№ справа:0101/2809/2012Головуючий суду першої інстанції:Ізотенко Денис Олександрович

№ провадження:11/0190/2269/2012Доповідач суду апеляційної інстанції:Трясун Ю. Р.

__________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2012 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіТрясуна Ю.Р.,

Суддів Корольова М.П., Радіонова І.І.

За участю прокурораСулейманової Д.Н.,

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7

вироком Алуштинського міського суду АР Крим від 15 жовтня 2012 року

ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. Партеніт м. Алушти, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1., не судимий;

визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.152 ч.3 КК України та йому призначене покарання у виді 7 років позбавлення волі.

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з вироком, 05.08.2011 року в період часу з 22 години до 23 години 45 хвилин ОСОБА_7, знаходячись в житловій кімнаті квартири АДРЕСА_1, висловлюючи погрози заподіяти тілесні ушкодження неповнолітній ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, із застосуванням фізичного насильства, що виразилося в утриманні потерпілої проти її волі, здійснив насильницький статевий акт з неповнолітньою ОСОБА_8

В апеляції захисник ОСОБА_6 просить вирок скасувати та виправдати ОСОБА_7

Свої доводи апелянт мотивує тим, що кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 152 КК України - зґвалтування неповнолітньої не підтверджується доказами, представленими органом досудового слідства та дослідженими судом.

Апелянт стверджує, що мотивувальна частина вироку, щодо дій ОСОБА_7 по утриманню потерпілої проти її волі, не містить даних про загрозу ножем.

Також захисник вказує, що доказами у справі є свідчення потерпілої, суд повинен був критично оцінити факт загрози ножем, оскільки її показання в ході досудового слідства у частині насильницьких дій проти неї, суперечливі від свідчень, даних нею в ході судового слідства.

Апелянт зазначає, що матеріали кримінальної справи не містять ніяких процесуальних документів, що свідчать про розміри, форми, марку, назву сталі, з якої виготовлено ніж, яким, за словами потерпілої їй погрожував ОСОБА_7

Захисник вважає, що показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 про те, що зі слів потерпілої, їм стало відомо про зґвалтування з погрозою застосування ножа, не можуть бути достовірним доказом факту застосування насильства, оскільки свідчення потерпілої в цій частині носять суперечливий характер.

Суд не обґрунтовано не взяв до уваги доводи захисту про те, що ОСОБА_7 не знав, що потерпіла неповнолітня.

Показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12 про те, що відбулося нібито насильство у відношенні потерпілої, дані зі слів потерпілої, що також не свідчить про їх достовірність.

На думку апелянта, у вироку суд не відобразив, що при наявності протиріч в свідченні ОСОБА_7 судом дана оцінка його показаннями в ході досудового слідства, про те, що статевий контакт з потерпілою відбувся з її згоди, показання дані ним у ході досудового слідства судом не оголошувалися.

Заслухавши доповідача, провівши судові дебати, в яких прокурор просив вирок залишити без зміни, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи, викладені в апеляції, колегія суддів прийшла до висновку, що колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляції захисника є необґрунтованими і вона не може бути задоволена з наступних підстав.

Доводи захисника про те, що ОСОБА_7 не скоював насильницькі дії щодо неповнолітньої ОСОБА_8, є безпідставними, оскільки вони спростовуються дослідженими судом доказами, яким суд дав належну оцінку.

Вина засудженого ОСОБА_7 в скоєнні злочину, передбаченого ст.152 ч.3 КК України підтверджується зібраними в ході досудового та судового слідства доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_8 в ході досудового слідства пояснила, що ОСОБА_7 погрожуючи ножем, зґвалтував її (а.с. 17-18).

При проведенні очної ставки потерпіла пояснила, що ОСОБА_7 погрожував їй насильством, ножа у нього не бачила (т.1 а.с.184-187).

При додатковому допиті ОСОБА_8 пояснила, що не говорила ОСОБА_7 про те, що вона неповнолітня, а також підтвердила відсутність у нього ножа в момент скоєння злочину (т.1 а.с.188).

В судовому засіданні потерпіла підтвердила показання, дані нею при її допиті як потерпілої, пояснивши, що змінила свідчення тому, що їй стало шкода ОСОБА_7, і тим самим вона хотіла пом'якшити йому покарання (т.2 а.с. 71-73).

Суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги саме ті свідчення, які потерпіла давала вході судового слідства щодо того, що вона повідомляла ОСОБА_7 свій вік в ході телефонної розмови, оскільки дані показання узгоджуються показаннями свідка ОСОБА_9, яка підтвердила факт того, що потерпіла дійсно розмовляла по телефону з ОСОБА_7 та повідомила йому свій вік.

Свідчення потерпілої підтверджуються іншими доказами, які були досліджені судом, та яким суд дав належну оцінку.

Так, згідно висновку експерта, на тілі потерпілої ОСОБА_8 виявлені легкі тілесні ушкодження, які утворилися не виключено 05.08.2011 року (т.1 а.с. 31-32).

Крім того, згідно з актом амбулаторної судово-психологічної експертизи ОСОБА_8 могла розуміти характер і значення вчинених з нею дій, проте не могла чинити активного опору, так як знаходилася в стані страху. У ОСОБА_8 не має ознак підвищеної сугестивності і ознак підвищеної схильності до фантазування (т.1 а.с.44-46).

Враховуючи вищевикладені обставини, підстав ставити під сумнів достовірність зібраних доказів колегією суддів не вбачається.

Таким чином, встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обсяг і доведеність вини засудженого ОСОБА_7 та правильно кваліфікував його дії за 152 ч.3 КК України, як статеві зносини із застосуванням фізичного насильства та погрози його застосування (зґвалтування), вчинене щодо неповнолітньої.

Призначаючи покарання ОСОБА_7, суд врахував особу засудженого, обставини, що пом'якшують покарання, ступінь тяжкості скоєного злочину, яке згідно ст. 12 КК України відноситься к категорії особливо тяжким, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання, і призначив законне так обґрунтоване мінімальне покарання, яке достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з викладеного, підстав для скасування вироку колегія суддів не вбачає.

Керуючись п. 11 перехідних положень КПК України (в ред. 2012 р.) ст. ст. 365-366 КПК України (в ред.1960 року), колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляцію захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Вирок Алуштинського міського суду АР Крим від 15 жовтня 2012 року у відношенні ОСОБА_7 залишити без зміни.

Судді

Трясун Ю.Р. Радіонов І.І. Корольов М.П.