Справа № 22-9800/2006 р.                      Головуючий у 1 інстанції Карабан І.І.

Категорія   21                                                   Доповідач Санікова О.С.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2006 року                              Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Курило В.П.

суддів: Санікової О.С, Шамрило Л.Г.

при секретарі: Личкатій В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кіровське Донецької області на рішення Кіровського міського суду Донецької області від 8 вересня 2006 року за позовом ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кіровське  Донецької області про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кіровське Донецької області просить скасувати рішення Кіровського міського суду Донецької області від 8 вересня 2006 року, яким частково задоволені позовні вимоги позивача: стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кіровське Донецької області на відшкодування моральної шкоди 25 000 грн., - та постановити рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кіровське Донецької області посилається на те, що висновок МСЕК є підставою для відшкодування позивачу матеріальної шкоди і не підтверджує факт спричинення і відшкодування моральної шкоди; позивачем не надано інших переконливих доказів спричинення йому моральної шкоди; судом не враховано, що відділення виконавчої дирекції виплатило позивачу одноразову допомогу, виплачує щомісячні страхові виплати, тим самим виконуючи свої зобов'язання, передбачені законодавством. Крім того, Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинена дія статей Закону України „Про загальнообовязкове державне соціальне страхувння від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності", які передбачають виплату моральної шкоди.

Позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованним.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 1958 року по 2004 рік працював на підприємствах вугільної промисловості на підземних роботах у шкідливих умовах виробництва, у зв'язку з чим отримав професійні захворювання. 11 грудня 2003 року актом розслідування хронічного професійного захворювання у позивача встановлено професійне захворювання хронічна вертеброгенна попереко-крестцова радікулопатія; 2 березня 2005 року актом розслідування хронічного професійного захворювання у позивача встановлено професійне захворювання обструктивний бронхіт пилової етіології, емфізема легенів, легенева недостатність 1-11 ступеню. Висновком МСЕК від 8 січня 2004 року позивачу вперше встановлено 50% втрати професійної працездатності у зв'язку із захворюванням радікулопатією безстроково, він був визнаний інвалідом третьої групи; висновком МСЕК від 19 травня 2005 року позивачу встановлено 70% втрати професійної працездатності за сукупністю: 20 % вперше у зв'язку із професійним захворюванням обструктивним бронхітом і 50% вдруге.

Ушкодження здоров'я, заподіяне позивачу під час виконання ним трудових обов'язків, заподіює йому моральні страждання у зв'язку із фізичними стражданнями, оскільки порушені його нормальні життєві зв'язки внаслідок неможливості продовження активного суспільного життя; змінилися умови та звичний ритм життя; втрачена можливість займатися звичним для нього заняттям; порушени відносини з оточуючими людьми. Ушкодження здоров'я заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, тому втрата працездатності, що встановлена МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено, а встановлення стійкої втрати працездатності та інвалідності безстроково позбавляє позивача надії на відновлення здоров'я.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом ст.ст.1, 21, 28, 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.

Як вбачається з матеріалів справи захворювання ОСОБА_1 є професійними, про що складені акти розслідування професійного захворювання від 11 грудня 2003 року та 2 березня 2005 року. Висновком медичних органів від 2 грудня 2003 року позивачу встановлений діагноз: хронічна вертеброгенна попереко-крестцова радікулопатія в стадії затихаючого загострення з лівостороннім корешковим больовим м'язо-тонічним синдромом, а висновком від 4 лютого 2005 року встановлено діагноз: хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології, друга стадія, фаза загострення, емфізема легенів, легенева недостатність першого-другого ступеню. Висновком МСЕК від 8 січня 2004 року позивачу вперше встановлено 50% професійної працездатності у зв'язку із захворюванням радікулопатією; висновком МСЕК від 19 січня 2005 року позивачу встановлено 70 % втрати професійної працездатності за сукупністю: 20% вперше у зв'язку із захворюванням обструктивним бронхітом і 50% вдруге у зв'язку із захворюванням радікулопатією безстроково, він визнаний інвалідом третьої групи.

За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ушкодження здоров'я, а саме професійних захворювань. за нормами Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Суд правильно й з дотриманням вимог ч.З ст.34 Закону визначив розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з професійним захворюванням на користь позивача, урахувавши при цьому всі обставини по справі, в тому числі  характер двох тяжких професійних захворювань,  встановлення     втрати глибину та ступінь моральних страждань ОСОБА_1 у зв'язку з професійними захворюваннями, порушення у зв'язку з цим нормальних життєвих зв'язків, характер додаткових зусиль для організації життя, тривалість його праці на вугільних підприємствах у тяжких умовах праці.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело, або могло призвести до неправильного вирішення справи і не спростовують висновків суду. Посилання відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м.Кіровське Донецької області на Закон України „Про державний бюджет України на 2006 рік", яким зупинена дія норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим чи членам їх сімей не можуть бути прийняті до уваги, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Крім того, відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було, а фінансування Фонду відповідно до ст.46 зазначеного Закону здійснюється не за рахунок Державного бюджету; кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України.

Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 307 ч.І п.1,   308 ч.І,   314 ч.І п.1, 315 ЦПК України, апеляційний

суд_;-

ухвалив:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кіровське Донецької області   відхилити.

Рішення Кіровського міського суду Донецької області від 8 вересе s 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.