Справа № 1019/2810/12 Головуючий у І інстанції Колодко Л.В.

Провадження № 22-ц/780/834/13 Доповідач у 2 інстанції Савченко С.І.

Категорія 44 18.02.2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14 лютого 2013 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Панасюка С.П., Даценко Л.М.,

при секретарі Клименко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання незаконними дій органу місцевого самоврядування, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2012 року позивач звернувся до суду із вказаним вище позовом, який мотивував тим, що він є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 , який придбав за договором купівлі-продажу у 1977 році. Він приватизував присадибну ділянку за цією ж адресою площею 0,0843 га, отримавши 28 жовтня 2010 року державний акт на право власності на земельну ділянку. Вказував, що 26 листопада 2009 року комісія міської ради провела встановлення зовнішніх меж земельних ділянок АДРЕСА_1 про що склала акт. Результатом таких дій стала зміна меж його земельної ділянки, визначених у державному акті на право власності на земельну ділянку, а також зменшення площі ділянки. Вважає такі дії відповідача незаконними, бо міська рада не наділена повноваженнями встановлювати межі земельних ділянок. Посилаючись на порушення його прав, просив визнати незаконними дії Переяслав-Хмельницької міської ради щодо встановлення меж земельних ділянок АДРЕСА_1, вчинені 26 листопада 2009 року.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2012 року позов задоволено в повному обсязі.

Відповідач Переяслав-Хмельницька міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

- 2 -

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено і вбачається з матеріалів справи, що позивач є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 25 липня 1977 року (а.с.8-9).

26 листопада 2009 року комісія у складі головного архітектора, начальника відділу будівництва виконкому і головного спеціаліста юридичного відділу виконкому провела огляд земельної ділянки по АДРЕСА_1 та склала акт. За результатами огляду комісія зазначила в акті такі висновки: оглянута земельна ділянка використовується ОСОБА_3 в комерційних цілях не за цільовим призначенням, без документів, що посвідчують його права на цю ділянку, на ділянці самочинно встановлено два металеві павільйони для торгівлі. Комісією вирішено надати даний акт на затвердження виконкому міськради з метою подання позову до суду про вилучення її з користування ОСОБА_3 (а.с.26).

Також судом встановлено, що рішенням Переяслав-Хмельницької міської ради від 16 лютого 2010 року позивачу передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,0843 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. 28 жовтня 2010 року позивач отримано державний акт на право власності на вказану ділянку (а.с.25).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Задовольняючи позов та визнаючи дії міської ради незаконними, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що встановивши межі земельних ділянок АДРЕСА_1, міська рада вийшла за межі своїх повноважень. В результаті таких дій міської ради порушено права позивача, бо відбулося зменшення площі його ділянки.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками, поскільки на порушення вимог статей 213, 214 ЦПК України суд допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи, в достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню до них.

Згідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових правовідносин.

За змістом вказаних процесуальних норм, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, і саме вони є підставою для звернення особи за

- 3 -

захистом із застосуванням відповідного способу захисту. Суд уваги на наведені вимоги процесуального закону не звернув та не з'ясував в чому полягає земельний спір між ОСОБА_3 і міськрадою, чи було порушено діями міської ради права позивача на земельну ділянку, якщо порушено, то в чому це полягає і чи можливо захистити права позивача у обраний ним спосіб.

Прийшовши до висновку про неправомірне встановлення комісією міської ради меж земельних ділянок АДРЕСА_1, суд не звернув уваги на зміст акту обстеження земельної ділянки від 26 листопада 2009 року, з якого не вбачається, що комісія встановила межі земельних ділянок, зокрема в акті відсутні посилання на те, межі яких ділянок і де встановлені, чи переносилися ці межі, в який бік і на яку відстань, які розміри встановлених меж. Зі змісту акту видно, що комісія провела за заявами третіх осіб лише обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 у зв'язку із розміщенням на ній позивачем тимчасових споруд - двох металевих павільйонів для здійснення торгівлі, дозволи на встановлення яких у позивача відсутні і знести які позивач добровільно відмовляється. У висновках акту вказано про використання позивачем ділянки не за цільовим призначенням в комерційних цілях, відсутність державного акту на ділянку, та вирішено надати даний акт комісії на затвердження виконкому міської ради та рекомендувати розглянути дане питання з метою подання позову до суду про вилучення ділянки із користування позивача.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд виходив з того, що в результаті дій комісії міськради зменшилася площа його земельної ділянки, що порушує права позивача. При цьому суд не звернув уваги на відсутність у справі належних доказів про зменшення розміру ділянки та відсутність вимог позивача про відновлення таких меж.

Також, суд не врахував, що позивач оскаржує дії міської ради, які вчинені 26 листопада 2009 року. Проте з матеріалів справи вбачається, що своїм рішенням від 16 лютого 2010 року міська рада затвердила проект землеустрою і передала позивачу у власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,0843 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, підтвердивши його права на ділянку такої площі та у відповідних межах, про які просив позивач, що свідчить про відсутність порушення його прав з боку міської ради. 28 жовтня 2010 року позивач отримав державний акт на право власності на земельну ділянку.

Зазначені порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору та ухвалення незаконного і необгрунтованого рішення.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не грунтується на матеріалах справи, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Вирішуючи спір в межах заявлених в суді першої інстанції вимог, колегія суддів вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних міркувань.

За положеннями ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

- 4 -

Згідно ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач обгрунтовує свої вимоги про визнання дій відповідача незаконними тим, що міська рада 26 листопада 2009 року встановила межі його ділянки в результаті чого ділянка зменшилася.

Оцінивши всі докази по справі у їх сукупності та взаємозв'язку, колегія суддів прийшла до висновку, що позивач не надав суду доказів про порушення його прав з боку міської ради діями щодо огляду ділянки, вчиненими 26 листопада 2009 року. Як вище вказувалося акт обстеження від 26 листопада 2009 року, на який посилається позивач, не є належним і допустимим доказом встановлення меж та зменення розміру ділянки, що вбачається зі змісту даного акту. Покази допитаних у справі з боку позивача свідків також не є належним і допустимим доказом зменшення розміру ділянки.

Крім того, доводи позивача про порушення його прав міською радою спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що позивач є власником земельної ділянки площею 0,0843 га по АДРЕСА_1 на підставі державного акту, виданого міською радою 28 жовтня 2010 року на підставі рішення міської ради від 16 лютого 2010 року. В державному акті вказані площа та межі земельної ділянки, з якими позивач погоджується, що підтвердили в апеляційному суді його представники.

Отже міська рада, видавши позивачу державний акт на ділянку, підтвердила його права на ділянку саме такої площі і в тих межах, які визнає позивач.

За таких обставин вимоги позивача задоволенню не підлягають у зв'язку з їх недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області задоволити.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2012 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання незаконними дій органу місцевого самоврядування.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий : ___________________

Судді : ___________________ ________________