Справа № 0417/17612/2012
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
12 лютого 2013 року
12 лютого 2013 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Колесніченко О.В.,
при секретарі Абаровському І.О.,
за участю представників позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 – ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2012 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідачів, посилаючись на те, що 21 січня 2012 року відповідач ОСОБА_4 на автомагістралі Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя, керуючи автомобілем «Ford Scorpio», днз 997-02АН, порушив ПДД України, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, та ОСОБА_1, як спільне сумісне майно подружжя. Вина відповідача у скоєнні ДТП встановлена постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2012 року. Висновком автотоварознавчого дослідження №2141 від 27 березня 2012 року визначено, що розмір завданих збитків внаслідок ДТП складає 130157,88 грн. На підставі наявного у ОСОБА_4 полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ПАТ «УСК «Гарант-Авто» позивачу ОСОБА_2 виплачено страхове відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 49000,00 грн., у відшкодуванні моральної шкоди, завданої ДТП, було відмовлено, а також відмовлено і ОСОБА_1, у відшкодуванні матеріальної шкоди та моральної шкоди, не зважаючи на те, що вона також є власником пошкодженого майна і є потерпілою, пережила стрес, лікувалась, тому позивачі, згідно уточнених позовних вимог, остаточно просили суд стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 залишок невідшкодованої йому матеріальної шкоди в розмірі 33167,88 грн., що включає також і вартість проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 850,00 грн. та витрати на транспортування автомобіля в сумі 1160,00 грн.; солідарно з ОСОБА_4 та ПАТ «УСК «Гарант-Авто» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану ДТП в сумі 50000,00 грн.; з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.; з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.; з ПАТ «УСК «Гарант-Авто» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.; солідарно з ОСОБА_4 та ПАТ «УСК «Гарант-Авто» на користь ОСОБА_2 1046,27 грн. судового збору та витрат на правову допомогу в сумі 5000,00 грн.; з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір, сплачений за заяву про забезпечення позову в розмірі 114,71 грн.
Представник позивачів ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі, з наведених у позовній заяві підстав.
Відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_6 позов не визнали у повному обсязі, заперечуючи тим, що висновок автотоварознавчого дослідження на предмет визначення вартості пошкоджень, завданих автомобілю відповідачів не відповідає вимогам чинного законодавства, тому не можна вважати його належним доказом розміру збитків на суму 130157,88 грн. Крім того, договір про проведення експертного автотоварознавчого дослідження не підписаний ОСОБА_2, тому є недійсним, як і не підписаний акт виконаних за цим договором робіт, а квитанція до прибуткового касового ордеру не містить дату, тому підстави для стягнення понесених за цим договором витрат в сумі 850,00 грн. відсутні. Також відсутні підстави для стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 10000,00 грн. на користь кожного, оскільки такий розмір не доведений будь-якими належними доказами, які б свідчили пов’язаність події ДТП з поданими суду медичними документами. З підстав недоведеності не підлягає задоволенню і вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 5000,00 грн.
Представник відповідача ПАТ «УСК «Гарант-Авто» ОСОБА_7, позов в частині вимог до ПАТ «УСК «Гарант-Авто» не визнав у повному обсязі, заперечуючи тим, що страховою компанією виплачене страхове відшкодування, на підставі полісу в межах ліміту за вирахуванням суми франшизи – 49000,00 грн. на відшкодування шкоди, завданої майну, належному позивачам на праві спільної сумісної власності, і подвійне відшкодування не передбачене Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Крім того, у відшкодуванні моральної шкоди, завданої пошкодженням майна позивачам було відмовлено, оскільки вказаним Законом таке відшкодування не передбачене.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача та представників відповідачів, дослідивши наявні письмові докази, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 21 лютого 2012 року водій ОСОБА_4 о 09-30 год., керуючи автомобілем «Ford Scorpio», днз 997-02АН на 433 км. + 960 м. а/д Н-08 Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя, порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху України, виїхав на зустрічну смугу руху, здійснивши зіткнення з автомобілем НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2
Данні обставини встановлені та підтверджуються постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2012 року про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення за ст. 124 КУпАП, яка набрала законної сили з постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2012 року (а.с.8, 9-10).
Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_8 застрахована була в ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» відповідно до полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/0788928 від 11 грудня 2011 року (а.с.69)
Згідно висновку спеціаліста експертного автотоварознавчого дослідження №2141 від 27 березня 2012 року вартість матеріального збитку, завданого з технічної точки зору володільцю автомобіля НОМЕР_1, пошкодженого внаслідок ДТП у цінах на момент складення експертизи становить 130157,88 грн. (а.с.11-17).
Відповідно до ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов’язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом. Така оцінка проводиться в порядку, передбаченому «Методикою товарознавчою експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів», затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092.
Суд у вирішенні даного спору, враховує висновки даного експертного дослідження на предмет визначення розміру завданих збитків на суму 130157,88 грн., та не приймає доводи відповідача ОСОБА_4 щодо невідповідності даного висновку вимогам діючого законодавства, оскільки відповідач не скористався роз’ясненим йому правом клопотати про проведення експертизи в судовому порядку, від проведення такої експертизи відмовився, інших доказів розміру завданих пошкодженням автомобіля в ДТП, у відповідності зі своїм обов’язком за ст. 10, 60 ЦПК України суду не надав.
Автомобіль «Міtsubishi ASX» днз АЕ3498ЕО, якому завдані механічні пошкодження внаслідок ДТП, зареєстрований 07 липня 2011 року за ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу САЕ790094, наявного в матеріалах справи в копії 9а.с.38).
Одночасно, виходячи з вимог ч.2 ст. 60 СК України, вказаний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1, оскільки придбаний під час шлюбу, в якому позивачі перебувають за даними свідоцтва про укладення шлюбу з 05 серпня 1972 року (а.с.7).
Відповідачем ПАТ «УСК «Гарант-Авто» прийнято рішення про виплату страхового відшкодування потерпілому ОСОБА_2 в розмірі 49000,00 грн. та таке відшкодування виплачене 12 червня 2012 року, що визнано сторонами у судовому засіданні. У виплаті страхового відшкодування, завданої майнової шкоди додатково ще і ОСОБА_1 відмовлено.
Розв’язуючи вимоги позивача ОСОБА_1В стосовно виплати їй ПАТ «УСК «Гарант-Авто» страхового відшкодування майнової шкоди в розмірі 50000,00 грн., спричиненої як співвласнику автомобіля, який пошкоджено внаслідок ДТП, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 368, ст. 369 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників.
Аналогічні норми містяться у ст. 63, 65 СК України, та зокрема, ч.1 ,ч.4 ст. 65 СК України визначають, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою, а договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про страхування» предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст.5 Закону).
Статтею 9 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
Відповідно до умов полісу, укладеного ОСОБА_4 з ПАТ «УСК «Гарант-Авто», розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50000,00 грн. на одного потерпілого.
Виходячи з наведеного, метою обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відшкодування шкоди, завданої майну внаслідок страхового випадку в межах страхової суми за полісом. При цьому, об’єктом страхування є саме майно потерпілих, а стосовно осіб самих потерпілих – їх життя та здоров’я.
Звідси, відшкодуванню підлягає шкода, завдана майну – автомобілю, власникам цього майна і в межах суми, встановленої договором (полісом). При цьому, суд виходить з того, що майно, якому заподіяна шкода, є спільною сумісною власністю і виплачена сума страхового відшкодування одному із подружжя – співвласника автомобіля, прийнята цим подружжям, а відтак, за наведеними правилами СК та ЦК України вважається, що за згодою іншого з подружжя, використана в інтересах сім’ї для відновлення спільного майна, таким чином, мета страхування досягнута і страховиком свій обов’язок згідно з Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виконаний у повному обсязі.
Одночасно, суд зважає на те, що відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж саме правопорушення, тому, зважаючи на те, що ПАТ «УСК «Гарант-Авто» виконано обов’язок з відшкодування завданої майну співвласників шкоди в межах суми, встановленої полісом, в задоволенні вимог ОСОБА_1 до ПАТ «УСК «Гарант-Авто» належить відмовити.
Крім цього, доводи позивачів стосовно протиправної відмови ПАТ «УСК «Гарант-Авто» відшкодувати як потерпілому ОСОБА_2 так і потерпілій ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану пошкодженням майна, суд до уваги не приймає оскільки така шкода не є об’єктом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за ст. 5 «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а відтак, відшкодуванню ПАТ «УСК «Гарант-Авто» не підлягає.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Ст.ст. 1187, 1188 ЦК України та роз’ясненнями наданими в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року (з послідуючими змінами) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одному з володільців підвищеної небезпеки з вини іншого - відшкодовується винним.
Статтею 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Як встановлено в судовому засіданні, розмір матеріальної шкоди, заподіяної пошкодженням автомобіля НОМЕР_1 визначений висновком автотоварознавчого дослідження, становить 130157,88 грн. (а.с.11-17). З них відшкодовано страховиком 49000,00 грн. та залишок невідшкодованої власникам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 шкоди становить 81157,88 грн.
З урахуванням норм вище наведених законів та з огляду на заявлені кожним із співвласників пошкодженого автомобіля позовні вимоги, винною у ДТП особою – відповідачем ОСОБА_4, належить сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в рівних частинах на користь кожного із співвласників.
Також підлягають відшкодуванню і витрати понесені на транспортування автомобіля з місця ДТП в розмірі 1160,00 грн., оскільки такі витрати підтверджені квитанцією №793756 від 21 січня 2012 року, актом виконаних робіт (а.с.35-36), а так само, витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 850,00 грн., що підтверджується фактичним виконанням такого висновку, квитанцією №2141 (а.с.29), договором на проведення такого дослідження від 27 лютого 2012 року (а.с.30), які ПАТ «УСК «Гарант-Авто» не відшкодувались за умовами договору (полісу), а відтак, підлягають відшкодуванню винною у ДТП особою – відповідачем ОСОБА_4, а його посилання на те, що даний договір є недійсним внаслідок відсутності підпису у договорі, не спростовують обставин з фактичного виконання таких робіт та їх оплати.
Разом з тим, суд розглядає справу згідно з вимогами ст. 11 ЦПК України лише в межах заявлених позовних вимог і позбавлений на власний розсуд виходити за ці межі. Звідси, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_4, на користь позивачів матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП підлягають частковому задоволенню. На користь ОСОБА_1 підлягає стягненню з ОСОБА_4 сума матеріальної шкоди в розмірі 40578,94 грн. (81157,88 грн./2 = 40578,94 грн.), та на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню з ОСОБА_4С, заявлена у позові сума матеріальної шкоди в розмірі 33167,88 грн., яка включає також заявлені витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 850,00 грн. та витрати на транспортування автомобіля – 1160,00 грн.
Крім того, відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої в наслідок порушення її права і така шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов’язана з розміром цього відшкодування.
За п.3 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Згідно вимог ст.1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, крім випадків, встановлених законом.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 5 постанови №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
За з’ясованих у справі обставин, суд приходить до висновку, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди кожному позивачу, як рівним співвласникам автомобіля, було заподіяно моральної шкоди, яка виразилась в негативних емоціях та стресі, пережитих під час дорожньо-транспортної пригоди; непоправній втраті часу проведеного на місці пригоди із моменту зіткнення, до оформлення співробітниками ДАІ всіх необхідних документів; душевних переживаннях, пов’язаних з пошкодженням майна, вишукуванням додаткового часу і додаткових зусиль для ремонту автомобіля, підготовки та подачі до суду необхідних документів з метою відшкодування завданої шкоди, а відтак, відповідачем ОСОБА_4 така шкода підлягає відшкодуванню, співмірним та достатнім розміром якої, виходячи з принципу розумності та справедливості, на переконання суду становитиме грошова сума в розмірі 500,00 грн. на користь кожного з позивачів.
Доводи позивача ОСОБА_2 про те, що внаслідок ДТП, заподіяно значної шкоди здоров’ю, через що він перебував на стаціонарному лікуванні, належними та допустимими доказами перед судом не підтверджені, оскільки подані медичні висновки з ОКБ ім. Мечникова про перебування на стаціонарному лікуванні у відділенні судинної нейрохірургії з 09 квітня 2012 року по 24 квітня 2012 року з діагнозом гіпертонічна хвороба, не встановлює наявність причинного зв’язку між даною хворобою та подією ДТП, яка сталась 21 січня 2012 року, тому вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої здоров’ю задоволенню не підлягають.
Що стосується вимог про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 5000 грн., суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Правове регулювання статусу особи, яка надає допомогу, передбачене ст.56 ЦПК.
Питання граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу регулюється Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».
З огляду на вказані вимоги закону, при вирішенні спору у частині стягнення витрат на правову допомогу, суд перевіряє, чи є особа фахівцем у галузі права та чи має вона право за законом на надання правової допомоги, чи надавала ця особа правову допомогу стороні як фахівець у галузі права.
Склад та розмір, пов’язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов’язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ).
Однак на підтвердження надання правової допомоги надано лише договір з ТОВ «ВП «Протект» про надання правової допомоги від 30 березня 2012 року. Доказів виконання послуг, сплати таких послуг до суду не надано, як і не надано доказів на підтвердження статусу фахівця в галузі права.
За правилами ст. 88 ЦПК України судові витрати розподіляються пропорційно задоволеним вимогам, та з огляду на сплату судового збору позивачем ОСОБА_2 за усі позовні вимоги, враховуючи і позивача ОСОБА_1, такі витрати підлягають стягненню на його користь з відповідача ОСОБА_4 пропорційно задоволеним вимогам в сумі 758,04 грн. Між тим, підстави для стягнення судового збору в розмірі 114,71 грн., сплаченого ОСОБА_2 за заяву про забезпечення позову, у суду відсутні, оскільки в задоволенні цієї заяви ухвалою суду від 12 лютого 2012 року було відмовлено.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 209, 212, 214-215, 218, 222, 88 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 33167,88 грн. (тридцять три тисячі сто шістдесят сім гривень 88 коп.)
Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 40578,94 грн. (сорок тисяч п’ятсот сімдесят вісім гривень 94 коп.).
Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4), кожного окремо, моральну шкоду в розмірі по 500,00 грн. (п’ятсот гривень).
В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) судовий збір загальним розміром 758,04 грн.
З повним текстом рішення особи, які брали участь у справі можуть ознайомитись 15.02.2013.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.В. Колесніченко