№ справа:118/2867/2012Головуючий суду першої інстанції:Сердюк Олександр Сергійович

№ провадження:11/0190/1673/2012Доповідач суду апеляційної інстанції:Трясун Ю. Р.

__________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіТрясуна Ю.Р.,

СуддівКорольова М.П., Тіщенко О.І.,

За участю прокурораСулейманової Д.Н.,

при секретарі захисника - представника потерпілого - засудженого - Солодовник Т.С., адвоката ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_9 та потерпілого ОСОБА_10 на вирок Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 10 липня 2012 року, яким

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Білогірська АР Крим, громадянин України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимий,

визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 386 КК України та йому призначено покарання у вигляді арешту строком на 4 (чотири) місяці 4 (чотири) дні.

Суд відмовив у задоволенні цивільних позовів потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12

Вирішено питання щодо речових доказів,

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку, ОСОБА_9, діючи за попередньою змовою з іншою особою, за даними досудового слідства його батьком ОСОБА_13, матеріали справи відносно якого виділені в окреме провадження, з метою примушення потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_10 до відмови від раніше даних ними показань проти ОСОБА_14, та давання завідомо неправдивих показань на користь ОСОБА_14, в середині липня 2011 року в денний час прибули за місцем проживання потерпілого ОСОБА_11, за адресою: АДРЕСА_3, де інша особа почала пропонувати ОСОБА_11, у разі зміни показань, виплатити 10000 гривень, висловлював погрози про застосування фізичного насильства до нього та членів його родини, а також погрожував позбавленням життя.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_9 та інша особа 12 листопада 2011 року близько 13 години в м. Білогірську біля магазину «Техніка», розташованого по вул. Нижньогірській зустріли ОСОБА_10 Інша особа висловлювала погрози на адресу ОСОБА_10 і членів його сім'ї, а також погрожувала вбивством. Потім спільно з ОСОБА_9 вони побили ОСОБА_10, завдаючи йому ударів руками та ногами по обличчю та тулубу, заподіявши потерпілому легкі тілесні ушкодження, які не спричинили за собою короткочасного розладу здоров'я.

В апеляції засуджений ОСОБА_9 просить вирок суду скасувати у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст. 386 КК України.

Свої доводи засуджений мотивує тим, що йому незаконно був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки він не ухилявся від слідства, проживав за адресою реєстрації своєї дружини, однак, за цією адресою перевірка не проводилась.

На думку апелянта, обвинувачення, яке йому інкримінується ґрунтується на надуманих підставах, тому що потерпілий ОСОБА_11 при проведені очної ставки (а.с.121-125) заявив про відсутність претензій з його боку до ОСОБА_9, заяву до СБУ він написав за пропозицією ОСОБА_10, який розповів про його побиття сином та батьком ОСОБА_9. У суді ОСОБА_11 також заявив, що ніхто йому не погрожував, претензій к ОСОБА_9 він не має.

Також, у матеріалах справи є висновок судово-медичного експерта (а.с. 108-110), згідно з яким у ОСОБА_10 при огляді жодного тілесного ушкодження не виявлено, однак, якщо двоє чоловіків побили людину руками та ногами, то мають бути які-небудь тілесні ушкодження. При цьому, допитаний у судовому засіданні лікар-нейрохірург ОСОБА_17 пояснив, що при огляді 14.11.2011 р. ніяких тілесних ушкоджень у ОСОБА_10 він не виявив.

Засуджений вважає, що на потерпілого ОСОБА_10 вчинявся тиск з боку працівників правоохоронних органів, тому що 23.12.2011 р. потерпілий направив до прокуратури клопотання про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_9, зазначивши, що обвинувачення інкриміновані ОСОБА_9 не підтримує, претензій до нього не має, але у той же день при його допиті слідчим прокуратури ОСОБА_18 ОСОБА_10 дав інші показання. Крім того, у судовому засіданні ОСОБА_10 наполягав на тому, що ОСОБА_9 йому не погрожував.

Апелянт стверджує, що 12.11.2011 р. він був дійсно присутній при конфлікті між його батьком та ОСОБА_10, однак, це має позитивну сторону, оскільки він припинив конфлікт між ними.

Також ОСОБА_9 вказує на свій незадовільний стан здоров'я та інші дані про особу, однак не зазначає в апеляції задля чого він зробив ці посилання.

В апеляції потерпілий ОСОБА_10 просить вирок скасувати та постановити новий вирок, посилаючись на однобічність, неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

ОСОБА_10 вказує, що потерпілим себе за цією кримінальною справою не вважає та обвинувачення не підтримує.

На думку потерпілого, при проведенні досудового та судового слідства достовірно не встановлено місце скоєння злочину за його епізодом, а спосіб вчинення злочину викладено як припущення.

Апелянт звертає увагу на те, що єдиний очевидець події ОСОБА_19 не була допита у судовому засіданні, крім того, за участю зазначеного свідка не були проведені впізнання та очна ставка.

Також ОСОБА_10 вказує, що всі інші свідки не були очевидцями чого-небудь, а свідчення про обставини справи дають на підставі припущень та невстановлених і неперевірених слідством джерел. А саме,показання свідка ОСОБА_20

Потерпілий вважає, що суд порушив норму кримінально-процесуального законодавства, яка забороняє суду вдаватись до розгляду щодо проведення досудового слідства, визнавши осіб ОСОБА_18, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 свідками, оскільки вони є службовими особами, які приймали участь у досудовому слідстві та не є особами, яким відомо щось про обставини справи.

Крім того, вирок постановлено з порушення процесуального законодавства у частині вирішення цивільних позовів потерпілих, розглянувши їх по суті та відмовивши в їх задоволені, суд позбавив потерпілих права на звернення з цивільними позовами у порядку цивільного судочинства.

У запереченнях на апеляцію засудженого ОСОБА_9, прокурор, який брав участь при розгляді справи в суді першої інстанції, просить апеляцію залишити без задоволення, а вирок - без зміни, посилаючись на те, що винність засудженого доказана зібраними досудовим слідством доказами, допитані у суді потерпілі та свідки підтвердили свої свідчення, які дали на досудовому слідстві та повідомили про обставини скоєного ОСОБА_9 злочину.

Заслухавши доповідача, провівши судові дебати, в яких засуджений ОСОБА_9, захисник ОСОБА_7 та представник потерпілого ОСОБА_8 підтримали вимоги апеляцій засудженого та потерпілого ОСОБА_10 та просили вирок скасувати, прокурор заперечував проти апеляцій та просив залишити вирок без змін, останнє слово засудженого, в якому він просив закрити кримінальну справу щодо нього, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляціях, колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та його висновок про винність ОСОБА_9 у скоєнні інкримінованого йому злочину, відповідає сукупності зібраних у справі доказів, яким дана належна правова оцінка. Дії засудженого правильно кваліфіковані за ст. 386 УК України, а доводи апелянтів про те, що ОСОБА_9 не вчиняв вказаний злочин не знайшли свого підтвердження.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 15.11.2011 р. громадяни ОСОБА_10 та ОСОБА_11 звернулись до ГУ СБУ в АР Крим із заявами про погрози фізичної розправи з боку ОСОБА_9 та ОСОБА_13, які вимагали від них змінити свої свідчення по кримінальній справі щодо ОСОБА_14 на користь останнього (т. 1 а.с.17, 18).

У ході досудового слідства потерпілий ОСОБА_10 пояснив, що починаючи з першого судового засідання по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_14, його брат та батько неодноразово йому погрожували та вимагали, щоб він відмовився від своїх показань проти ОСОБА_14 12 листопада приблизно о 13 годині на вул.Нижньогірській у м. Білогірську біля нього зупинилась машина під керуванням ОСОБА_13, на пасажирському сидінні був його молодший син ОСОБА_9. ОСОБА_13 вийшов з машини та знову почав вимагати змінити свідчення, висловлював погрози на його адресу та адресу його родини. Він відмовив, після чого ОСОБА_13 завдав йому удар кулаком по носу, від чого він втратив рівновагу та намагався відштовхнути його від себе, у той саме час він отримав ще один удар кулаком по голові від його сина ОСОБА_9, після якого він знову втратив рівновагу та впав. Батько та син ОСОБА_9 почали завдавати йому, лежачому на землі, ударів ногами та руками в область грудної клітини та голови. У цей момент, повз проходила його знайома ОСОБА_19, яка закричала, що викличе міліцію. ОСОБА_9 припинили побиття та утекли на автомобілі. (т. 1 а.с. 85-89).

Будучи додатково допитаним старшим слідчим по ОВС прокуратури АР Крим ОСОБА_18 приблизно через місяць після першого допиту, потерпілий ОСОБА_10, у присутності начальника слідчого відділу прокуратури АР Крим, також дав докладні свідчення про обставини вчинення злочину проти нього ОСОБА_13 та ОСОБА_9 (т. 1 а.с. 96-98).

Однак, потім в ході досудового слідства потерпілий ОСОБА_10 змінив свої свідчення, просив закрити кримінальну справу щодо ОСОБА_9, оскільки претензій до нього не має, разом з тим, надавав по суті аналогічні свідчення раніше даним. Суд першої інстанції у вироку дав правильну оцінку зміненим свідченням потерпілого ОСОБА_10 та обґрунтовано визнав достовірними його первинні свідчення.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними посилання засудженого на те, що первинні свідчення потерпілого ОСОБА_10 про обставини злочину здобуті унаслідок психічного примусу з боку працівників правоохоронних органів, оскільки зазначені обставини були перевірені при апеляційному розгляді справи шляхом направлення прокуророві Автономної Республіки Крим судового доручення в порядку ст. 315-1 КПК України для проведення перевірки за заявою ОСОБА_10

Постановою прокурора слідчого відділу прокуратури АР Крим від 08.10.2012 р. у порушенні кримінальної справи за ст.ст. 364, 373 КК України за заявою ОСОБА_10 про застосування до нього недозволених методів ведення слідства з боку старшого слідчого з ОВСМ слідчого відділу прокуратури АР Крим ОСОБА_25 відмовлено на підставі п. 1 ст. 6 КПК України за відсутністю події злочину (матеріал перевірки № 178 пр-2012 а.м. 24-25).

Колегія суддів також вважає правдивими первинні свідчення потерпілого ОСОБА_10 і відносить їх до допустимих доказів, оскільки вони послідовні, логічні, дані ним добровільно і підтверджуються сукупністю інших досліджених судом доказів, які несуперечливі, об'єктивні і допустимі за способом збирання.

Крім того, первинні свідчення потерпілого ОСОБА_10 об'єктивно підтверджуються показаннями безпосереднього очевидця нападу на нього свідка ОСОБА_26, які були досліджені у судовому засіданні у порядку ст. 306 КПК України та з яких слідує, що 12.11.2011 р. приблизно о 13 годині вона йшла до своїх батьків. На вул. Нижньогірській у м.Білогірську побачила, як два чоловіка - один старший за віком, а другий - молодший, били третього, завдавали йому ударів руками та ногами. Третій хлопець, спочатку вона його не впізнала, руками закривав обличчя. Вона закричала, що викличе міліцію й чоловіки залишили хлопця. Коли вона підійшла ближче, то виявилось, що хлопець якого побили - це її знайомий ОСОБА_10 (т. 1 а.с. 136-138).

Колегія суддів вважає безпідставними доводи потерпілого про те, що суд необґрунтовано не допитав єдиного очевидця події ОСОБА_19, оскільки у судовому засіданні при з'ясуванні питання про можливість оголошення показань зазначеного свідка від учасників судового розгляду заперечень не надходило (т. 3 а.с. 15).

Також не заслуговують уваги посилання апелянта на те, що за участю свідка ОСОБА_19 повинні були провести впізнання та очну ставку з наступних підстав.

Згідно ст. 172 КПК України, слідчий вправі провести очну ставку між двома раніше допитаними особами, в показаннях яких є суперечності. Стаття 174 КПК України також надає право слідчому при необхідності провести пред'явлення особи для впізнання.

За таких обставин, проведення зазначених слідчих дій є не обов'язком слідчого, а його правом для встановлення об'єктивної істини по справі, однак, з матеріалів справи вбачається, що на момент допиту свідка ОСОБА_19 підстав для проведення очної ставки або впізнання за участю цієї особи не було. Також слід зазначити, що від учасників процесу клопотань з цього приводу не надходило. Тому колегія суддів вважає, що не проведення вказаних слідчих дій не є неповнотою досудового слідства.

Первинні свідчення потерпілого ОСОБА_10 також підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_20, свідчення якої були досліджені у судовому засіданні у порядку ст. 306 КПК України. У ході досудового слідства свідок ОСОБА_20 пояснила, що ОСОБА_10 приходиться їй чоловіком. Приблизно у листопаді 2011 року вона перебувала дома, до 14 години прийшов чоловік. Вона побачила, що у нього розпухнув ніс, садно на брові. Вона обробила тілесні ушкодження маззю та приклала лід. Чоловік повідомив їй, що недалеко від дому на нього напали два чоловіка: ОСОБА_9 та його батько, вони вимагали, щоб він забрав якусь заяву. Також чоловік сказав, що при інциденті була присутня дівчина на ім'я ОСОБА_19, яка зупинила його побиття, сказавши, що викличе міліцію (т. 1 а.с. 99-102).

Не знайшли свого підтвердження доводи потерпілого ОСОБА_10 про те, що суд необґрунтовано послався у вироку, як на доказ винності ОСОБА_9, на показання свідка ОСОБА_20, якій відомо про конфлікт з ОСОБА_9, із невстановлених і неперевірених слідством джерел, оскільки ОСОБА_20 стало відомо про побиття ОСОБА_10 з його слів. Відповідно до ст. 68 КПК України, якщо показання свідка базуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. Потерпілий ОСОБА_10 був неодноразово допитаний, як у ході досудового слідства, так і у судовому засіданні, тобто вищевказані вимоги закону були виконані належним чином. Показання зазначеного свідка послідовні, логічні, істотних суперечностей не мають, узгоджуються з іншими доказами у справі, також, судом не встановлено підстав для обмови засудженого вказаною особою, тому колегія суддів вважає їх достовірними.

Крім того, потерпілий ОСОБА_11 при допиті у судовому засіданні, підтвердивши свої свідчення, які він давав на досудовому слідстві, пояснив, що 25 червня 2011 року після судового засідання по кримінальній справі щодо брата ОСОБА_9 - ОСОБА_14, він із ОСОБА_10 по дорозі до дому зупинись у с. Цвіточне. Поряд з ними зупинився автомобіль під керуванням ОСОБА_9, на пасажирському сидінні був ОСОБА_13 останній казав йому, що необхідно відмовитись від раніше даних ним свідчень проти його сина ОСОБА_14, пропонував послуги адвоката, в іншому випадку вимагав повернути неіснуючий борг у розмірі 10000 доларів США. Потім він розмовляв з ОСОБА_10, про що він не чув. Приблизно через 2 тижня ОСОБА_9 та ОСОБА_13 приїхали до нього до дому. ОСОБА_13 почав пропонувати йому 10000 грн. за відмову від свідчень проти його сина. Він відмовив, після чого ОСОБА_13 просив передати ОСОБА_10, що, якщо він не змінить показання, то він позбавить того життя. Його дружині ОСОБА_9 погрожував тим, що якщо він не віддаси автомобіль «Хюндай», то у їх родини будуть проблеми. Його звільнили, автомобіль забрали, приписали борг у розмірі 10000 доларів США. Також йому стало відомо зі слів ОСОБА_10 про те, що у 2011 році, точну дату не пам'ятає, біля його дому, ОСОБА_9 та його батько напали на ОСОБА_10, побили його, за те що він відмовився змінити свої свідчення відносно ОСОБА_14 Крім того, вони погрожували дружині ОСОБА_10 по телефону. ОСОБА_10 казав, що йому завдали тілесні ушкодження у вигляді синця та подряпини на лобі, запропонував йому написати заяву до правоохоронних органів на ОСОБА_14, оскільки він (ОСОБА_11) наступний. Він злякався та написав заяву (т.3 а.с. 11-12).

Про об'єктивність висновків суду першої інстанції також свідчать інші докази у справі.

Відповідно до висновку судово-медичного експерта № 2861 від 27.12.2011 р., ОСОБА_10 спричинені тілесні ушкодження: забиття м'яких тканин голови (без вказівки розмірів, локалізації), що не спричинили короткочасного розладу здоров'я та які відносяться до легких тілесних ушкоджень. При цьому, для проведення зазначеної судово-медичної експертизи експерт витребував докладний витяг із журналу прийомного покою КРУ «КТМО «УК» на ім'я ОСОБА_10, з якого слідує, що крім консультації нейрохірурга йому зробили рентген черепа, ЕХО ЕС та на підставі даних обстеження був поставлений діагноз: забиття м'яких тканин голови.

У судовому засіданні суд першої інстанції допитав свідка ОСОБА_27, який працює лікарем-нейрохірургом у відділенні екстреної нейрохірургії КРУ «КТМО «УК» та чергував 14.11.2011 р. Він пояснив, що всі відомості відносно пацієнтів фіксуються у журналі, детальніше він не пам'ятає, оскільки за чергування він обстежує велику кількість пацієнтів (т. 3 а.с. 12-13). Також, ОСОБА_27 підтвердив свої показання, яки давав у ході досудового слідства, згідно з якими, саме він 14.11.2011 р. оглядав ОСОБА_10 Потерпілий скаржився на болі у місцях забиття на голові. Після огляду він встановив діагноз ОСОБА_10, відав йому довідку та направлення для спостереження у травмпункті міської лікарні № 6 (т. 1 а.с.113-114).

З урахуванням наведеного, колегія суддів не може прийняти до уваги доводи засудженого про відсутність у висновку судово-медичного експерта та у показаннях свідка ОСОБА_27 відомостей про наявність у ОСОБА_10 яких-небудь тілесних ушкоджень.

Твердження потерпілого про те, що суд порушив норму кримінально-процесуального законодавства, визнавши осіб ОСОБА_18, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 свідками є необґрунтованим, оскільки, згідно ст. 68 КПК України, як свідок може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі обставини, які відносяться до справи. Свідок може бути допитаний про обставини справи, які підлягають встановленню по даній справі, в тому числі про факти, що характеризують особу обвинуваченого. З матеріалів справи слідує, що суд першої інстанції провів допит вказаних свідків та дослідив їх показання у судовому засіданні з метою встановлення допустимості доказів по справі, а саме свідчень потерпілого ОСОБА_10, який змінив свої показання та заявив про застосування щодо нього недозволених методів ведення слідства.

Також слід зазначити, що ст. 69 КПК України містить перелік осіб, які не підлягають допиту як свідки та у коло яких, вищезазначені особи не входять.

Доводи засудженого про те, що йому незаконно був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою безпідставні, оскільки у матеріалах кримінальної справи є мотивована постанова суду про обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_9, з якою він ознайомлений, про що свідчить його підпис (т. 1 а.с. 169), однак, ні сам ОСОБА_9, ні його захисник не оскаржили зазначену постанову у встановленому законом порядку.

Немає й підстав вважати, що вирок постановлено з порушення процесуального законодавства у частині відмови у задоволенні цивільних позовів потерпілих, як це зазначає в апеляції потерпілий ОСОБА_10, оскільки з протоколу судового засідання слідує, що потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 відмовились від позовних вимог до ОСОБА_9 (т. 3 а.с. 12, 33).

З огляду на викладене, на думку колегії суддів, вирок постановлено відповідно до вимог ст.ст. 333-335 КПК України. Мотивувальна частина вироку містить формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу здійснення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину, також у вироку приведені докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкинув інші докази, що спростовує доводи потерпілого ОСОБА_10 про не встановлення достовірного місця скоєння злочину за його епізодом.

Покарання ОСОБА_9 призначене відповідно до вимог ст.ст. 65-67 КК України, відповідає вимогам кримінального закону та загальним принципам призначення покарання, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження здійснення ним нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставами для безумовного скасування чи зміни вироку не встановлено.

Керуючись ст. 362, 365, 366 УПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, -

УХВАЛИЛА:

Апеляції засудженого ОСОБА_9 та потерпілого ОСОБА_10 залишити без задоволення.

Вирок Сімферопольського районного суду АР Крим від 10 липня 2012 року відносно ОСОБА_9 - без зміни.

Судді

Ю.Р. Трясун М.П. Корольов О.І. Тіщенко