ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" лютого 2013 р. Справа № 16/34/2012/5003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів: Хандуріна М.І., Білошкап О.В., Погребняка В.Я.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Відкритого акціонерного товариства "Агротранстехсервіс"
на рішеннягосподарського суду Вінницької області від 04.10.2012 року
та постановуРівненського апеляційного господарського суду від 06.12.2012 року
у справі № 16/34/2012/5003 господарського суду Вінницької області
за позовом до про Відкритого акціонерного товариства "Агротранстехсервіс" 1) Приватного підприємства "Виробничо-торгова фірма "Агропромселбуд" 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Віктор" визнання договору недійсним
за участю представників сторін: від Відкритого акціонерного товариства "Агротранстехсервіс" - Шкрабалюк Ю.В., дов. б/н від 26.07.2012 року,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 04.10.2012 року у справі №16/34/2012/5003 (суддя - Нешик О.С.) у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Агротранстехсервіс" (далі - ВАТ "Агротранстехсервіс") до Приватного підприємства "Виробничо-торгова фірма "Агропромселбуд" (далі - ПП "Виробничо-торгова фірма "Агропромселбуд") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Віктор" (далі - ТОВ "Торговий дім "Віктор") про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини майнового комплексу, укладеного 08.11.2006 року між ТОВ "Торговий дім "Віктор" та ПП "Виробничо-торгова фірма "Агропромселбуд" відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного господарського від 06.12.2012 року у справі № 16/34/2012/5003 (головуючий суддя - Бригинець Л.М., суддя - Демидюк О.О., суддя - Огороднік К.М.) апеляційну скаргу ВАТ "Агротранстехсервіс" на рішення господарського суду Вінницької області від 04.10.2012 року у справі № 16/34/2012/5003 залишено без задоволення. Рішення господарського суду Вінницької області від 04.10.2012 року у справі № 16/34/2012/5003 залишено без змін.
Не погоджуючись із прийнятими судовими актами попередніх інстанцій, ВАТ "Агротранстехсервіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 04.10.2012 року та постанову Рівненського апеляційного господарського від 06.12.2012 року у справі № 16/34/2012/5003 і прийняти нове рішення, яким визнати недійсним договір купівлі-продажу майнового комплексу, що посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Марунько О.Г., укладений 08.11.2006 року між ТОВ "Торговий дім "Віктор" та ПП "Виробничо-торгова фірма "Агропромселбуд".
В обґрунтування доводів касаційної скарги ВАТ "Агротранстехсервіс" вказує на те, що судові рішення попередніх інстанцій не відповідають вимогам постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6. Зокрема, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про те, що у позивача ВАТ "Агротранстехсервіс" відсутні підстави для звернення з позовом про визнання недійсним вказаного договору та про те, що ВАТ "Агротранстехсервіс" є неналежним позивачем у даному спорі.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, вважаючи своє право порушеним, ВАТ "Агротранстехсервіс" в липні 2012 року звернулось до господарського суду Вінницької області з позовною заявою, в якій просило визнати недійсним договір купівлі-продажу частини майнового комплексу, укладений 08.11.2006 року між ТОВ "Торговий дім "Віктор" та ПП "Виробничо-торгова фірма "Агропромселбуд".
За результатами розгляду справи № 16/34/2012/5003 місцевим господарським судом 04.10.2012 року прийнято рішення, в якому суд дійшов висновку, що у позивача відсутні підстави для звернення з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 08.11.2006 року, укладеного між ТОВ "Торговий дім "Віктор" та ПП "Виробничо-торгова фірма "Агропромселбуд", оскільки позивач не є стороною оспорюваного ним договору.
Суд апеляційної інстанції залишив рішення господарського суду Вінницької області від 04.10.2012 року у даній справі без змін, вказавши на те, що позивачем невірно обрано такий спосіб захисту своїх прав та законних інтересів як звернення з позовом про визнання правочину недійсним, оскільки захист його прав можливий шляхом подання віндикаційного позову.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з такого.
Ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 ЦК України.
Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Ст. 216 ЦК України передбачено загальні наслідки недійсності правочину - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а згідно зі ст. 236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача.
Відповідно до ст. 216 ЦК України кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Тобто, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 216 ЦК України, наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину.
Таким чином, визнання недійсним спірного договору не призведе до захисту прав позивача, навіть якщо судом буде встановлено факт такого порушення, оскільки застосування наслідків недійсності угоди не поширюється на права позивача.
Отже, позов про визнання договору недійсним, в якому позивач не був стороною, не є способом захисту його порушеного права.
Проте, позивач не позбавлений права на звернення до суду за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав при наявності підстав, передбачених законом.
Так, ЦК України передбачено засади захисту права власності. Зокрема, ст. 387 ЦК України власнику надано право витребувати майно із чужого незаконного володіння.
Згідно з п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.
Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.
Отже, захист прав особи, яка вважає себе власником майна можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову, якщо є підстави, встановлені статтею 388 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Оскільки добросовісне набуття в розумінні ст. 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відмовили в позові та дійшли правильного висновку, що права особи, яка є власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсним правочину, стороною в якому така особа не є, оскільки результатом задоволення такого позову може бути застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ст. 216 ЦК України, які стосуються сторін правочину і не поширюються на права позивача.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або в постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, у зв'язку з чим підстав для скасування вказаних рішення та постанови не вбачається.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Агротранстехсервіс" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Вінницької області від 04.10.2012 року та постанову Рівненського апеляційного господарського від 06.12.2012 року у справі № 16/34/2012/5003 залишити без змін.
Головуючий М.І. Хандурін
Судді О.В. Білошкап
В.Я.Погребняк