Справа № 014/557/12 Головуючий у І інстанції Кириченко В.І.

Провадження № 22-ц/780/800/13 Доповідач у 2 інстанції Савченко С.І.

Категорія 26 18.02.2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14 лютого 2013 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Панасюка С.П., Даценко Л.М.,

при секретарі Клименко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 28 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенство по збору боргів», Публічного акціонерного товариства «Банк Руский Стандарт», відділ Державної виконавчої служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області про визнання боржника таким, що виконав зобов'язання за договором, та виключення майна з акту опису і арешту, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2012 року позивач звернувся до суду із вказаним вище позовом, який мотивував тим, що 27 грудня 2007 року між ним і ПАТ «Банк Руский Стандарт» було укладено кредитний договір, на підставі якого він отримав кошти в сумі 76999 грн. для придбання автомобіля. Він своєчасно погашав кредит, однак у 2008 році захворів, не мав змоги сплачувати кошти і у нього утворилася заборгованість. Зазначав, що під час розгляду у 2010 році Кагарлицьким районним судом справи за позовом ТОВ «Агенство по збору боргів» до нього про стягнення боргу за кредитним договором він дізнався про укладення 25 грудня 2009 року між банком і ТОВ договору уступки права вимоги, за яким банк відступив, а товариство прийняло право вимоги за кредитним договором від 27 грудня 2007 року. Суд рішенням від 20 жовтня 2010 року стягнув з нього на користь ТОВ «Агенство по збору боргів» борг в розмірі 70896,57 грн. На підставі цього рішення державний виконавець відкрив виконавче провадження та описав і арештував його автомобіль. Посилався, що так як він не був повідомлений про укладення договору уступки права вимоги, то повністю погасив кредит в повному обсязі на рахунок банку, що стверджується довідкою банку про відсутність заборгованості. У зв'язку із наведеним просив, визнати його таким, що виконав зобов'язання перед ПАТ «Банк Руский Стандарт» за кредитним договором від 27 грудня 2007 року та виключити з акту опису і арешту майна належний йому автомобіль марки «Саманд» р.н.НОМЕР_1.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 28 листопада 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким його позовні вимоги задоволити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне

- 2 -

з'ясування судом обставин справи, порушення і неправильне застосування судом норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 27 грудня 2007 року між позивачем ОСОБА_2 і ПАТ «Банк Руский Стандарт» було укладено кредитний договір, на підставі якого позивач отримав в банку для придбання автотранспортного засобу кредит готівкою в розмірі 76999 грн.

25 грудня 2009 року між ПАТ «Банк Руский Стандарт» та ТОВ «Агенство по збору боргів» було укладено договір про відступлення права вимоги, за яким банк відступив, а товариство набуло права вимоги за вищевказаним кредитним договором від 27 грудня 2007 року. Станом на 24 грудня 2009 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором становила 70896,75 грн. На підставі вказаного договору ТОВ «Агенство по збору боргів» звернулося до суду з позовом про стягнення з позивача боргу і рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 20 жовтня 2010 року з позивача на користь товариства стягнуто борг в розмірі 70896,57 грн. (а.с.23). Дане рішення набрало законної сили.

Державний виконавець Кагарлицького ВДВС відкрив виконавче провадення і провів опис а арешт майна боржника (а.с.15-19).

Також судом встановлено, що після зверенння ТОВ до суду позивач провів оплату на рахунок ПАТ «Банк Руский Стандарт» коштів на погашення кредиту в сумі 29975,75 грн., які банком перераховані на рахунок ТОВ і яке у свою чергу зарахувало цю суму в рахунок погашення боргу (а.с.40-68,110-113). Станом на 22 жовтня 2012 року у позивача перед товариством існує борг у розмірі 42000 грн.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд обгрунтовував свої висновки тим, що у кредитному договорі змінився кредитор, перед яким позивач має борг, а тому ОСОБА_2 не може бути визнаний таким, що виконав зобов'язання. Крім того, у зв'язку із наявністю боргу перед новим кредитором відсутні підстави для виключення належного позивачу автомобіля з акту опису і арешту.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками, поскільки суд у порушення вимог статей 213, 214 ЦПК України в достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню до них.

Вирішуючи спір, суд не дав належної оцінки тим обставинам, що перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачений ст.16 ЦК України, не містить такого способу захисту права фізичної особи як визнання боржника таким, що виконав зобов'язання за договором належним чином. Не містить такого способу захисту і інший закон чи укладений між строронами договір.

- 3 -

Крім того, відмовляючи в позові в частині вимог про виключення автомобіля з акту опису і арешту майна з підстав наявності боргу, суд не врахував, що такі вимоги відповідно до статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» вправі заявляти лише особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові. Тобто право застосувати передбачений законом спосіб захисту своїх прав - звільнення майна з-під арешту (виключення з акту опису і арешту) належить лише особі, яка є відмінною від боржника і вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові у виконавчому провадженні. З матеріалів справи бачається, що позивач є боржником у виконавчому провадженні про стягнення з нього на користь ТОВ «Агенство по збору боргів» коштів в сумі 70896,75 грн. і є власником арештованого автомобіля, а відтак застований ним спосіб захисту своїх прав не грунтується на законі.

В даному випадку позивач відповідно до положень Розділу VІІ ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» вправі оскаржити рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, стосовно накладження арешту на його автомобіль.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права, яке є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Вирішуючи спір в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути : визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом вказаної норми особа, яка вважає, що її право порушене, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який, як правило, визначається спеціальним законом (Цивільний Кодекс чи інший акт цивільного законодавства), що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом. Ці підстави зазначені в статтях 599-601, 604-609 ЦК України, які не передбачають підставою припинення зобов'язання ухвалення судом рішення про визнання боржника таким, що виконав зобов'язання.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином, що вказано у ст.599 ЦК України. Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

- 4 -

З огляду на те, що обраний позивачем спосіб захисту прав не передбачений ні договором, ні законом, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Не підлягають до задоволення і вимоги позивача в частині виключення майна з акту опису і арешту, поскільки в даному випадку позивач є боржником у виконавчому провадженні і йому відповідно до ст.383 ЦПК України належить право оскаржити рішення, дії чи бездіяльніть державного виконавця, шляхом подання скарги, а не позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.

Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 28 листопада 2012 року скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенство по збору боргів», Публічного акціонерного товариства «Банк Руский Стандарт», відділ Державної виконавчої служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області про визнання боржника таким, що виконав зобов'язання за договором, та виключення майна з акту опису і арешту.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий : ___________________

Судді : ___________________ ________________