Справа № 22-ц-6829/12 Головуючий у І інстанції Гапоненко А.П.

Провадження № 22-ц/780/421/13 Доповідач у 2 інстанції Данілов О.М.

Категорія 36 18.02.2013

??????????????????????????????

УХВАЛА

Іменем України

14 лютого 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді Мережко М.В.,

суддів: Данілова О.М., Суханової Є.М.,

при секретарі: Цицюрському А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Друга Білоцерківська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім'єю понад п'ять років, визнання спадкоємцем за законом четвертої черги, визнання права на спадкування за законом разом із спадкоємцями першої черги та поновлення строку для прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 з яким вона була знайома з 2001 року, а з початку 2002 року перебувала з ним у фактичних сімейних стосунках, проживали в одній квартирі, мали спільний сімейний бюджет, брали спільно кредити і їх сплачували. Після смерті ОСОБА_4 позивач здійснила його поховання за власні кошти, тому просила суд встановити щодо неї - ОСОБА_2 факт проживання понад п'ять років однією сім'єю з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлим ІНФОРМАЦІЯ_2, в період з 2002 року по ІНФОРМАЦІЯ_2; визнати все майно яке належало на день смерті ОСОБА_6 спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та її - ОСОБА_2; визнати її спадкоємцем майна ОСОБА_4, за законом четвертої черги та визнати за нею право на спадкування майна ОСОБА_4 разом із спадкоємцями першої черги.

Під час розгляду справи позивач та її представник уточнили свої позовні вимоги, просили суд встановити щодо позивача ОСОБА_2 факт проживання понад п'ять років однією сім'єю з ОСОБА_6 в період з 2002 року по ІНФОРМАЦІЯ_2, решту позовних вимог залишити без розгляду.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду від 10 жовтня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання всього майна, яке належало на день смерті ОСОБА_6 спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та її - ОСОБА_2; визнання позивача спадкоємцем майна ОСОБА_4, за законом четвертої черги та визнання за позивачем права на спадкування майна ОСОБА_4 разом із спадкоємцями першої черги - залишено без розгляду.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та ухвалити нове, яким її позов задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції посилався на ст.ст. 3, 74 СК України та виходив з того, що 30 листопада 2011 року помер ОСОБА_6, який на час смерті проживав у належній йому на праві власності квартирі згідно договору купівлі-продажу від 30.08.2003 року. Також померлий був власником автомобіля ВАЗ-2104, придбаний 17.04.2001 року та мав гараж у гаражному кооперативі з 2006 року.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що правовідносини в частині придбання спадкового майна, а саме квартири та автомобіля, виникли під час дії Кодексу про шлюб та сім'ю УРСР, який не регулював відносин між чоловіком та жінкою, що знаходились у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу.

Судом першої інстанції також встановлено, що померлий ОСОБА_6 до травня місяця 2008 року підтримував сімейні стосунки з ОСОБА_7, яка як свідок підтвердила дану обставину. Також зазначений факт підтвердили свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9., ОСОБА_10, ОСОБА_11

Крім того, суд в рішенні вказав, що покази свідка ОСОБА_12 не є тим доказом, який би беззаперечно свідчив про факт проживання позивачки ОСОБА_2 та ОСОБА_6 саме однією сім'єю та про наявність між ними взаємних прав та обов'язків.

Судом першої інстанції оцінено критично як докази, надані сторонами фотографії із зображенням померлого ОСОБА_6, оскільки на фотографіях відсутні дати зйомок і вони можуть свідчити лише про знайомство та спілкування померлого з певними особами і не можуть підтвердити або спростувати будь-які обставини по справі.

Зазначені обставини встановлені судом на підставі пояснень сторін, показань свідків, письмових доказів, яким суд дав належну правову оцінку відповідно до вимог ст.ст. 192, 212 ЦПК України

Згідно ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 3 СК України, судом першої інстанції повно встановлені фактичні обставини справи на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів та вірно враховані обставини, про те, що існували відносини позивачки з померлим, яка прийняла участь в похоронах і несла певні витрати. Разом з тим суд обґрунтовано прийшов до висновку, що такі відносини не можуть вважатись сімейними, оскільки спільно не проживали тривалий період часу, не було спільного побуту та бюджету, не мали спільних прав та обов'язків.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про залишення позову без задоволення, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог, а наданим доказом суд дав належну правову оцінку.

Колегія суддів вважає, що обставини справи встановлені вірно та відповідають вимогам процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла до висновку, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав викладених в апеляційній скарзі, яку необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст.303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя:

Судді: