ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2013 р. Справа № 804/745/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши у письмовому провадженні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про стягнення 1725 грн. 52 коп., -
ВСТАНОВИВ:
11.01.2013 року Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області звернулося з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та просить стягнути з відповідача суму виплаченої позивачем допомоги на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію у розмірі 1725,52 грн. за 2012 рік.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до п. 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання від 04.03.2003р. № 5-4/4 підлягають відшкодуванню, зокрема, допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримала вищезазначену пенсію. Так, позивачем щомісячно проводиться виплата допомоги на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію згідно відповідних списків. Зазначені списки позивачем згідно до вимог вищевказаного Порядку направляються щомісячно до відповідача, але відповідачем безпідставно виключаються суми вищезазначених витрат. У зв'язку з наведеним у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по невключеним сумам виплаченої допомоги на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримала вищезазначену пенсію за 2012 рік в сумі 1725,52 грн. та яку позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак направив факсом клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні, без участі позивача, при цьому, у клопотанні зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.15).
Представник відповідача також надав заяву про проведення розгляду справи в письмовому провадженні та надав заперечення на позов в яких просить в позові відмовити посилаючись на те, що постановою КМУ від 11.07.2001р. № 826 та постановою правління Фонду від 06.03.2006р. № 13 передбачено, що витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Відповідно до п.4 Порядку, відшкодуванню підлягає допомоги на поховання лише в частині, що підлягає відшкодуванню Фондом від нещасних випадків згідно з Законом № 1105-ХІУ. За таких обставин відповідач вважає, що вимоги позивача суперечать чинному законодавству, оскільки в матеріалах справи відсутні акти обласної МСЕК про встановлення причинного зв'язку (встановлення, що смерть особи - ОСОБА_2 наступила по причині виробничої травми або професійного захворювання п.8,9, ст.34 Закону України № 1105-ХІУ).
Відповідно до ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи наведене, та те, що сторонами заявлене клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні, суд вважає за можливе розглянути дану справу у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами на підставі ч.4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у листопаді 2012 року ОСОБА_3 були виплачена допомога на поховання ОСОБА_2 смерть якого настала ІНФОРМАЦІЯ_1 та який отримував пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в сумі 1725,52 грн., що підтверджується відповідним списком померлих осіб та відповідною довідкою (а.с.7,9).
06.12.2012р. позивачем був складений акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, куди увійшла і зазначена сума (а.с.6).
Як зазначив позивач відповідач не прийняв до заліку виплачену суму на поховання ОСОБА_2 у розмірі 1725,52 грн., що, на думку позивача, є безпідставним у зв'язку з чим позивач просить стягнути зазначену суму заборгованості з відповідача.
Однак, такі доводи позивача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 25 Закону України «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» перелічені види соціальних послуг і матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням. Усі види страхування, крім медичного, включають допомогу на поховання. Так, зокрема, до пенсійного страхування входить допомога на поховання пенсіонерів, до страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, - допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві); до страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, допомога на поховання осіб,які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 5 частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того,хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
Згідно статті 21 цього Закону визначені соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Так, у разі настання страхового випадку він у встановленому законом порядку повинен, зокрема, своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачувати відповідні кошти йому або особам, які перебували на його утриманні; організовувати поховання померлого, відшкодовувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Відповідно до частини восьмої статті 34 зазначеного Закону у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі - Порядок), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року № 826, регулює питання відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків таких витрат страхувальнику або сім'ї застрахованого чи іншій особі, яка здійснювала поховання потерпілого, на організацію поховання та пов'язаних з цим ритуальних послуг. Витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких наведено Кабінетом Міністрів України (пункт 2 Порядку). Організація поховання працівника, який загинув на виробництві або помер у лікарні під час лікування отриманої на виробництві травми, проводиться страхувальником (пункт 5 Порядку).
Згідно з абзацом 2 частини 9 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.
Зі змісту частини четвертої статті 26 Закону України «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», частини другої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» вбачається: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика та відшкодувати понесені ним витрати.
Аналіз норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб, та зазначеного вище Порядку, затвердженого на виконання частини восьмої статті 34 цього Закону, дає підстави вважати, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Виходячи з наведеного, слід дійти висновку про те, що допомога на поховання відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків тільки у разі настання смерті за наслідками отриманого нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що підтверджується висновками спеціальних медичних закладів.
Згідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Як встановлено судом із наданих документів, позивачем не надано доказів на підтвердження причинного зв'язку смерті гр. ОСОБА_2 із отриманих каліцтвом.
При цьому, слід зазначити, що положення пункту 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697, яким зобов'язано Фонд відшкодувати ПФУ витрати на допомогу на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, котра отримувала пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суперечить положенням Закону №1105-ІУ. Так, зокрема, стаття 21 цього Закону пов'язує виникнення такого обов'язку у Фонду зі смертю працівника, а не з отриманням померлим, який не працював, зазначеної вище пенсії.
Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний Суд України у своїй ухвалі від 20.11.2012р. № К/9991/59161/12, а також і Верховний Суд України у своїх постановах від 23.05.2011р. та від 30.10.2012р. (а.с.20-22, 24-32).
Частиною 1 ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
За таких обставин, у адміністративного суду відсутні правові підстави для задоволення даного позову.
Керуючись ст.ст. 2-11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про стягнення 1725 грн. 52 коп. - відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва