Справа № 22-7509/2006                   Головуючий у 1 інстанції Князьков В.В.

Категорія 25                                      Доповідач Звягінцева О.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2006 року     Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С., суддів Звягінцевої О.М., Біляєвої О.М. при секретарі Тимченко Г.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, діючої в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 і ОСОБА_5, ОСОБА_6, діючої в своїх інтересах та інтересах дитини ОСОБА_7, ОСОБА_8, діючої в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_9, ОСОБА_10, діючої в своїх інтересах і інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_11до товариства з обмеженою відповідальністю „Українська туристично-екскурсійна компанія" про захист прав споживачів, стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Українська туристично-екскурсійна компанія" до ОСОБА_6 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди і

встановив:

в апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_3, діюча в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 і ОСОБА_5, оспорює обгрунтованість рішення суду, яким відмовлено в задоволенні позовів, і ставить питання про його скасування, ухвалення нового рішення про задоволення її позову за порушенням судом норм процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи. Вважає, що судом необгрутовано прийнято до уваги пояснення відповідача, проігноровано докази, що надано позивачами, пред'явленням зустрічного позову відповідач визнав неякісність наданої послуги з організації відпочинку дітей.

B апеляційній скарзі позивачі ОСОБА_1, діюча в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2, ОСОБА_6, діюча в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_7, ОСОБА_8, діюча в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_9, ОСОБА_10, діюча в своїх інтересах і інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_11, представник позивачів- адвокат ОСОБА_12, представник позивачів за їх усною заявою ОСОБА_13 оспорюють обгрунтованість рішення суду, яким відмовлено в задоволенні позовів, і ставлять питання про його скасування, ухвалення нового про задоволення їх позовних вимог за порушенням судом норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставин справи, вважають, що судом дано невірну правову оцінку наданим доказам, моральним стражданням туристів, оскільки є безспірним факт наявності порушень прав споживачів.

В засіданні апеляційного суду позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_10, їх представник- адвокат ОСОБА_13 підтримали доводи своїх скарг, просили про їх задоволення, скасування судового рішення, ухвалення нового про задоволення їх позовних вимог, а представник відповідача - ТОВ „УТЕК" за довіреністю Березіна Ю. П. заперечувала проти доводів скарг, просила їх відхилити, рішення суду залишити без зміни.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

14 жовтня 2005 року позивачі звернулись до суду з вказаним позовом до відповідача, зазначали, що відповідач провів рекламну кампанію в начальних закладах м. Донецька, де поширив інформацію про свою діяльність у сфері надання туристичних послуг, діти, в інтересах якиїх пред'явлено позов, позитивно сприйняли цю інформацію та переконали своїх батьків скористатися туристичними послугами під час літніх шкільних канікул. Пропонований характер туристичних послуг складався з наступного: відповіда (туроператор) зобов'язаний доставити до місця відпочинку -готелю „Малєвіца" туристичну групу, що складається лише з дітей позивачів, готель розташований на узбережжі Чорного моря в м. Кранево держави Болгарія, поїздка повинна була проводитись на комфортабельному автобусі, призначеному для міжнародних перевезень пасажирів за маршрутом: м. Донецьк- м. Чернівці- м. Кранево, відповідач прийняв зобов'язання рухатись за оптимальним маршрутом, не змінюючи обумовлений напрямок руху, не роблячи зупинок в інших містах на території України та не підсаджувати у дорозі інших невідомих туристів. Повернення дітей з місця відпочинку повинне було проводитись за тим же маршрутом, з дотриманням тих же умов. Особи, що керують транспортним засобом, повинні відповідати висмогам, встановленим для водіїв, що здійснюють міжнародні автомобільні пасажирські туристичні перевезення. Обов'язками водіїв перевезника, у т.ч., були: знання маршруту проходження, його інфраструктури, мови спілкування туристів.  Відповідач  інформував  позивачів,  що  саме  такий перевізник виконає транспортні послуги, посилаючись на укладений між ними договір. По прибуттю в м. Кранево діти позивачів повинні були проживати в гелі „Малєвіца", що відноситься до 2 категорії комфортабельності ( двозірковий), розташованому на відстані 700 м від узбережжя моря. Неповнолітніх туристів необхідно було розмістити в двомісних номерах, з урахуванням статевої приналежності підлітків), кожний з яких обладнаний окремим санвузлом та душовою кімнатою. Номери для проживання повинні відповідати діючим національним та міжнародним санітарно-гігієнічним нормативам , іншим вимогам. Відповідач зобов'язаний був надати гіда-перекладача і фахівця з анімаційних заходів для організації дозвілля дітей під час відпочинку і проведення культурно-розважальних програм. Він також прийняв зобов'язання забезпечити безоплатний ( включений у вартість туристичних послуг) доступ до приморського закритого пляжу та пляжного інвентарю, що належить готелю „Малєвіца", з моменту прибуття дітей позивачів у цей готель, їх слід годувати 4 рази на день.

Однак в порушення прийнятих на себе зобов'язань відповідач не надав у повному обсязі обумовлених туристичних послуг. Передана позивачам та їхнім дітям інформація про умови відпочинку виявилася недостовірною, а спосіб надання послуг та їх характер перебував за межами договорів, укладених між кожним з позивачів та відповідачем. У процесі використання дітьми туристичних послуг змінювалися істотні і звичайні умови угоди без узгодження із замовниками-споживачами. У багатьох випадках якість туристичних послуг, наданих дітям позивачів, не відповідала нормативним вимогам, зокрема, відповідач змінив маршрут проходження і час перебування в дорозі, автобус з неповнолітніми туристами рухався через міста Запоріжжя, Одесу, територію держави Молдова, включаючи республіку Придністров'я, де існує погроза життю та здоров'ю людей, ТОВ „УТЕК" не дотримано 20-тиденний термін попередження туриста про зміну маршруту, крім того, перевезення здійснювалось на 6 годин більше запланованого часу перебування у дорозі. Відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та підсаджував в автобус невідомих позивачам та їхнім дітям туристів. Сам відповідач визнає факт недотримання часу перебування у дорозі, притягнув свого працівника до дисциплінарної відповідальності за неправильне інформування туристів і їх бітьків щодо умов трансферу та проживання дітей. Вважають, що відповідач навмисно змінив маршрут руху автобусу, переслідуючи свої комерційні цілі. При русі автобусу з дітьми водій не робив технічних зупинок і зупинок для відпочинку, рух автобусу мав місце в нічний час. У водіїв, керуючих транспортним засобом, були відсутні дорожні карти, інформація про місце розташування стаціонарних туалетів, автозаправних станцій, банківських установ, пунктів обміну валюти, підприємств харчування, переговорних пунктів. Допомогу у визначенні та вказівки щодо маршруту руху автобуса здійснювали самі туристи, у його салоні був відсутній біотуалет, кондиціонер, крісла для пасажирів не відкидалися для сну та відпочинку, не працював телевізор. Усі ці численні та системні недотримання вимог, покладених на перевізника, з одного боку, порушили безпеку руху, з іншого, сприяли надмірній втомі дітей у дорозі. Туроператором не було забезпечено належне поселення туристів в готелі „Малєвіца", замість двомісцевих обіцяних номерів частина дітей була розміщена у чотирьохмісцевому, який фактично зданий у експлуатацію і функціонував як двомісний номер. Це свідчить про те, що комфортність проживання туристів погіршилась, частина з них спала у пристосуваннях, непридатних для використання в готелях будь-якого класу для сну. У результаті зміни умов розміщення в готелі одному з дітей було запропоновано оселитися в кімнаті з іноземними туристами, розміщення було на різних поверхах.

Змінивши у однобічному порядку умови договору, відповідач не виконав істотних умов правочину, що стосуються порядку і способу проживання туристів.

На стадії укладання договору з надання туристичних послуг від представника відповідача ними була отримана інформація про безкоштовність послуг користування територією пляжу, що примикає до моря, і пляжним інвентарем, що належить готелю „Малєвіца". Однак в готелі був відсутній пляжний інвентар, користування яким фактично входило у вартість туру. Власного приморського пляжу в готелі зовсім не виявилось. В результаті неправомірних дій відповідача частина дітей позивачів понесла незаплановані додаткові витрати з користування пляжним інвентарем, а інша частина неповнолітніх туристів, що не мала достатніх коштів, під час відпочинку на морському узбережжі змушена була відчувати дискомфорт та розташовуватися на рушниках або піску, не дотримуючись санітарно-гігієничних норм. Всупереч наданої представником відповідача інформації діти не одержали ні окремого куратора, ні аніматора для організацій часу дозвілля. Вартість однієї путівки на дитину складала 220 євро, відповідачеві сплачено: ОСОБА_1 220 євро, ОСОБА_3- 440 євро, ОСОБА_6-220 євро, ОСОБА_8-220 євро, ОСОБА_10-500 євро. ОСОБА_6 відповідачем було призначено керівником туристичної групи, а ОСОБА_10 сама була дорослим членом туристичної групи і отже є тим суб'єктом, що одержав недостовірну інформацію і змушений був спожити неякісні послуги, надані ТОВ „УТЕК".

Відповідач у листі від 23.08.2005 р. визнає, що він неналежно поставився до своїх обов'язків з витребування всіх необхідних медичних довідок ще на стадії підготовки туру, що піддало життя туристів небезпеці.

Проаналізувавши договір від 7.06.2005 p., укладений між ТОВ „УТЕК" і ОСОБА_6, вони прийшли до переконання, що він являє собою угоду, що включає елементи договорів доручення та надання послуг. Частині позивачів договір на надання туристичних послуг було вручено в день, що передував даті відправлення, іншій частині позивачів- безпосередньо в момент відправлення автобусу.

Просили стягнути з відповідача на свою користь вартість путівок у якості відшкодування збитків, спричинених наданням неякісних послуг. їм та їхнім дітям, іншим членам родини завдано і моральний збиток, обчислений кожним з позивачів, у розмірі 44500 грн. у зв'язку з щиросердечними переживаннями, трому просили стягнути завдану їм моральну шкоду (а.с. 2-10).

В своїй заві від 8.11.2005 р. позивачі уточнили свої вимоги, просили стягнути з відповідача матеріальну шкоду на користь кожного з них не у евро, а в національній валюті України за курсом, встановленим Нацбанком України, за станом на 11.11.2005 р. розмір завданої матеріальної шкоди складає: ОСОБА_1- 1288,33 грн., ОСОБА_3-2576,66 грн., ОСОБА_6- 1288,33 грн., ОСОБА_8- 1288,33 грн., ОСОБА_10- 2928,03 грн. (а.с. 43-45).

19.12.2005 р. відповідач ТОВ „УТЕК" звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6, посилаючись на те, що 7.06.2005 р. між ним та відповідачкою був укладений договір, відповідно до якого вона прийняла на себе зобов'язання з виконання обов'язків керівника групи дітей у подорожі до Болгарії з 19 до 30 червня 2005 р. і зобов'язана була вжити заходів щодо безпечного руху неповнолітніх в автобусі, але всупереч умов договору не повідомила туроператора про виникнення будь-яких незручностей. Не підписала формуляр руху із зазначенням можливих претензій.

Зі змісту первинного позову з'ясовується, що відповідачка розповсюдила серед батьків та неповнолітніх туристів неправдиву інформацію щодо умов туру на власний розсуд. Позивач не приймав зобов'язань щодо надання двомісних номерів з окремими санвузлом та душовою кімнатою, гіда-перекладача, супроводження туру фахівцем з анімаційних заходів для організації дозвілля дітей під час відпочинку і проведення культурно-розважальних програм, розміщення туристів на одному поверсі, наявності у готелі пляжного інвентаря. Готель надав групі туристів у розпорядження 4 тримісних номери для розміщення 10 туристів ( 2 номери по 3 туриста і 2 номери по 2 туриста) згідно з листом приймаючого туроператора. ОСОБА_6 розмістила дітей у кімнатах на власний розсуд. Всі ці дії відповідачки спричинили значну шкоду ТОВ „УТЕК", значно знизили його ділову репутацію. Відповідачка також розповсюдила неправдиву інформацію серед батьків неповнолітніх туристів щодо фактичних умов подорожі.

6.07.2005 р. ОСОБА_6 сказала, що розповсюджуватиме неправомірну інформацію про позивача серед учнів, батьків, робітників ПЗОШ „Сучасник", де вона працює, пообіцяла, що ніхто з них не буде клієнтами ТОВ „УТЕК". Відповідачка свою обіцянку виконала, в результаті чого клієнтів з вказаного учбового закладу не було. Вважає, що його ділова репутація була принижена серед батьків туристів, можливих туристів та контролюючих органів, які неодноразово перевіряли діяльність підприємства за заявами ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_10 Вважає також, що, враховуючи ступінь порушення їх прав з боку відповідачки, погіршення можливостей ТОВ щодо виконання статутної діяльності, та всі обставини, що мають суттєве значення, розмір спричиненої ОСОБА_6 моральної шкоди становить 7000 грн.  У разі задоволення позову про захист прав споживачів просить стягнути з неї на свою користь моральну шкоду в сумі 3000 грн.

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 14 червня 2006 року у задоволенні основного і зустрічного позовів відмовлено.

Апеляційний суд вважає, що скарги позивачів не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Всупереч доводів скарги суд першої інстанції повно, всебічно, об'єктивно дослідив обставини справи, надані докази, вірно визначив характер правовідносин та дав їм належну правову оцінку, застосувавши матеріальний закон, правильно вирішив спір, висновки суду відповідають обставинам справи.

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апеляційний суд вважає, що позивачами за основним позовом не надано суду будь-яких доказів в обгрунтування позовних вимог.

Зокрема, приєднані до справи договори не містять переліку тих послуг, про які зазначають позивачі.

У тому числі, є відсутнім маршрут руху автобусу через територію Західної України, а також посилання на будь-яку особливу комфортабельність автобусу для проведення перевезення пасажирів вночі, як і проживання туристів в двомісних номерах готелю, тощо.

Оскільки умови туристичного обслуговування, на які посилаються позивачі, не містяться у підписаних ними угодах, то суд першої інстанції дійшов правильного та обгрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову про стягнення матеріальних збитків з ТОВ „УТЕК", а тому і про відшкодування моральної шкоди, спричинення якої за визначених обставин також не знайшло підтвердження в судовому засіданні.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що доводи апеляційних скарг не спростовують правових висновків суду першої інстанції, тому визнає їх безпідставними.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування або зміни судового рішення немає.

Керуючись п.1 ч.І ст. 307, ст.ст. 308, 313, п.1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України апеляційний суд,-

ухвалив:

апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_3, діючої в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 і ОСОБА_5, апеляційну скаргу позивачів ОСОБА_1, діючої в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2, ОСОБА_6, діючої в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_7, ОСОБА_8, діючої в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_9, ОСОБА_10, діючої в своїх інтересах і інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_11, представника позивачів-адвоката ОСОБА_1, представника позивачів за їх усною заявою ОСОБА_13 - відхилити, рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 14 червня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.