову відмовлено.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не погоджуючись з рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2012 року, подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, такого, що ухвалене з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, просили скасувати рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 215 ЦПК України, в мотивувальній частині рішення суд має зазначити встановлені судом обставини і визначені відповідно до них правовідносини; мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що ОСОБА_2 знав, що його племінниця - позивачка по справі має право на частину спадкового майна, як дочка брата, з підстав ст. 1266 ЦК України - спадкування за правом представлення, отримавши 11.05.2012 року свідоцтво про право на спадщину за законом не повідомив нотаріуса про спадкоємця, тому суд першої інстанції, згідно ст. 1301 ЦК України - визнав свідоцтво про право власності на спадщину за законом на 1/2 частину будинку і надвірних будівель недійсним.

З підстав ст. 215 ЦК України, судом було визнано договір купівлі-продажу недійсним, оскільки відповідач розумів, що має право на 1/2 частину будинку, будинок знаходився під забороною, оскільки спір розглядався судом, але ОСОБА_2 27.08.2012 року був проданий спірний будинок.

Проте з такими висновками суду повністю погодитись не можна, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

ОСОБА_4 звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області з зазначеним позовом 06.08.2012 року, в якому просила поновити строк для прийняття спадщини з підстав ст. 1272 ЦК України (а.с. 2-3, 46).

20 серпня 2012 року Фастівським міськрайонним судом Київської області постановлено ухвалу про забезпечення позову, згідно якої накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_8 (а.с. 22).

Як вбачається з матеріалів справи, 03 червня 2011 року ОСОБА_2 звернувся до Фастівської міської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини (а.с. 65), на підставі якої була відкрита спадкова справа, в якій вказав, що інших спадкоємців, передбачених законом та пережившого чоловіка у померлої немає.

Проте, нотаріусом було відмовлено в оформленні спадкового майна в зв'язку з відсутністю доказів родинних відносин спадкоємців зі спадкодавцем (а.с. 71).

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 січня 2012 року було встановлено факт родинних зв'язків (а.с. 72).

11 травня 2012 року ОСОБА_2 повторно звернувся до нотаріальної контори з заявою для оформлення спадкового майна (а.с. 77).

11 травня 2012 року, державним нотаріусом Фастівської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_9 було видане свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_2 Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 91).

27 серпня 2012 року на момент розгляду позову в суді, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 34).

Згідно ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», відповідно до статті 1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом невірно визнано свідоцтво про право на спадщину недійсним, оскільки позивачка не проживала з спадкодавцем на час відкриття спадщини, не подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини, тоді як відповідно до вимог ст. 1269 ЦК України та п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», спадкоємець в установленому ст. 1269 ЦК України порядку звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину, тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України, не погоджується з висновком суду про визнання договору купівлі-продажу від 27.08.2012 року житлового будинку і надвірних будівель в 1/2 частині недійсним, оскільки судом невірно застосовані норми матеріального права, не наведені в рішенні мотиви обґрунтування позову в цій частині, тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В решті позовних вимог рішення суду необхідно залишити без змін, оскільки воно відповідає обставинам справи, повно і всебічно встановлені фактичні обставини справи на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів та вірно застосовані норми матеріального і процесуального права до спірних правовідносин.

Судом першої інстанції правильно зроблений висновок, про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини згідно ст. 1272 ЦК України, і колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки позивачка звернулася до суду з підстав ст. 1272 ЦК України (а.с. 45-46), вказавши що її батько ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, його мати ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, тому нею заявлені вимоги з підстав ст. 1266 ЦК України, які суд першої інстанції в залежності від фактичних обставин справи, а саме, що відповідач заперечує проти вступу у спадщину ОСОБА_4, яка повністю перейшла до нього, в даний час продана, тому зазначені висновки суду відповідають обставинам справи, а письмовим доказам надана належна правова оцінка, оскільки підставу позову складають не форми матеріального права, які підлягають застосуванню до правовідносин сторін, а зазначення фактичних обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, тобто юридичних фактів матеріально-правового характеру, які визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, що стверджуються вимогою позивачки про надання додаткового строку для прийняття спадщини (а.с. 45).

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд безпідставно прийшов до висновку про часткове задоволення позову в частині визнання свідоцтва про право власності на спадщину за законом та визнання договору купівлі-продажу житлового будинку частково недійсними.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню в частині визнання свідоцтва про право власності на спадщину за законом та продажу житлового будинку частково недійсними з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2012 року в частині визнання свідоцтва про право власності на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_2 на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 видане 11 травня 2012 року Фастівською міською держконторою за №1-733 частково недійсним та визнання договору купівлі-продажу житлового будинку від 27 серпня 2012 року на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 посвідченого ОСОБА_7, приватним нотаріусом Фастівського міського нотаріального округу Київської області та зареєстрованого за №2066 частково недійсним скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання договору купівлі-продажу частково недійсним.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: