АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Провадження № 22-ц/790/66/13
Справа № 2/2027/2976/12 Головуючий І-ої інстанції: Горбунова Я.М.
Категорія: договірні Доповідач: Івах А.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 лютого 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Івах А.П.,
суддів - Ізмайлової Г.Н., Пшенічної Л.В.,
при секретарі - Варюшичевій А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Московського районного суду міста Харкова від 25 квітня 2012 року по справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-
встановила:
17 вересня 2010 року позивач публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» ) звернулося до суду із вказаним позовом. Просило суд звернути стягнення на предмет іпотеки в зв'язку з виниклою заборгованістю за кредитним договором 014/02/3- 1175-06 від 04 липня 2006 року та за кредитним договором № 014/07-01-0092-08 від 05 лютого 2008 року станом на 13 вересня 2010 року, яка складає - 64100,40 євро, стягнути судовий збір в сумі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.
В обгрунтування своїх позовних вимог посилалось на те, що 04 липня 2006 року між ОСОБА_3 та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (правонаступником за всіма правами та обов'язками якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль») було укладено генеральну кредитну угоду за № 480. На підставі цієї Генеральної кредитної угоди Банк зобов'язується надати Позичальнику кредитні кошти в порядку та на умовах визначених у кредитних договорах.
4 липня 2006 року між ОСОБА_3 та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» було укладено кредитний договір за № 014/02/3-1175-06 згідно якому ОСОБА_3 у тимчасове користування на умовах строковості, платності та цільового характеру використання були надані грошові кошти в сумі 100 000,00 євро строком по 04 липня 2011 року .
5 лютого 2008 року між ОСОБА_3 та Акціонерним поштово- пенсійним банком «Аваль» було укладено кредитний договір за № 014/07-01-0092-08 згідно якого ОСОБА_3 у тимчасове користування на умовах строковості, платності та цільового характеру використання були надані грошові кошти в сумі 7 000,00 євро строком по 4 липня 2011 року.
Відповідно до умов кредитного договору за № 014/02/3-1175-06 від 04.07.2006 року, відповідач прийняв на себе зобов'язання щодо: погашення суми заборгованості за кредитом відповідно до графіка погашення кредиту, який є додатком № 1 до цього договору, а також щомісяця сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 12 %, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, а також кінцевому погашенні кредиту.
Згідно умов кредитного договору за № 014/07-01-0092-08 від 05.02.2008 року відповідач прийняв на себе зобов'язання щодо: погашення суми заборгованості за кредити відповідно до графіка погашення кредиту, який є додатком № 1 до цього договору, а такж щомісяця сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 13,25 %, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, а також при кінцевому погашенні кредиту.
Загальна сума заборгованості ОСОБА_3 перед Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором 014/02/3-1175-06 від 04 липня 2006 року за кредитним договором № 014/07-01-0092-08 від 05 лютого 2008 р. станом на 13 вересня 2010 року складає - 64 100,40 євро за курсом НБУ 645 054,18 грн.
У рахунок забезпечення виконання умов Генеральної кредитної угоди та укладених на підставі неї вищевказаних кредитних договорів між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (правонаступником за усіма правами та обов'язками якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір за № 480/2-307.
Відповідно до іпотечного договору предметом іпотеки є нерухоме майно, належне відповідачу на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 3273 від 26 грудня 2006 р., а саме квартира НОМЕР_1, житловою площею 27,6 кв. м., загальною площею 44,7 кв.м., що знаходиться за адресою, АДРЕСА_1.
Відповідно до п.6.2. іпотечного договору іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити всю суму зобов'язання на момент звернення стягнення у тому числі заборгованості за кредитом та відсотками, штрафними санкціям, комісійну винагороду незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання.
Заочним рішенням Московського районного суду міста Харкова від 25 квітня 2012 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено.
Звернено стягнення за іпотечним договором № 480/2-307 від 21 серпня 2006р. на предмет іпотеки - житлову квартиру за НОМЕР_1, житловою площею 27,6 кв. м., загальною площею 44,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 3273 від 26 грудня 2006 року.
Визнано спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу предмета іпотеки, «встановленою статтею 38 Закону України «Про іпотеку», надано ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» право на продаж предмету іпотеки, а саме: житлової квартири за НОМЕР_1, житловою площею 27,6 кв. м., загальною площею 44,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 3273 від 26 грудня 2006 року.
Надано право ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за рахунок продажу предмету іпотеки, а саме: за НОМЕР_1, житловою площею 27,6 кв. м., загальною площею 44,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 3273 від 26 грудня 2006 р. задовольнити свої вимоги та витрати, пов'язані з реалізацією предмету іпотеки за кредитним договором 014/02/3-1175-06 від 04 липня 2006 року та за кредитним договором № 014/07-01-0092-08 від 05 лютого 2008 року, які станом на 13 вересня 2010 року складають 645054,18 грн.
Ухвалено виселити та зняти з реєстраційного обліку з житлової квартири за НОМЕР_1, житловою площею 27,6 кв.м., загальною площею 44,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 усіх мешканців без надання іншого житлового приміщення.
Надано ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в особі Харківської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль», право обладнання предмету іпотеки, а саме: житлової квартири за НОМЕР_1 житловою площею 27,6 кв. м., загальною площею 44,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, новими охоронними пристроями, а також укладання договорів на охорону зі спеціалізованими підприємствами.
Також вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Московського районного суду міста Харкові від 20 червня 2012 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення в порядку ст.231 ЦПК України залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. При цьому посилається на: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:
Розглядом справи достовірно встановлено, що між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», який є правонаступником Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль», в особі заступника директора з питань малого та середнього бізнесу Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_5 та в особі начальника Управління продаж малого та середнього бізнесу Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_6 з однієї сторони та ОСОБА_1 (далі - «Іпотекодавець», вона ж «Майновий поручитель») від імені якої на підставі довіреності від 23 липня 2007 року діє громадянка ОСОБА_7, - з другої сторони було укладено договір іпотеки №480/2-307 від 2 серпня 2007 року у забезпечення виконання усіх зобов'язань Боржника ОСОБА_3 перед банком, що виникають з генеральної угоди №480 від 4 липня 2006 року та будь-яких кредитних договорів, укладених у відповідності до угоди, за умовами яких ОСОБА_3 зобов'язується перед іпотекодержателем повернути кредит у розмірі 85000 євро з кінцевим поверненням кредитних коштів, встановленим по 4 липня 2011 року, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, строки та у порядку, передбачених угодою та кредитними договорами, а також виконати інші умови кредитного договору та відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов угоди та кредитних договорів.
Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 2 серпня 2007 року та зареєстрований в реєстрі за №3336.
Предметом іпотеки є нерухоме майно: квартира НОМЕР_1 житловою площею 27,6 кв. м., загальною площею 44,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
За умовами вказаного договору іпотеки іпотекодавець ознайомлений та згоден з усіма умовами угоди та кожного кредитного договору, цілком розуміє їх зміст та згоден виступати майновим поручителем за борговими зобов'язаннями. Будь-яке посилання в тексті цього договору на положення угоди та кредитного договору та/або Кредитних договорів є достатнім для виявлення волі кожної сторони щодо змісту такого посилання (п.2.1.7 договору).
У випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язань за цим договором та/або у випадку невиконання боржником зобов'язань за угодою та/або кредитними договорами та/або одним з кредитних договорів, у тому числі, якщо кінцевий термін повернення кредиту ще не настав звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до пункту 6 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних виплат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки (п.3.1.4 договору).
Доказами, наявними у матеріалах справи, підтверджується, що у ОСОБА_3 перед позивачем існує заборгованість за кредитними договорами, загальна сума його заборгованості перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в особі Харківської дирекції «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором 014/02/3-1175-06 від 04.07.2006 року та за кредитним договором № 014/07-01-0092-08 від 05.02.2008 р. станом на 13.09.2010 року складає - 64100,40 євро за курсом НБУ 645 054.18 грн.
Як вбачається з кредитних договорів, грошові кошти визначені в іноземній валюті, а саме в євро.
Відповідно до ч.1. 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу , якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або/чи іншим нормативно-правовим актом.
Згідно з офіційним курсом НБУ євро станом на момент подачі позовної заяви до суду 1 євро коштувало 10.063185 грн.
Задовольняючи позовні вимоги Банку в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі ст.39 Закону України «Про іпотеку», застосував процедуру продажу квартири, встановлену ст.38 вказаного Закону. У відповідності до вимог ст.215 ЦПК України у своєму рішенні привів мотиви, з яких вважав встановленою наявність фактів, якими позивач обґрунтовував вимоги.
Надавши право банку за рахунок прожажу предмету іпотеки задовольнити свої вимоги та витрати, пов'язані з реалізацією предмету іпотеки, загальна сума заборгованості ОСОБА_3 перед позивачем станом на 13 вересня 2010 року склала 645054 грн. 18 коп., суд не вказав початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Разом з тим, згідно ч.5 ст.38 закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавчцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Аналогічні цим вимогам роз'яснення містяться і в п. 42 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», резолютивна частина рішення суду, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, має відповідати як статті 39 Закону України «Про іпотеку» так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України, а саме в ній повинна бути зазначена початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна).
Оскільки суд першої інстанції визначився зі способом реалізації предмета іпотеки у відповідності до вимог ст..38 Закону України «Про іпотеку», яка передбачає, що для застосування процедури продажу предмета іпотеки позивачу надається право від імені ОСОБА_1 укласти договір купівлі-продажу вказаної квартири будь-яким способом з іншою особою - покупцем за початковою ціною реалізації, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки квартири, судова колегія не вбачає підстав для зміни рішення у цій частині.
Що стосується рішення суду в частині задоволення позовних вимог про виселення та зняття з реєстраційного обліку зі спірної житлової квартири усіх мешканців без надання іншого житлового приміщення, то судова колегія находить його таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.43 своєї постанови від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке. Згідно з ч.4 ст.9, ст..109 ЖК України, ст..ст.39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців з цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотеко держателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.
Вимогами ч.3 ст.109 ЖК України передбачається, що звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
На зазначене суд першої інстанції належної уваги не звернув та передчасно вирішив питання щодо виселення усіх мешканців із квартири НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Матеріали цивільної справи не містять належних та допустимих доказів про направлення іпотекодержателем письмової вимоги на ім'я відповідача щодо добровільного звільнення жилого приміщення, яке останнім передано в іпотеку.
Неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, як і порушення або неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, у відповідності до вимог ч.1 ст.309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.
З огляду на викладене, рішення суду в частині вирішення питання про виселення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині, яким банку слід відмовити у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, судова колегія, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Московського районного суду міста Харкова від 25 квітня 2012 року змінити, скасувати його в частині щодо виселення та зняття з реєстраційного обліку з житлової квартири за НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 усіх мешканців без надання іншого житлового приміщення та надання акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" права на обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, а також укладання договорів на охорону зі спеціалізованими підприємствами.
У задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" у цій частині відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий -
Судді: