Справа № 0417/15876/2012
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
06 лютого 2013 року
Справа № 2 /202/744/2013
06 лютого 2013 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Колесніченко О.В.,
при секретарі Абаровському І.О.,
за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2012 року ОСОБА_1 пред’явив через суд зазначений позов до СУЕП у формі ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД» на предмет захисту свого права на працю з підстав незаконного звільнення з посади водія-експедитора регіонального аптечного складу №8 за п.4 ст. 40 КЗпП України наказом №75-к від 18 червня 2012 року, вважаючи його таким через відсутність факту прогулу 11-14 червня 2012 року, оскільки у ці дні він виходив на роботу, виконував завдання, про відсутність 11 червня 2012 року протягом 10-14 годин з метою ремонту автомобіля він повідомляв усно заступника директора ОСОБА_3, після чого його не допустили до роботи 12, 13 та 14 червня 2012 року, змусили написати пояснювальну і наказом від 18 червня 2012 року звільнили, про що повідомили листом №176/115 від 19 червня 2012 року, в якому містилася також вимога з’явитися за трудовою книжкою, яку він разом з наказом отримав, коли прийшов на підприємство у липні 2012 року та дізнався про порушення своїх прав, проте через залишення без засобів до існування, моральний стрес та тяжку хворобу дружини, яка перебувала і перебуває на стаціонарному лікуванні з онкологічною хворобою, не зміг в установлений ст. 233 КЗпП України строк звернутися до суду, тому позивач, згідно уточнених позовних вимог, просив суд поновити строк для звернення до суду, визнати незаконним наказ №77-к від 18 червня 2012 року про його звільнення, поновити його на роботі на попередній посаді, стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 червня 2012 року по час поновлення на роботі та моральну шкоду в сумі 5000,00 грн., допустивши негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі, стягнення заробітної плати і моральної шкоди.
В судовому засіданні позивач підтримав позов у повному обсязі, наполягаючи на його задоволенні з наведених у позовній заяві підстав, пояснивши, що він розвозив медикаменти за виданим нарядом 10 червня 2012 року у неділю, після чого попередив телефоном заступника директора ОСОБА_3 про те, що він буде ремонтувати автомобіль приблизно з 1000 до 1400 години 11 червня 2012 року у зв’язку з чим буде відсутній у цей час з поважних причин. Після проведення ремонту автомобіля власним коштом у цей день він розвіз більшу частину товару, о 1700 поставив службовий автомобіль на підприємстві та поїхав в лікарню до онкологічно хворої дружини, якій терміново потрібні були ліки, проте наступного дня керівництво підприємства – заступник директора ОСОБА_3 та директор ОСОБА_4 розпорядилися наряд на розвезення товару йому не видавати, до роботи не допускати. 13 червня 2012 року він прийшов на роботу близько 700 ранку, але на територію підприємства його не пропустив охоронець, у зв’язку з чим він до 1600 перебував біля території складу у власному автомобілі, який заховав від сонця у лісонасадженнях. 14 червня 2012 року його на територію підприємства пропустили, змусили написати пояснення за відсутність 13 червня 2012 року, проте наряду на розвезення товару не видали і він цілий день провів на підприємстві, а 15 червня 2012 року на підприємство він допущений не був та через кілька днів отримав поштою повідомлення про необхідність з’явитися на підприємство за трудовою книжкою, яку він отримав у перших числах липня 2012 року. При цьому, керівництву підприємства достовірно було відомо, що у нього тяжко хвора дружина, яка перебуває на стаціонарному лікуванні та потребує постійного догляду, ліків, у зв’язку з чим він постійно змушений був відвідувати лікарню. Ця обставина стала також перешкодою для своєчасного звернення до суду з позовом. Таким чином ніякого прогулу він не вчинював, а звільнення проведено із порушенням вимог КЗпП України.
Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав у повному обсязі, заперечуючи тим, що позивач був звільнений у відповідності із вимогами КЗпП України наказом від 18 червня 2012 року №77-к з 12 червня 2012 року за прогул, вчинений 13 червня 2012 року, на підставі службових записок директора аптечного складу №8 ОСОБА_4, сторожа ОСОБА_5, пояснювальної ОСОБА_1 Будь-яких поважних причин відсутності на роботі 13 червня 2012 року позивач не навів, натомість з відеозапису камер спостереження вбачається, що 13 червня 2012 року він прийшов до пропускного пункту, відсканував електронним пропуском свій прихід на роботу і не заходячи через пропускний турнікет вийшов і поїхав в невідомому напрямку, що було визнано прогулом, за що 14 червня 2012 року відібрані пояснення та на підставі доповідних директора аптечного складу та охоронця був виданий наказ генеральним директором про звільнення 18 червня 2012 року. Посилання позивача на те, що він був відсутній 11 червня 2012 року на роботі з дозволу керівника аптечного складу у зв’язку з ремонтом власними силами службового автомобіля не відповідає дійсності, оскільки автомобілі відповідача перебувають на гарантійному обслуговуванні за договорами з ІП «АІС-Дніпропетровськ» та ТОВ «АТЛ», і про інші причини відсутності 11 червня 2012 оку на роботі позивач нікого не повідомляв. Крім того, рух автомобілів фіксується GPS навігаторами, якими фіксується час руху, простою, швидкість, інтенсивність руху, що і було зафіксовано 11 червня 2012 року, коли позивач не виконав завдання наряду на розвезення медикаментів в порушення своїх службових обов’язків. У зв’язку з цим, на 12 червня 2012 року та 13 червня 2012 року йому не видавали наряди на розвезення медикаментів, а він за характером своїх посадових обов’язків повинен був виконувати також і іншу роботу, зокрема, погрузку-вигрузку товару, що 12 червня 2012 року позивач і виконував, проте 13 червня 2012 року позивач проігнорував свої обов’язки та був відсутнім на робочому місці. 14 червня 2012 року позивач, перебуваючи на території складу вже не виконував ніяких робіт, в тому числі і погрузку-вигрузку товару, що зафіксовано камерами відеоспостереження на складі. У зв’язку з цим, представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Свідок ОСОБА_6, допитаний судом під присягою, в судовому засіданні показав, що працював раніше разом з позивачем на посаді водія в регіональному аптечному складі №8 СУЕП у формі ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД» і від інших співробітників йому стало відомо, що 12 червня 2012 року ОСОБА_1 не допустили до роботи, наряд на розвезення товару не видали і він допомагав погружати-вигружати товар в автомобілі іншим водіям, 13 червня 2012 року він бачив, що ОСОБА_7 прийшов до пропускного турнікету, проте охоронець вийшов, щось йому казав і після цього позивач змушений був піти, не проходячи на територію складу. 14 червня 2012 року бачив зранку, що позивача пропустили на підприємство, проте наряду на розведення товару не видали, він пробув на складі, писав пояснення, а потім його звільнили.
Свідок ОСОБА_3, допитаний судом під присягою, в судовому засіданні показав, що працює на посаді заступника директора по адміністративно-господарчій частині регіонального відділення СУЕП у формі ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД». 11 червня 2012 року позивача не було більше 6 годин робочого часу на роботі, оскільки останнє замовлення він виконав приблизно о 830 год., а близько 1500 год. він приїхав на склад, завдання наряду не виконав, в більшу частину аптек не розвіз медикаменти і про відсутність з поважних причин його не повідомив, зокрема, про те, що позивачу потрібно в лікарню до дружини чи ремонтувати автомобіль, у зв’язку з чим про цей випадок 12 червня 2012 року складена була доповідна записка директору складу. Через таку відсутність 11 червня 2012 року, з метою недопущення збитків підприємства, зіпсування товару медикаментів, наряд на розведення товару та маршрутний лист на позивача не виготовлявся на 12 червня 2012 року, а 13 червня 2012 року він прийшов на роботу, проте не заходячи на територію підприємства, електронним пропуском засвідчив свій прихід, та пішов, будучи відсутнім протягом усього дня без пояснення причин та місця знаходження. 14 червня 2012 року позивач прийшов на роботу, його допустили до робочого місця, відібрали пояснення, була складена доповідна записка за результатами чого генеральним директором в головному офісі товариства було прийнято рішення про звільнення позивача за прогул.
Свідок ОСОБА_5, допитаний судом під присягою, в судовому засіданні показав, що працює охоронцем в регіональному аптечному складі №8 СУЕП у формі ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД» з 03 листопада 2010 року. Під час його чергування, приблизно о 700 год. ранку 13 червня 2012 року, коли позивач прийшов на роботу, він йому ніяким чином не перешкоджав проходити через турнікет, привітався з ним зі свого робочого місця, проте він відсканувався пропуском, повернув турнікет, що означало, що співробітник пройшов на територію складу, однак сам на територію підприємства не пішов, а вийшов, сів у власний автомобіль біля ганку та поїхав у невідомому напрямку. Саме ці обставини ним були викладені у доповідній від 13 червня 2012 року.
Суд, заслухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.
Матеріалами справи встановлено, що наказом СП «Оптіма-Фарм ЛТД» №45 від 16 березня 2011 року ОСОБА_7 прийнятий на роботу на посаду водія-експедитора регіонального аптечного складу у м. Дніпропетровськ, про що в трудовій книжці зроблено запис №9, копія якої долучена до матеріалів справи (а.с.8).
Наказом генерального директора Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» №77-к від 18 червня 2012 року ОСОБА_1, водія-експедитора аптечного складу №8 Дніпропетровський звільнено 12 червня 2012 року за прогул без поважних причин за п.4 ст. 40 КЗпП України, з виплатою йому грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку (а.с. 7), про що внесено у трудову книжку запис №10 (а.с.8).
Відповідно до акту від 04 липня 2012 року, складеного директором аптечного складу ОСОБА_4, заступником директора по АГЧ ОСОБА_3, механіком ОСОБА_8, трудову книжку та наказ про звільнення ОСОБА_1 отримав 04 липня 2012 року. Позивач визнав у судовому засіданні обставини отримання трудової книжки 04 липня 2012 року, одразу коли він зміг з’явитися на підприємство після повідомлення його поштою про це 19 червня 2012 року, а відтак, за правилами ст. 61 ЦПК України ці обставини доказуванню не підлягають. Крім того, позивач визнав у судовому засіданні належне проведення розрахунку по виплатам при звільненні, що також узгоджується з наявною в матеріалах справи довідкою про доходи від 23 жовтня 2012 року (а.с.14)
Згідно з вимогами ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.
При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (ч.3 ст. 149 КЗпП України).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 22 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пунктом 1 статті 41 КЗпП, чи дотримані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Таким чином, крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є встановлення поважності причин відсутності.
Відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку, затверджених наказом генерального директора СП «Оптіма-Фарм ЛТД» №16 від 23 квітня 2003 року режим роботи визначений не більше 40 годин на тиждень з 900 до 1800 год. з понеділка по п’ятницю з обідньою перервою з 1300 год. до 1400 год. (а.с. 108-117).
Відповідно до посадової інструкції водія-експедитора регіонального аптечного складу м. Дніпропетровськ СП «Оптіма-Фарм, ЛТД», затвердженої наказом генерального директора №19 від 06 січня 2010 року умови роботи водія-експедитора визначаються у відповідності з Правилами внутрішнього трудового розпорядку по підприємству. З даною інструкцією позивач ознайомлений під розпис 16 березня 2011 року (а.с.77-78).
В судовому засіданні позивач визнав обставини своєї відсутності протягом усього робочого дня 13 червня 2012 року з 700 год. на території підприємства та невиконання у цей день будь-яких робіт.
Разом з тим, з’ясовуючи причини такої відсутності на роботі позивача, суд з доводами позивача про його відсторонення, заборону пропуску його на територію підприємства та недопущення до роботи у зв’язку з невидачею маршрутного листа (наряду) погодитись не може, оскільки такі в судовому засіданні підтвердження не знайшли і спростовуються дослідженими безпосередньо доказами. Так, з проглянутого у судовому засіданні відеозапису з камер відеоспостереження за 13 червня 2012 року з 7:00:00 год. до 7:00:55 год., долученого на СД-носії до матеріалів справи (а.с.45) встановлено, що позивач у цей час зафіксував свій прихід на роботу, просканувавши електронну картку на турнікеті входу біля приміщення охорони, повернув турнікет у зворотньому від себе напрямку, проте не пройшов далі на територію підприємства, а пішов назад, зазначивши охоронцю, що він поїхав. Посилання позивача на те, що перед тим як він підійшов до турнікету охоронець ОСОБА_5 повідомив про розпорядження не пропускати його на роботу, підтвердження доказами не знайшли, а з відеозапису вбачається, що ОСОБА_7, підійшовши до турнікету усно привітався з охоронцем, який був у приміщенні кабінки і до позивача не підходив.
Крім того, в судовому засіданні не знайшли підтвердження письмовими доказами та показаннями свідків доводи позивача про відсторонення його від роботи, оскільки такий наказ не видавався по підприємству, ОСОБА_7 з ним не знайомили та від роботи у визначеному КЗпП України порядку він відсторонений не був, а сама по собі невидача маршрутного листа на позивача 12 червня 2012 року та 13 червня 2012 року, обставини чого не заперечувались представником відповідача, не свідчить про відсторонення від роботи позивача, оскільки відповідно до п. 2.2.11 посадової інструкції водія-експедитора регіонального аптечного складу м. Дніпропетровськ, затвердженої наказом генерального директора СП «Оптіма-Фарм, ЛТД» №19 від 06.01.2010 водій-експедитор зобов’язаний, серед іншого, здійснювати погрузку-вигрузку товару. Виконання цих трудових обов’язків протягом 12 червня 2012 року позивачем не заперечувалось та визнано відповідачем у судовому засіданні.
Виходячи з вимог статті 149 КЗпП і Правил внутрішнього трудового розпорядку, затверджених наказом генерального директора СП «Оптіма-Фарм ЛТД» №16 від 23 квітня 2003 року, від працівника, який допустив порушення трудової дисципліни, роботодавець чи керівник структурного підрозділу повинен вимагати подання письмових пояснень про таке порушення.
На виконання даних вимог директором аптечного складу №8 ОСОБА_4 14 червня 2012 року від позивача відібрані письмові пояснення, в яких причиною своєї відсутності на території підприємства з 700 год. до 1600 год. 13 червня 2012 року він зазначив те, що за розпорядженням директора ОСОБА_4 на пропускному пункті його не пропустив охоронець (а.с.24).
Відповідно до п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, день звільнення є останнім днем роботи.
Звідси, доводи позивача про те, що дата звільнення в наказі зазначена не правильно, суд до уваги не приймає, оскільки за встановлених обставин прогулу, вчиненого 13 червня 2012 року, останнім робочим днем, а відтак, і днем звільнення буде 12 червня 2012 року.
Посилання позивача на те, що 14 червня 2012 року він працював і саме цей день є останнім робочим днем, не відповідають обставинам справи, спростовуються поясненнями самого позивача, який в судовому засіданні пояснив, що 14 червня 2012 року він ніяких робіт не виконував, оскільки писав письмові пояснення, та спростовуються зібраними у справі доказами, зокрема, показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_6, відеозаписом з приміщення складу, проглянутого в судовому засіданні (а.с.84), з якого вбачається, що позивач ходить по складу, сидить за столом, пише на аркуші паперу, розмовляє з іншими водіями, будь-яких робіт за посадовими обов’язками не виконує.
Крім того, відповідно до ст.43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації.
Як встановлено у судовому засіданні та визнано сторонами, юридична особа відповідача СУЕП у формі ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД» має профспілкову організацію, однак позивач її членом ніколи не був, членських внесків не сплачував, а відтак, звільнення позивача проведено без згоди профспілки у відповідності із вимогами ст. 43-1 КЗпП України.
Розв’язуючи спір, суд не може прийняти доводи позивача про те, що причиною звільнення став конфлікт з приводу його відсутності 11 червня 2012 року на роботі через ремонт автомобіля у зв’язку з чим він не встиг розвезти товар по всіх аптеках, за що до нього безпідставно застосовано відсторонення від роботи, оскільки ніяких стягнень у відповідності зі ст.147 КЗпП України до позивача застосовано з цих підстав не було, одночасно, позивач не довів перед судом будь-якими належними та допустимим доказами і обставини проведення ремонту, вид такого ремонту, тривалість та вартість. Між тим, відповідно до вимог п.1.6 посадової інструкції водія-експедитора водій є матеріально-відповідальною особою та несе відповідальність за схоронність товару, погрузку, своєчасну доставку товару споживачу, однак, позивач 11 червня 2012 року не дотримався цих вимог, про що свідчить маршрутний лист №295606 від 11 червня 2012 року та записи показань системи CPS за 11 червня 2012 року, долучені до матеріалів справи в копії (а.с. 79-80, 81-82).
Одночасно суд не приймає і доводи позивача про те, що ремонт службового автомобіля водіями не передбачений у зв’язку з наявністю договорів та гарантійного обслуговування службових автомобілів, оскільки відповідно до п.2.2.52 посадової інструкції водія-експедитора, водій зобов’язаний проводити дрібний ремонт закріпленого за ним транспортного засобу.
За встановлених обставин звільнення позивача за п.4 ст.40 КЗпП України відбулося з додержанням вимог трудового законодавства, а позовні вимоги не знайшли підтвердження належними, допустимими, достатніми доказами за правилами ст.57-61, 63-65 ЦПК України, що зумовлює відмову у задоволенні позову.
Розглядаючи даний спір, судом були обговорені також доводи позивача про поважність причин пропуску строку, встановленого ст. 233 ЦПК України для звернення до суду з даним позовом через тяжку хворобу дружини ОСОБА_9, яка перебуває на постійному обліку як онкологічно-хвора з грудня 2011 року і у липні-серпні 2012 року проходила стаціонарне лікування, у зв’язку з чим суд приходить до висновку про наявність підстав для поновлення строку для звернення до суду з цим позовом.
За правилами ст. 88 ЦПК України судові витрати належить віднести на рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-64, 88, 209, 214, 215, 218, 222 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
ОСОБА_1 в задоволенні його позову до Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди – відмовити в повному обсязі.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
З повним текстом рішення особи, які беруть участь у справі можуть ознайомитись 11.02.2013.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий О.В. Колесніченко